Іменем України
08 лютого 2019 року
Київ
справа №2а-11029/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/31208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мікула О.І., суді - Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)
у справі № 876/5211/14 (2а-11029/10/1370)
за позовом Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області)
до ОСОБА_4
про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
У листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якої є Червоноградська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ) звернулась в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
В обґрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що відповідачем всупереч вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» не сплачено податок з власників транспортних засобів у розмірі 359 010 грн., тому останній підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмолено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності стягнення з відповідача зазначеної суми податку з власників транспортного засобу.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки відсутності, в матеріалах справи, доказів виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку зі сплати податку з власників транспортного засобу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за позивачем зареєстровано три транспортні засоби марки MAN Т38 шасі НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
З наданих податковим органом розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації зазначених транспортних засобів вбачається, що відповідач повинен був сплатити 359 010 грн. податку з власників транспортних засобів, які в порушення вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не сплатив.
Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлював податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Стаття 2 вказаного закону визначала об'єкти оподаткування податком з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Згідно з п. 1.1, 1.2, статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 зазначеної статті встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень. В межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 №2а-6598/11/1370.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що під час досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150220000161 від 21 січня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, встановлено, що 27 січня 2009 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4, з метою першої реєстрації трьох автомобілів марки MAN Т38, сплатив у Кам'янка- Бузькому відділенні ЗГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" кошти в сумі 35 901 грн. у вигляді податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. 27 січня 2009 року, отримавши квитанції №10659.1474.1 на суму 11 967 грн., №10659.1466.3 на суму 11 967 грн., №10659.1473.1 на суму 11 967 грн., ОСОБА_5 звернувся до Кам'янка- Бузького ВРЕР ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області та на підставі вищевказаних квитанцій провів першу реєстрацію трьох автомобілів марки MAN Т38 на ім'я ОСОБА_4
Цього ж дня, ОСОБА_5, шляхом зловживання довірою, звернувся до касира Кам'янка-Бузького відділення ЗГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7 з вимогою повернути проведені вище платежі як неправильно сплачені. На вимогу ОСОБА_5 ОСОБА_7 провела операції сторнування (виправлення помилки шляхом перенесення даних з одного рахунку на інший) та повернула йому з каси банку кошти в сумі 35 901 грн. З повернутої ОСОБА_5 суми коштів, останній сплатив 5 385, 15 грн. у вигляді податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів від імені ОСОБА_4 Внаслідок таких шахрайських дій ОСОБА_5 заволодів чужим майном, а саме: грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 30 515,85 грн.,
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова