30 січня 2019 року м. Рівне №1740/1815/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Овдійчук О.О.,
відповідача: представник Дацюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради
доУправління Держпраці у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування припису, -
Комунальний заклад "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № РВ106/947/АВ/П від 06.06.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що встановлені відповідачем порушення за результатом інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам, є безпідставними та не обґрунтованими. Зазначив, що за умовами контракту від 03.02.2017 між Володимирецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 саме керівник закладу зобов'язується призначати та звільняти з посади своїх заступників за погодженням з Органом управління майном. Зауважив, що станом на 31.12.2015 та 21.11.2016 при призначенні заступника головного лікаря у позивача не передбачалося вимог щодо такого погодження ані умовами контракту, ані вимогами чинного законодавства. Більше того, станом на 29.12.2017 ОСОБА_4 уже працював на посаді заступника головного лікаря, тому твердження відповідача щодо призначення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря 29.12.2017 є необґрунтованими. До того ж, посилаючись на норми міжнародного та національного законодавства, зауважив, що таке погодження щодо звільнення працівника не відповідає положенням щодо заборони примусової праці, позаяк відсутність відповідного погодження з Органом управління майном не може бути підставою для залишення працівника на роботі та слугувати перешкодою для звільнення з роботи за бажанням працівника.
Ухвалою від 06.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.43-46). Вказав, що переведення ОСОБА_4 на роботу у Рівненський клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука відбулося шляхом звільнення з посади заступника головного лікаря Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня", відтак твердження позивача про те, що у даному випадку не потрібне погодження Органу управління майном, як це передбачено у контракті, є необґрунтованим. Окрім того вважає, що позивач не вичерпав встановлені способи оскарження спірного припису безпосередньо до вищестоящої посадової особи Держпраці, відтак не скористався можливими способами захисту свого права.
За наведених обставин, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного припису про усунення виявлених порушень відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах повноважень, а тому просив відмовити в позові повністю.
У підготовчому судовому засіданні 24.09.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
12.12.2018 представник позивача подав через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду клопотання про здійснення процесуального правонаступництва (а.с.74), у якому просив суд замінити позивача - Комунальний заклад "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області на його правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради.
У судовому засіданні 11.01.2019 судом з'ясовано, що згідно з записами у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.11.2018 в результаті перетворення утворено Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради, про що внесено запис до Реєстру за номером 1 590 145 0000 000740, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.75-76). Відповідно до абзацу 2 пункту 1.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради лікарня є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області (а.с.77-79).
Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
За таких обставин, суд ухвалив допустити процесуальну заміну позивача - Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області його правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради.
В судовому засіданні 11.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що погодження призначення та звільнення з посади заступника головного лікаря є зобов'язанням керівника закладу, що визначено у підпункті 11 пункту 5 контракту від 03.02.2017. При цьому стверджував, що погодження з Органом управління майном переведення лікаря з одного закладу охорони здоров'я до іншого саме по собі суперечить засадничим принципам у галузі трудових відносин, враховуючи, що працівник вправі звільнитися з роботи за власним бажанням, незважаючи на погодження або відсутність такого з боку Органу управління майном. Звернув увагу, що трудове законодавство не ставить призначення на посаду в залежність від погодження Органу управління майном, та просив врахувати, що відповідно до умов укладеного контракту з головним лікарем погодження призначення та звільнення з посади заступника головного лікаря визначено як обов'язок головного лікаря, за невиконання якого настає відповідальність, встановлена законом. Окрім того зауважив, що усунути виявлене порушення щодо погодження призначення та звільнення з посади заступника головного лікаря після його звільнення з Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" у зв'язку з переведенням на роботу у Рівненський клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука не видається можливим.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2019 заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у позові повністю. Стверджував, що умовами укладеного контракту передбачено погодження призначення та звільнення з посади заступника головного лікаря, тому, за відсутності відповідного погодження, висновки відповідача відповідають фактичним обставинам, відтак доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши представників сторін та з'ясувавши їх доводи та аргументи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 1947 року № 81 "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", ратифікованої Законом України 08.09.2004 № 1956-IV, Конвенції Міжнародної організації праці від 1969 року № 129 "Про інспекцію праці в сільському господарстві", ратифікованої Законом України 08.09.2004 №1986-IV, Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 76, Положення про Управління Держпраці у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2012 за № 1500/31368, начальником Управління Держпраці у Рівненській області 05.06.2018 видано наказ № 458 Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Комунальному закладі "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області (далі - наказ № 458 від 05.06.2018) (а.с.47), за змістом якого контрольний захід мав бути проведений з 07.06.2018 по 08.06.2018 включно.
Підставою для призначення інспекційного відвідування слугував лист Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 21.05.2018 № 2332/01-26/18 (вх. № 2998/04-09 від 22.05.2018), у якому зазначено, що з метою перевірки виконання контракту із головним лікарем КЗ "Володимирецька центральна районна лікарня" ОСОБА_3 розглянуто процедуру призначення та звільнення заступників головного лікаря, за результатами якої виявлено порушення вимог трудового законодавства при переведенні та переміщенні працівників КЗ "Володимирецька ЦРЛ". Враховуючи викладене, в листі висловлено прохання вжити заходів в межах компетенції, з метою дотримання вимог трудового законодавства керівництвом КЗ "Володимирецька ЦРЛ" (а.с.62).
05.06.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення на інспекційне відвідування № 365-Н/09-27 на проведення інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю в Комунальному закладі "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області, в якому зазначено, що інспекційне відвідування буде проведено з 06.06.2018 по 08.06.2018, під час якого буде перевірено розділи 3, 4, 6 Акту, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 № 1500/31368 (а.с.48).
Судом встановлено, що інспектором праці Вирстою Н.М., службове посвідчення № 947, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у присутності головного лікаря Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області ОСОБА_3 проведено інспекційне відвідування у Комунальному закладі "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області, результати якого оформлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 06.06.2018 № РВ106/947/АВ (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с.8-12).
При цьому суд зауважує, що інспекційне відвідування позивача було проведене та акт про його результати складено уповноваженою особою відповідача 06.08.2018, в той час як згідно з наказом № 458 від 05.06.2018 інспекційне відвідування мало бути проведене з 07.06.2018 по 08.06.2018.
За результатом проведеного заходу встановлено, що в порушення вимог частини третьої статті 21 КЗпП України переведення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказом від 29.12.2017 № 878-к) та звільнення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказ від 17.05.2018 № 309-к) проведено без погодження Органом управління майном (стор.7 акту інспекційного відвідування).
В розділі ІІ акту інспекційного відвідування, серед іншого, зазначено:
"Відповідно до Контракту від 03.02.2017 з головним лікарем КЗ "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області, що є у спільній власності територіальних громад районну, від 03 лютого 2017 року на посаду головного лікаря "Володимирецька центральна районна лікарня" призначений ОСОБА_3 (додаток № 1).
Пунктом 4 розділу II Контракту від 03.02.2017 передбачено, що Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво закладу, організовує його господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання закладом завдань, передбачених законодавством, статутом закладу і цим контрактом.
Згідно підпункту 11 пункту 5 розділу II Контракту від 03.02.2017 Керівник закладу зобов'язується: призначати на посаду та звільняти з посади своїх заступників і головного бухгалтера закладу за погодженням з Органом управління майном.
Так, наказом від 31.12.2015 № 917-к ОСОБА_4, лікар-уролог, був переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 01 січня 2016 року, тимчасово на період листка непрацездатності з приводу вагітності та пологів ОСОБА_7, з оплатою відповідно до тарифікації, на підставі заяви.
Наказом від 21.11.2016 № 900-к ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, був переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 21 листопада 2016 року, тимчасово, на період переведення ОСОБА_7 на посаду лікаря-анестезіолога, з оплатою відповідно до тарифікації, на підставі заяви.
Наказом від 29.12.2017 № 878-к ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, за його згодою, був переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи постійно, з 02 січня 2018 року, з оплатою відповідно до тарифікації та табелю відробки робочого часу, на підставі заяви.
Згідно наказу від 17.05.2018 № 309-к ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, був звільнений з роботи 31 травня 2018 року за п.5 ст.36 КЗпП України в порядку переведення у Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука на підставі заяви, листа-клопотання від 16.05.2016 № 473 (вх. № 384 від 16.05.2018).
Переведення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказом від 29.12.2017 № 878-к) та звільнення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказ від 17.05.2018 № 309-к) проведено без погодження Органом управління майном, чим порушено вимоги ч. 3 ст.21 КЗпП України та пп. 11 п. 5 розділу II Контракту від 03.02.2017." (а.с.10 (на звороті) - 11 та стор.6-7 акту інспекційного відвідування)".
За результатом проведеного інспекційного відвідування КЗ "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради 06.06.2018 (тобто, раніше терміну інспекційного відвідування, передбаченого наказом № 458 від 05.06.2018), уповноваженою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень за № РВ106/947/АВ/П (а.с.7), яким зобов'язано головного лікаря КЗ "Володимирецька ЦРЛ" у строк до 01.07.2018 усунути виявлене у ході інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.21 КЗпП України, зміст виявленого порушення: переведення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказом від 29.12.2017 № 878-к) та звільнення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказ від 17.05.2018 № 309-к) проведено без погодження Органом управління майном.
Не погодившись з вказаним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи публічно-правовий спір по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; - виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктами 23, 24, 25 Порядку № 295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.
Судом встановлено, що підставою для винесення спірного припису слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 21 КЗпП України.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
У ході судового розгляду представник відповідача не змогла пояснити, в яких діях об'єкта відвідування виявилось порушення зазначених положень статті 21 КЗпП України.
Суд встановив, що наказом КЗ "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради від 31.12.2015 № 917-к ОСОБА_4, лікар-уролог, переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 01 січня 2016 року, тимчасово, на період листка непрацездатності з приводу вагітності та пологів ОСОБА_7, з оплатою відповідно до тарифікації (а.с.20), на підставі заяви від 31.12.2015 (а.с.21).
Наказом від 21.11.2016 № 900-к ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, переведений за його згодою на підставі статті 32 КЗпП України на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 21 листопада 2016 року, тимчасово, на період переведення ОСОБА_7 на посаду лікаря-анестезіолога, з оплатою відповідно до тарифікації (а.с.22), на підставі заяви від 21.11.2016 (а.с.23).
Наказом від 29.12.2017 № 878-к ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, за його згодою, на підставі статті 32 КЗпП України переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи постійно, з 02 січня 2018 року, з оплатою відповідно до тарифікації (а.с.24), на підставі заяви від 29.12.2017 (а.с.25).
Згідно з наказом від 17.05.2018 № 309-к, ОСОБА_4, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, звільнений з роботи 31 травня 2018 року за п.5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення у Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука (а.с.26), на підставі заяви від 17.05.2018 (а.с.27) та листа-клопотання від 16.05.2018 № 473 (а.с.28).
В матеріалах справи наявна копія контракту від 03.02.2017 з головним лікарем Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області, що є у спільній власності територіальних громад району, укладеного Володимирецькою районною державною адміністрацією з ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 призначається на посаду головного лікаря Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" (а.с.14-16).
Згідно з підпунктом 11 пункту 5 розділу II цього контракту керівник закладу зобов'язується призначати на посаду та звільняти з посади своїх заступників і головного бухгалтера закладу за погодженням з Органом управління майном.
Як встановлено судом, ОСОБА_4, лікар-уролог, переведений тимчасово на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 01 січня 2016 року на підставі наказу від 31.12.2015 № 917-к, а наказом від 29.12.2017 № 878-к з 02 січня 2018 року переведений на дану посаду постійно.
При цьому суд враховує, що контракт з головним лікарем Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області, що є у спільній власності територіальних громад району від 31.12.2010 положень щодо погодження з Органом управління майном питань призначення на посаду та звільнення з посади заступників головного лікаря не містив (а.с.17-19).
Вказані обставини свідчать на користь того, що на момент призначення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи з 01 січня 2016 року були відсутні відповідні вимоги щодо погодження його призначення на дану посаду з Органом управління майном.
Суд також враховує, що у судовому засіданні 11.01.2019 представник відповідача відзначила, що у спірному приписі щодо порушення положень частини третьої статті 21 КЗпП України під час переведення ОСОБА_4 на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи (наказ від 29.12.2017 № 878-к) вочевидь зазначено помилково, а виявлене порушення стосується суто порядку звільнення вказаної особи у зв'язку з переведенням на роботу до іншого закладу.
Відповідно до статті 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Жодних інших вимог або заборон щодо порядку переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію законодавство про працю не містить.
Суд враховує, що вимогу щодо погодження з Органом управління майном призначення на посаду та звільнення з посади заступників головного лікаря у Комунальному закладі "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради Рівненської області (на час виникнення спірних правовідносин) включено до умов контракту, укладеного 03.02.2017 Володимирецькою районною державною адміністрацією з ОСОБА_3 щодо призначення його на посаду головного лікаря Комунального закладу "Володимирецька центральна районна лікарня" та визначено зобов'язанням останнього.
У пункті 17 вказаного контракту від 03.02.2017 обумовлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим контрактом.
Отже, невиконання обов'язків за вказаним контрактом його сторонами тягне їх відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 21 КЗпП України передбачені основні умови контракту як особливої форми трудового договору.
Недотримання головним лікарем позивача умов контракту в частині непогодження з органом управління майном призначення на посаду та звільнення з посади працівника може бути оцінене виключно як порушення умов контракту, однак не дає підстав для висновку про порушення частини третьої статті 21 КЗпП України, яка не встановлює жодної імперативної норми та не зобов'язує учасників трудових правовідносин діяти в той чи інший спосіб, а вказує, що умови такої форми трудового договору можуть встановлюватися угодою сторін.
Відтак, суд вважає, що відповідач невірно застосував норму частини третьої статті 21 КЗпП України до встановлених під час інспекційного відвідування фактичних обставин справи та за наслідками інспекційного відвідування помилково вказав об'єкту відвідування на необхідність усунення порушення цієї норми матеріального закону.
Окрім того суд зауважує, що на момент винесення оскарженого припису звільнення ОСОБА_4 у зв'язку із переведенням на роботу у Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука відбулось, що виключає подальше отримання відповідного погодження з Органом управління майном, яке б передувало звільненню працівника, а відтак і очевидно зумовлює неможливість виконання спірного припису.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору та не оскаржено спірний припис до керівника територіального органу Держпраці або керівника Держпраці, суд зазначає таке.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідач покликається до пункту 30 Порядку № 295, згідно з яким припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.
У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.
Суд зазначає, що Порядок № 295 є підзаконним нормативно-правовим актом, нормами якого передбачено право, а не обов'язок особи оскаржити припис або вимогу інспектора праці безпосередньо до посадових осіб Держпраці.
В рішенні від 09.07.2002 за № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" Конституційний Суд України вказав, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до викладеного, оскарження спірного припису про усунення виявлених порушень до органів Держпраці не є обов'язком, а правом позивача, яке може бути ним реалізоване у порядку досудового врегулювання спору та не є перешкодою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами.
За результатом судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що спірний припис про усунення виявлених порушень № РВ106/947/АВ/П від 06.06.2018 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.36) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради (вул. Грушевського, 39, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, ЄДРПОУ 01999804) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова,7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправним та скасування припису задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень №РВ106/947/АВ/П від 06.06.2018.
Стягнути на користь Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради (вул. Грушевського, 39, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, ЄДРПОУ 01999804) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова,7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 39780243) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 лютого 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.