05 лютого 2019 р.Справа № 2040/7469/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Яковенка М.М. , Бершова Г.Є. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.11.18 року по справі № 2040/7469/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
10 вересня 2018, позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 4801867-1307-2030 від 04.05.2018 року, № 626270-1303 від 23.04.2017 року, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачу на праві часткової приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху та антресолі житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Контролюючим органом було нараховано позивачу земельний податок за 2017, 2018 роки у загальному розмірі 11168,58 грн. Позивач не погоджується з таким нарахуванням, оскільки: 1) згідно п.286.6 ст. 286 ПК України, сума земельного податку повинна бути розподілена на всіх співвласників житлового будинку загальною площею 88,0 кв.м. по АДРЕСА_1, тобто власників всіх приміщень на всіх поверхах, враховуючи те, що позивач володіє нежитловими приміщеннями та антресолі, площа яких 82,6 кв.м., тоді як загальна площа житлового будинку, в якому знаходяться нежитлові приміщення - 88,0 кв.м.; 2) в порушення п.286.1 ст. 286 ПК України, нарахування контролюючим органом земельного податку відбулося за відсутності даних державного земельного кадастру щодо формування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо визначення грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2017, 2018 роки у загальній сумі 11 168,58 грн., прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області, є незаконними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, отже підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018, адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення № 4801867-1307-2030 від 04.05.2018 року, № 626270-1303 від 23.04.2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ріщення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 24.03.2008 року належать нежитлові приміщення 1-го поверху №12,18 антресолі №23 загальною площею 88,0 кв.м. в літ «А-4», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Для всіх фізичних осіб-платників земельного податку, які не отримали довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки, контролюючі органи здійснюють нарахування земельного податку, виходячи з нормативної грошової оцінки земель по м. Харкову. Нарахування позивачу земельного податку за 2017, 2018 року відбулося за ставками, визначеними рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 року №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові".
У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) на підставі договору купівлі-продажу № 553 від 29.03.2002 року належать нежитлові приміщення 1-го поверху № № 12, 18, антресолі № 23 загальною площею 82,6 кв.м. в літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 18207466 від 24.03.2008 року та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 20 - 21, 39 - 40).
Головним управлінням ДФС у Харківській області у відношенні позивача прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення - рішення № 626270-1303 від 23.04.2017 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 5 584,29 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 4801867-1307-2030 від 04.05.2018 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 5 584,29 грн. (а.с. 18 - 19).
Представником позивача було направлено до відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області адвокатський запит № 1 від 19.07.2018 року щодо надання інформації про формування у встановленому законом порядку із внесенням даних до Державного земельного кадастру, зокрема, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 та про надання запитуваної інформації до ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 24 - 25).
Листом відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 2449/116-18 від 24.07.2018 року повідомлено представника позивача, що відділом не проводилась державна реєстрація земельних ділянок, зокрема по АДРЕСА_1, яка здійснюється під час їх формування за результатами складення документації із землеустрою шляхом відкриття Поземельної книги та присвоєнням кадастрового номеру на земельну ділянку (а.с. 26).
Позивач, не погодившись з зазначеними податковим повідомленнями - рішеннями №4801867-1307-2030 від 04.05.2018 року, №626270-1303 від 23.04.2017 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції витходив з того, що контролюючим органом під час нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2017, 2018 роки суми земельного податку у загальному розмірі 11168,58 грн. (по 5584,29 грн. за кожний рік) не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі приміщень (нежитлового приміщення та антресолі), які належать позивачу на праві приватної власності, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 4801867-1307-2030 від 04.05.2018 року, № 626270-1303 від 23.04.2017 року прийняті ГУ ДФС у Харківській області всупереч встановленому чинним законодавством порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктами 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року № 1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
У відповідності до частин 3 та 4 статті 79-1 Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч.9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частини 9,10 статті 79-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з положеннями ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У відповідності до пп.14.1.74. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Положеннями ч.1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм, для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї. Ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.
Як підтверджено листом відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 2449/116-18 від 24.07.2018 року (а.с. 26), відомості про земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 26).
Отже, державна реєстрація зазначеної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не проводилась.
У відповідності до положень ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр", На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, єдиною підставою для нарахування земельного податку у відповідності до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України є дані державного земельного кадастру.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відомості про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до державного земельного кадастру не вносились, а також дані публічної кадастрової карти України, відповідно до яких відомості про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в державному земельному кадастрі відсутні, відповідачем доказів наявності вказаних відомостей та інформації з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 стосовно якої податковим органом розраховано суму земельного податку за 2017, 2018 роки до матеріалів справи не надано, то підстави з боку контролюючих органів для нарахування позивачу земельного податку за вказаною адресою відсутні.
Окрім того, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Такими чином, для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, контролюючому органу необхідно з'ясувати: загальну площу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля за вказаною адресою та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, пропорційно до загальної площі вказаної нежитлової будівлі.
Матеріалами справи встановлено, а саме з даних Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.03.2008 року № 18207466 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.06.2018 року № 127675892 (відомості прав власності на нерухоме майно), позивачу на праві приватної власності належить нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 12, 18, антресолі № 23 загальною площею 82,6 кв.м. в літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20 - 21, 38 - 40).
Будівля за вказаною адресою є житловим будинком загальною площею 88,0 кв.м. в тому числі із нежитловими приміщеннями 1-го поверху №№18, 12, 12а, 12в, 12т, антресолями №№23, 23а, 23б, 23г, в якому ОСОБА_1 належать на праві приватної власності лише частина нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 12, 18, антресолі №23 загальною площею 82,6 кв.м.
З огляду на викладене, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом нарахування податкового зобов'язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до площі приміщення (нежитлового приміщення та антресолів), яка належить позивачу на праві приватної власності.
В апеляційній скарзі Головне управлінняе ДФС у Харківській області зазначає, що при проведенні нарахування гр. ОСОБА_1 земельного податку за податковий період 2017 та 2018 років фактично застосовано до розрахунку земельного податку загальну площу 88,0 кв.м. всього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а не лише тієї площі 82,6 кв.м. нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 12, 18, антресолі № 23, які належать позивачу.
При цьому, відповідачем до суду не надано ані акту визначення меж та площі земельної ділянки, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується пропорційно до площі нежитлових приміщень та антресолі загальною площею площі 82,6 кв.м.
Також, представником податкового органу також не надано жодних пояснень та доказів того, що нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2017, 2018 роки контролюючим органом відбулося пропорційно до площі у 82,6 кв.м. належних позивачу нежитлових приміщень та антресолі.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем розрахунок земельного податку за 2017, 2018 роки здійснено з використанням помилково визначених величин частки земельної ділянки, якою фактично користувався позивач, пропорційно до загальної площі її житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини щодо правомірності нарахування земельного податку та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року по справі № 2040/7469/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко Г.Є. Бершов
Повний текст постанови складено 08.02.2019 року