08 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/331/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.01.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, відповідач-1), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - УДВС ГТУЮ у Полтавській області, відповідач-2) про:
- визнання дій державного виконавця Ніколаєнка С.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа протиправними;
- зобов'язання державного виконавця Ніколаєнка С.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 816/453/18, виданого 19.12.2018 Полтавським окружним адміністративним судом, за заявою стягувача від 03.01.2019.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачеві.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/331/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.02.2019.
07.02.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому зазначено щодо правомірності дій державного виконавця, оскільки у виконавчому листі № 816/453/18 вказано про необхідність зобов'язання Полтавського об'єднаного УПФУ в Полтавській області вжити заходи по виплаті ОСОБА_1 компенсації у сумі 363 836,80 грн, однак не вказано, які саме заходи необхідно зобов'язати боржника вчинити по виплаті компенсації /а.с. 18-20/.
Позивачем надано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 11/.
У судовому засіданні 07.02.2019 представник відповідачів заперечувала проти позову, надала пояснення по суті справи, аналогічне за змістом раніше описаному відзиву, та було оголошено перерву до 08.02.2019.
У судове засідання 08.02.2019 року сторони не з"явилися.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2019 позивач звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 816/453/18 від 19.12.2018 /а.с. 8/.
10.01.2019 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" направлено повідомлення ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання в зв'язку з тим, що у поданому на виконання виконавчому документі вказано про необхідність зобов'язання ПОУПФ України вжити заходи по виплаті ОСОБА_1 компенсації у сумі 363 36,80 грн, однак не вказано, які саме заходи необхідно зобов'язати вчинити боржника по виплаті /а.с. 9/.
Не погоджуючись із діями відповідача-1 щодо повернення виконавчого документа, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Також положеннями частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Положеннями частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Положеннями частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
19.12.2018 Полтавським окружним адміністративним судом на підставі рішення Харківського апеляційного адміністративного суду, видано виконавчий лист №816/453/18, яким зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області вжити заходи по виплаті ОСОБА_1 компенсації у сумі 363 836,80 грн на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що у виконавчому листі № 816/453/18 відтворено резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 та визначено боржника, на якого покладається обов'язок щодо виконання цього рішення майнового характеру, а саме: Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Водночас, як вищезазначено, у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідач послався на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". Також за доводами відповідача-1, у поданому на виконання виконавчому документі вказано про необхідність зобов'язання ПОУПФ України вжити заходи по виплаті ОСОБА_1 компенсації у сумі 363 836,80 грн, однак не вказано, які саме заходи необхідно зобов'язати вчинити боржника по виплаті /а.с. 9/.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Положеннями пункту 4 Розділу ІІІ "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, встановлено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заяву про прийняття виконавчого документа до виконання та виконавчий лист № 816/453/18, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 19.12.2018, суд наголошує, що вказаний виконавчий лист містить відтворення резолютивної частини рішення про зобов'язання вчинити дії, а саме: вжити заходи по виплаті ОСОБА_1 компенсації у сумі 363 836,80 грн.
Такі заходи підпадають під ознаки "інших заходи примусового характеру, передбачених Законом", що визначені пунктом 5 статті 10 Закону № 1404-VIII.
Тому суд не погоджується з твердженням відповідачів про відсутність вказівки у виконавчому документі, які саме заходи необхідно зобов'язати вчинити боржника по виплаті присудженої йому компенсації.
Суд наголошує, що конкретні заходи по виплаті та сама виплата компенсації, що присуджені стягувачу з Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, врегульовані положеннями нормативно-правових актів, які регулюють виконання судових рішень щодо стягнення компенсаційних виплат, та внормовують діяльність самого боржника.
Отже, дії державного виконавця Ніколаєнка С.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є протиправними.
Водночас щодо позовних вимог про зобов'язання державного виконавця Ніколаєнка С.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 816/453/18, виданого 19.12.2018 Полтавським окружним адміністративним судом, за заявою стягувача від 03.01.2019, суд зазначає наступне.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Приймаючи рішення за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець має декілька можливих варіантів правової поведінки чи рішення.
Вказавши на протиправність повернення в даному разі виконавчого документа стягувачу, суд не вправі прийняти рішення щодо подальшого руху заяви про примусове виконання замість державного виконавця. Таке рішення є його дискреційним повноваженням. Заява про примусове виконання судового рішення підлягає повторному розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо зобов'язання державного виконавця Ніколаєнка С.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 816/453/18, виданого 19.12.2018 Полтавським окружним адміністративним судом, за заявою стягувача від 03.01.2019 не підлягають задоволенню.
Проте з метою належного відновлення порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 816/453/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом - 19.12.2018, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачами не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, б. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, б.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнання протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколаєнка Станіслава Васильовича щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 19.12.2018 у справі № 816/453/18.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 816/453/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 19.12.2018, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков