г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області
Справа № 213/457/19
Номер провадження 2-о/213/20/19
08 лютого 2019 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді - Князєвої Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши заяву ОСОБА_2, заінтересована особа: Інгулецький районний у місті ОСОБА_1 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою, просить встановити факт смерті в м. Горлівка Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України, її матері - ОСОБА_3, яка померла 10 вересня 2018 року. В обґрунтування заяви зазначає, що мати померла на території тимчасово окупованої території України. Заінтересованою особою їй відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я від 08 серпня 2006 року № 545.
Заявник у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника Інгулецького районного у місті ОСОБА_1 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви, у зв'язку з чим судом ухвалено про розгляд справи за відсутності заявника та представника заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 10).
10 вересня 2018 року ОСОБА_3 померла.
08 лютого 2019 року Інгулецьким районним у місті ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 Відмова обґрунтована тим, що заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» (а.с. 4).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 гл. 5 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» державна політика із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях базується на Конституції та законах України, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципах і нормах міжнародного прав.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Згідно з висновками ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15 квітня 2016 року, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України.
З огляду на викладене суд як виняток бере до уваги документ, виданий медичним закладом, що знаходиться на тимчасово окупованій території, - медичне свідоцтво про смерть ОСОБА_3; свідоцтво про смерть, видане органом реєстрації актів цивільного стану на тимчасово окупованій території та оцінює їх в сукупності з іншими доказами, наданими заявником, а саме: копією паспорта заявника, копією свідоцтва про народження заявника, копією свідоцтва про шлюб, відмовою у проведенні державної реєстрації смерті.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним факт смерті матері заявника на тимчасово окупованій території, що є підставою для задоволення вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265, 315-319 ЦПК України, суд
ОСОБА_4 Олексіївни, заінтересована особа: Інгулецький районний у місті ОСОБА_1 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Встановити факт народження смерті ОСОБА_3, яка народилася 15 лютого 1949 року в ст. Кизил-Тепо Бухарської області Республіки Узбекистан; місце смерті: Україна, Донецька область, місто Горлівка, яка настала 10 вересня 2018 року.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
ОСОБА_5 Олексіївна, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.
Заінтересована особа: Інгулецький районний у місті ОСОБА_1 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська, 9.
Суддя Н. В. Князєва