09 січня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2064/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року в адміністративній справі №1140/2064/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Хилько Л.І., повний текст складено 10.10.2018 року) за позовом Обласного комунального виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0051355201 від 13.07.2018 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0051355201 від 13.07.2018 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 13.07.2018 року № 0051355201.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході камеральної перевірки позивача встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення №0051355201 від 13.07.2018 р. у зв'язку із вищевказаним порушенням є правомірним та не підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку щодо питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, за результатом якої складено акт перевірки від 26.06.2018 року № 986/11-28-52-01-23/03346288.
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних згідно переліку.
На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 р. № 0051355201 за платежем: податок на додану вартість, яким до позивача застосовано штраф в сумі 663 558 грн.
Згідно із п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За нормами п. 75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У відповідності до п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згідно з п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено те, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно п.200-1.1, 200-1.2 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до п.200-1.5 ст.200-1 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до Державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Отже, аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що складені платниками ПДВ податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, а за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 цього Кодексу.
Приписами пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України передбачено, що у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами (дана норма кореспондується з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569).
Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем було отримано субвенцію в загальній сумі 5 265 992,14 грн., а саме: 5 154 993,54 грн., згідно із договором про організацію взаєморозрахунків № 11/2 від 13.07.2015 р. та 110 998,60 грн., згідно із договором про організацію взаєморозрахунків № 11/8 від 16.11.2015 р., укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. №375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення і постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачались населення".
Сума субвенцій з Державного бюджету направлена позивачем на погашення заборгованості, однак так і не була зарахована ДФС України на рахунок позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до виникнення перешкод у реєстрації позивачем податкових накладних, зокрема, реєстрації податкових накладних, виписаних за період: червень-серпень 2016 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 р. в справі №П/811/786/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року, визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо не зарахування суми поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків, відкритих в казначействі для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялись, транспортувались, постачались населенню та іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувались або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про державний бюджет України та зобов'язано ДФС України зарахувати шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в сумі 5 265 992,14 грн. згідно договорів про організацію взаєморозрахунків, укладених відповідно до Постанови КМУ №375 від 04.06.2015 року.
Також, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 р. у справі №П/811/784/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 р., було визнано протиправною бездіяльність ДФС щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 р. в розмірі 1 747 648,08 грн. на підставі поданої декларації з ПДВ від 22.02.2016 року та зобов'язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми ПДВ, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 р. в розмірі 1 747 648,08 грн. на підставі поданої декларації з ПДВ від 22.02.2016 року.
Отже, вказаними судовими рішенням встановлено, що ДФС України протиправно не зараховано суми субвенцій, отриманих підприємством у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та внаслідок чого виникли перешкоди у подальшій реєстрації податкових накладних.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими порушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів тань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст. 109 ПК України).
Згідно до п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, ключовою ознакою для притягнення платника податку до встановленої законодавством відповідальності є саме встановлення факту його умисних протиправних дій та/або бездіяльності.
З огляду на означене, колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції, що затримка у реєстрації податкових накладних відбулась не з вини позивача, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2018р. у справі № 819/777/17 (провадження № К/9901/4502/17).
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року в адміністративній справі №1140/2064/18 за позовом Обласного комунального виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року в адміністративній справі №1140/2064/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2019 року.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя В.А. Шальєва