справа № 1340/5993/18
06 лютого 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Терлак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дій,-
встановив:
ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Відповідач), в якій позивач просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладеного у формі листа № К-7234/0-5013/0/37-18 від 02.11.2018 «Про розгляд клопотання», яким відмовлено ОСОБА_3 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району, за межами населеного пункту;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району, за межами населеного пункту.
Позов обгрунтовано тим, що 09.10.2018 ОСОБА_3 зверталася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Підгородці, за межами населеного пункту. У відповідь на вказане клопотання ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення «Про розгляд клопотання», яке оформило листом від 02.11.2018 № К-7234/0-5013/0/37-18. Повідомило ОСОБА_3 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Як на підставу для відмови у наданні такого дозволу, Відповідач посилався на інформацію, надану Відділом у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про те, що містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблялись. Вважає рішення Відповідача, оформлене листом щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, яке слід скасувати.
Згідно з ухвалою від 14.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що Відповідач правомірно відмовив Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки згідно з наданої Відділом у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області інформації містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблялись. Зазначає, що проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. На думку Відповідача встановити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проекту землеустрою щодо впорядкування території на території Підгородецької сільської ради Сколівського району не є можливим.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
09.10.2018 ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно з КВЦПЗ - земель запасу, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Підгородці, за межами населеного пункту. Зазначила, що не використовувала раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. справи 8).
02.11.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області розглянуло клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та листом № К-7234/0-5013/0/37-18 «Про розгляд клопотання» відмовило у наданні такого дозволу. Мотиви відмови зводяться до наступного. Відповідно до інформації (лист № 1148/415-18-0.24 від 22.10.2018) наданої Відділом у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблялись. З наведених підстав ГУ Держгеокадастру відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (арк. справи 13).
Непогодившись із відмовою ГУ Держгеокадстру у Львівській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 3 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з абзацом першим частини 1 та частини 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з абзацом першим частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам та юридичним особам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 123 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України.
Як зазначалося вище, Відповідач, листом від 02.11.2018 за № К-7234/0-5013/0/37-18 «Про розгляд клопотання» відмовив Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району Львівської області, мотивуючи це тим, що відповідно до інформації наданої Відділом у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблялись.
Суд зазначає, що правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
Згідно з пунктом 2 Положення, Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з підпункту 13 пункту 4 Положення Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, Відповідач є органом виконавчої влади, який наділений повноваженнями надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
За приписами пункту 8 вказаного Положення головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Таким чином, суд вважає, що лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.11.2018 за № К-7234/0-5013/0/37-18 «Про розгляд клопотання» не може вважатися рішенням про мотивовану відмову про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Відповідачем не приймалось рішення по суті заявленого клопотання Позивача.
Отже, уповноважений орган, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, у місячний строк не надав ані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ані мотивованої відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог частини 7 статті 118 ЗК України, а відтак мала місце бездіяльність відповідача, що порушує права та інтереси Позивача у цій справі.
Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 21 грудня 2018 року у справі № 808/2498/17
Водночас, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 ЗК України вказує про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у Відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що для захисту порушених прав Позивача слід визнати відмову Відповідача протиправною та зобов'язати такого повторно розглянути вказану заяву із прийняттям рішення відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України.
Щодо позовної вимоги Позивача: «зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району, за межами населеного пункту» суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому суд позбавлений можливості зобов'язати Відповідача прийняти рішення, що відносяться до його виключної компетенції.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (арк.. справи 7), а отже, з урахуванням висновку суду про часткове задоволених позовних вимог, стягненню на користь Позивача підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4) оформлену листом від 02.11.2018 № К-7234/0-5013/0/37-18 щодо відмови ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району, за межами населеного пункту.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) про надання такій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства на території Підгородецької сільської ради Сколівського району, за межами населеного пункту.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 19) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 08.02.2019.
Суддя Мричко Н.І.