справа №1340/4612/18
28 січня 2019 року
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Михайловича А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області №3127 від 31.08.2018 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області №594 о/с від 19.09.2018 про звільнення зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції "Львів" Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області, стягнувши на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 08.10.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 17.10.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 26.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача порушено відповідну процедуру. Так, згідно з п.3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженою наказом МВС України від №230 від 12.03.2013, забороняється проводити службове розслідування особам, які є зацікавленими у наслідках розслідування. Проте, до складу комісії з проведення службового розслідування, зокрема, включено оперуповноваженого Львівського УВБ НПУ Лозинського О.В., який 20.08.2018 безпосередньо брав участь у затриманні в якості підозрюваного ОСОБА_1 та був учасником проведення невідкладних слідчих дій із позивачем. Таким чином, Лозинський О.В. діяв одночасно як оперативний працівник поліції в межах кримінального провадження, так і член комісії ГУНП із проведення службового розслідування, а тому зацікавлений в результатах (наслідках) службової перевірки, яка з огляду на вказаний факт проведена упереджено.
Позивач також посилається на те, що акт про відмову від надання пояснень від 30.08.2018 не є належним доказом, оскільки позивач вказаного числа перебував під вартою та конвоєм, і відповідно не міг надавати пояснення чи відмовлятися від їх надання.
Позивач зазначає про те, що інформація відображена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує вчинення ним кримінального злочину, а не дисциплінарного проступку.
Крім цього, позивач стверджує, що добровільно подав рапорт про звільнення зі служби в поліції «за власним бажанням» з 01.09.2018, проте без розгляду вказаного рапорту позивача звільнено зі служби за порушення дисципліни.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що проведеним, на підставі відповідного наказу ГУНП у Львівській області, службовим розслідуванням встановлено, що 05.06.2018 прокуратурою Львівської області, розпочато кримінальне провадження №42018140000000181 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, в рамках якого в м. Львові по вул.Городоцькій, 83, працівниками Львівського управління ДВБ НП України та прокуратури Львівської області, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, затримано старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_1 який, здійснював прикриття, за грошову винагороду в розмірі 50% від викраденої суми коштів чи майна, протиправної діяльності групи осіб, а саме: громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які займалися крадіжками особистого майна громадян на Головному залізничному вокзалі м. Львова та прилеглій до нього території. Після затримання ОСОБА_1, при особистому огляді та обшуку виявлено та вилучено 5000 гривень, 500 євро та 50 доларів США. 21.08.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. З тексту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_1 налагодив протиправний механізм, спрямований на отримання неправомірної вигоди від осіб ромської національності, які систематично здійснювали крадіжки в місцях скупчення людей, та 20.08.2018 зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у сумі 550 євро, 50 доларів США та 5000 грн.
Відповідач зазначає, що за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимоги п. 5 розділу І, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського, на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, на капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби поліції.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_1 працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Суд встановив, що проведеним на підставі наказу ГУНП у Львівській області №2943 від 20.08.2018 «Про призначення службового розслідування» службовим розслідуванням встановлено, що 05.06.2018 прокуратурою Львівської області, розпочато кримінальне провадження №42018140000000181 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, в рамках якого в м.Львові по вул. Городоцькій, 83, працівниками Львівського управління ДВБ НП України та прокуратури Львівської області, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, затримано старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_1. який, здійснював прикриття, за грошову винагороду в розмірі 50% від викраденої суми коштів чи майна, протиправної діяльності групи осіб, а саме: громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які займалися крадіжками особистого майна громадян на Головному залізничному вокзалі м. Львова та прилеглій до нього території. Після затримання ОСОБА_1, при особистому огляді та обшуку виявлено та вилучено 5000 гривень, 500 євро та 50 доларів США.
21.08.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Із змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_1 налагодив протиправний механізм, спрямований на отримання неправомірної вигоди від осіб ромської національності, які систематично здійснювали крадіжки в місцях скупчення людей, та 20.08.2018 зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у сумі 550 євро, 50 доларів США та 5000 грн.
22.08.2018 ухвалою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу - тримання під вартою з альтернативою застави в сумі 276 150 грн.
Ухвалою від 22.08.2018 Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади строком до 22.10.2018 включно.
Відповідно до п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 31.08.2018 №3127 "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області" за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимоги п. 5 розділу І, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського, на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, на капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Львівській області №594 о/с від 19.09.2018 «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено із служби в поліції з 19.09.2018.
Не погоджуючись із звільненням з органів поліції, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі -Закон України №580- VIII).
Так, відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з п. 4 розділу XI Закону України № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із вказаним Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить вказаному Закону.
Із положень ст.19 Закону України № 580-VIII випливає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено «Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» (далі - Правила №1179) .
Відповідно до п. 1 розділу II Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також вказаними Правилами.
В пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII зазначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Так, відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом.
В свою чергу, в розумінні ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст.14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень вказаної статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Щодо доводів позивача про те, що до проведення службового розслідування залучено працівника, особисто зацікавленого в результатах (наслідках) службового розслідування, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що до проведення службової перевірки включено оперуповноваженого Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинського О.В., що підтверджується наказом ГУ НП у Львівській області №2943 від 20.08.2018 «Про призначення службового розслідування».
Позивач стверджує, що вказаний працівник брав безпосередню участь при його затриманні 20.08.2018. Суд з приводу цього зауважує, що позивач не надав доказів на підтвердження такої обставини. В судовому засіданні представник відповідача також не надав доказів, які б спростовували факт участі Лозинського О.В. в затриманні позивача. При цьому, вказана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 № 541/23073, чинної на момент проведення службового розслідування (далі - Інструкція) передбачено, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.
Згідно з п. 3.3. Інструкції проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення.
Відповідно до п. 3.4. Інструкції забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. У разі виникнення таких обставин виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.
Відповідно до пп. 6.1.3 п. 6.1. Інструкції за наявності сумнівів в об'єктивності особи, якій доручено проведення службового розслідування, чи інших поважних причин начальник, який призначив проведення службового розслідування, має право змінювати виконавців і доручати його проведення іншим особам, що оформлюється письмово.
Згідно з п. 8.7 Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.
Аналіз положень Інструкції дає підстави для висновку про те, що заборона на залучення до проведення службового розслідування особи, яка брала участь в проведенні затриманні позивача, відсутня.
Суд звертає увагу на те, що Інструкція наділяє саме начальника, який призначив проведення службового розслідування, виключною компетенцією на заміну виконавця проведення службового розслідування та доручення його проведення іншим особам, за умови, що в нього наявні сумніви в об'єктивності такої особи.
Відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №2943 від 20.08.2018 «Про призначення службового розслідування» начальником, який призначив проведення службового розслідування, є т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області полковник Сабанюк Т.Р.
Позивач та його представник в судовому засіданні зазначили, що зацікавленість оперуповноваженого Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинського О.В. в проведенні службового розслідування полягала в тому, що такий працівник брав участь в затриманні позивача.
На думку суду, такі аргументи позивача є необґрунтованими, оскільки вирішення питання про залучення Лозинського О.В. до проведення службового розслідування належить до виключної компетенції начальника, який призначив таке розслідування, та відповідно ним самостійно оцінюється наявність сумнівів в об'єктивності особи. При цьому, оцінка наявності сумнівів в начальника, який призначив службове розслідування, в об'єктивності Лозинського О.В. при проведенні службового розслідування, не може здійснюватися в судовому порядку.
Допитаний в судовому засіданні свідок інспектор ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області ОСОБА_14. пояснив, що про наявність будь-яких сумнівів в об'єктивності оперуповноваженого Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинського О.В. при проведенні службового розслідування за фактом затримання ОСОБА_1 в начальника, який призначив проведення службового розслідування, йому невідомо. Також повідомив, що оперуповноважений Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинський О.В. пояснень у позивача не відбирав та з останнім не спілкувався.
Позивачем не обґрунтовано, яким чином участь оперуповноваженого Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинського О.В. в проведенні службового розслідування вплинула на об'єктивність та повноту проведеного службового розслідування.
Таким чином, суд при розгляді справи не встановив обставин, які б свідчили про те, що у начальника, який призначив проведення службового розслідування, існували підстави сумніватись в об'єктивності оперуповноваженого Львівського управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України Лозинського О.В. при проведенні службового розслідування за фактом затримання ОСОБА_1 та відповідно змінювати виконавця і доручати його проведення іншій особі.
Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів позивача про те, що акт про відмову від надання пояснень від 30.08.2018, не є належним доказом, який підтверджує його відмову від надання пояснень, суд зазначає наступне.
Позивач заперечує факт відмови від надання пояснень 30.08.2018, оскільки в цей час перебував під конвоєм та вартою, та 22.08.2018 повідомляв працівникам ГУНП, що за матеріалами службового розслідування має бажання надавати пояснення та скористатись правовою допомогою. Проте, працівники ГУНП у Львівській області, які проводили службове розслідування без законних на те підстав, проникли в приміщення прокуратури Львівської області, розташоване за адресою м.Львів, вул. Городоцька,20 та намагались відібрати пояснення в позивача.
Позивач на обґрунтування своїх доводів посилається на відповідь прокуратури Львівської області №17/1/1-181-вих-18 від 30.08.2018, в якій зазначено, що жодним чином працівникам ГУ НП у Львівській області не надавався дозвіл на відвідування в період затримання, перебування під конвоєм та вартою ОСОБА_1 для відібрання від нього пояснень; на відповідь Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.10.2018 №2.9/1575, в якій зазначено, що ув'язненим надаються короткострокові побачення з родичами або іншими особами адміністрацією СІЗО лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження; на відповідь департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 09.10.2018 №2103і/12/6/01-2018 щодо порядку проведення службових розслідувань та права членів комісії з їх проведення; відповідь департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 21.09.2018 №192зі/12/6/03-2018 щодо прав та обов'язків учасників службового розслідування, надання пояснень; на відповідь управління забезпечення прав людини Національної поліції України від 29.10.2018 №15зі/37/01-2018, в якій зазначено, що відповідно до п.4.3.1 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.12.2008 побачення затриманим і особам, які тримаються під вартою, з родичами або іншими особами надаються керівництвом ізолятора тимчасового тримання з письмового дозволу слідчого, слідчого судді, суду, які здійснюють кримінальне провадження; на відповідь Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 19.10.2018 №1/3-12335/Ми щодо порядку забезпечення участі ув'язнених і засуджених у кримінальному провадженні.
Суд за результатами перевірки вказаних обставин, з'ясував наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пп.6.3.6 п.6.3 Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Таким чином, встановлена пряма заборона на затвердження висновку службового розслідування без отримання пояснень від особи або за відсутності акта про відмову в їх наданні.
Разом з цим, аналіз положень Інструкції дає підстави для висновку про те, що порядок та умови відібрання письмового пояснення від поліцейського, який перебуває під конвоєм та вартою, нею не передбачений, як і не встановлено будь-яких заборон на отримання пояснень в таких випадках.
Суд встановив, що в матеріалах службового розслідування наявний акт про відмову надати пояснення від 30.08.2018, який складений та підписаний інспектором ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Відповідно до змісту вказаного акта ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення в рамках службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у Львівській області від 20.08.2018 №2973, однак ОСОБА_1 відмовився надавати письмове пояснення та зазначив, що не бажає надавати будь-які пояснення. Усно у відповідь на поставлені питання ОСОБА_1 пояснив, що «нічого не пояснював».
Допитаний як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що з 21.08.2018 перебував у статусі підозрюваного. 21.08.2018 до ОСОБА_1 підходило двоє осіб представників поліції для відібрання пояснень, проте він відмовився від надання пояснень, оскільки такі бажав надати пізніше.
ОСОБА_1 також повідомив, що 30.08.2018 перебував в приміщенні СІЗО в кімнаті для зустрічі з адвокатом та до нього підходило двоє осіб працівників поліції (ОСОБА_14 та ОСОБА_15.) для відібрання пояснень, проте позивач зазначив, що пояснення надасть в присутності адвоката.
Допитані в судовому засіданні свідки інспектор ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області ОСОБА_14. та ОСОБА_15 повідомили наступне.
Так, свідок ОСОБА_14 повідомив, що до перевірки залучався ОСОБА_15, який був присутнім при відібранні пояснень. ОСОБА_14 пояснив, що йому надано в усній формі дозвіл слідчого на доступ в приміщення прокуратури Львівської області, розташоване у м.Львові, вул. Городоцька, 20, де утримувався позивач. 30.08.2018 він разом з ОСОБА_15 прибув за вказаною адресою для відібрання пояснень у ОСОБА_1, якому пропонувалось ознайомитись з наказом про проведення службового розслідування та надати пояснення. Проте, позивач від ознайомлення з наказом та від надання пояснень відмовився. Про потребу в наданні правової допомоги ОСОБА_1 не зазначав. У зв'язку з цим, складено акт про відмову надати пояснення від 30.08.2018.
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що 30.08.2018 разом з ОСОБА_14 прибув в приміщення прокуратури Львівської області, розташоване за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 20, де утримувався ОСОБА_1 для відібрання пояснень у позивача та для фіксації дій, особливо якщо останній відмовиться від надання пояснень. ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_14 на доступ до приміщення дозвіл надав слідчий. Також зазначив, що ОСОБА_1 пропонувалось ознайомитись з наказом про проведення службового розслідування та надати пояснення. Проте, ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом та від надання пояснень відмовився. Щодо тверджень ОСОБА_1 про надання йому правової допомоги свідок не пам'ятає. У зв'язку з цим, складено акт про відмову надати пояснення від 30.08.2018 в приміщенні ГУ НП у Львівській області.
Таким чином, суд встановив, що позивачу пропонувалось надати пояснення по факту проведення службового розслідування. Проте, таким правом позивач не скористався.
Суд зазначає, що оцінка можливих порушень з боку працівників ГУ НП у Львівській області ОСОБА_14 та ОСОБА_15 діючого законодавства, що регулює порядок та доступ до осіб, які перебувають під конвоєм та вартою, не входять до юрисдикції адміністративного суду та можуть оцінюватися в межах кримінально-процесуального законодавства уповноваженими органами.
Суд також звертає увагу на те, що до суду не подано доказів, які б свідчили про звернення позивача із скаргами до уповноважених органів на незаконний допуск до нього працівників ГУНП у Львівській області під час перебування під конвоєм та вартою з метою відібрання пояснень.
Суд вказує на те, що позивач не обґрунтував яким чином можливі порушення порядку доступу до позивача для відібрання пояснень при проведенні службового розслідування, який перебував під конвоєм та вартою 21.08.2018 та 30.08.2018, перешкоджали йому надати пояснення по факту службового розслідування.
Суд критично оцінює покази позивача про те, що його адвокат ОСОБА_2 прибув в приміщення прокуратури Львівської області за адресою: м.Львів, Городоцька, 20 приблизно через 10хв після того, як пішли ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки не подано жодних доказів перебування адвоката у зазначеному приміщенні та надання ним правової допомоги.
Суд враховує також і те, що в ході розгляду справи позивач не надав жодних пояснень, які б спростовували висновки службового розслідування та, які б відповідно могли вплинути на результати службового розслідування.
Додатково необхідно зазначити, що позивач відповідно до п. 6.3 Інструкції мав право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, а також висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) з врахуванням, зокрема, положень Закону України «Про попереднє ув'язнення», Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5.
У зв'язку з цим, суд вважає, що подані позивачем відповіді: прокуратури Львівської області №17/1/1-181-вих-18 від 30.08.2018; Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.10.2018 №2.9/1575; департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 09.10.2018 №2103і/12/6/01-2018 та від 21.09.2018 №192зі/12/6/03-2018; управління забезпечення прав людини Національної поліції України від 29.10.2018 №15зі/37/01-2018; Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 19.10.2018 №1/3-12335/Ми жодним чином не спростовують висновків суду щодо фактичних обставин у справі.
З врахуванням викладеного, немає підстав для задоволення клопотання представника позивача від 25.01.2019 про виключення акта про відмову надати пояснення від 30.08.2018 з числа доказів.
Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів позивача про подання ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, суд зазначає наступне.
Відповідно до рапорту від 27.08.2018 позивач просить звільнити його зі служби в поліції з 01.09.2018.
Проте, позивач не додав доказів направлення вказаного рапорту та отримання його відповідачем.
Суд відхиляє як доказ фотокопію скріншоту з електронної адреси tor17111975@ukr.net про відправку рапорту, оскільки немає жодних відомостей про належність зазначеної електронної адреси позивачу чи його уповноваженому представнику.
Суд також звертає увагу на те, що наказ про звільнення, прийнятий 31.08.2018, а у рапорті позивач просив звільнити його з 01.09.2018. Таким чином, наказ про звільнення, прийнятий до дати звільнення, про яку просив позивач.
Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів позивача про те, що інформація, відображена у висновку службового розслідування, фактично обґрунтовує вчинення ним кримінального злочину, та неможливості у зв'язку з цим звільнення з органів поліції до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, суд зазначає наступне.
У статті 18 Закону України № 580-VIII визначено обов'язки поліцейського, відповідно до яких поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Разом з цим, як визначено частиною 2 статті 19 Закону України № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу РНС: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також зазначеними Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Отже, до поліцейського висуваються підвищені вимоги, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 77 Закону України № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77).
Таким чином, Законом України № 580-VIII розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності як самостійні підстави для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.
Таким чином, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, оскільки питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо незаконності його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку. Відсутність обвинувального вироку у кримінальній справі не виключає наявності в діях позивача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Суд відхиляє аргументи позивача про неможливість його звільнення з органів поліції у зв'язку з перебуванням його в стані тимчасової непрацездатності, оскільки не подано жодних доказів на підтвердження такої обставини. Крім цього, відповідно до ухвали Галицького районного суду м.Львова від 22.08.2018 у справі №461/6141/18 позивача відсторонено від займаної посади строком на два місяці до 22.10.2018.
Суд також відхиляє аргументи позивача про відсутність необхідності у його звільненні, у зв'язку з відстороненням його від займаної посади, оскільки таке відсторонення застосовувалось судом в порядку кримінально-процесуального закону, і відповідно жодних заборон на звільнення поліцейського в порядку дисциплінарного провадження Законом України № 580-VIII та Дисциплінарним статутом не передбачено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ ГУ НП у Львівській області №3127 від 31.08.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині звільнення зі служби в поліції позивача та наказ ГУНП у Львівській області №594 о/с від 19.09.2018 «По особовому складу» є правомірними та скасуванню не підлягають.
У зв'язку з тим, що суд не знайшов підстав для визнання протиправними та скасування наказів відповідача, якими позивача звільнено зі служби в поліції, відсутні підстави для задоволення його позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо строку звернення до суду, то такий не пропущений, оскільки із оскарженими наказами позивач ознайомився 19.09.2018, а з позовом звернувся 27.09.2018, тобто в межах місячного строку, визначеного ч.5 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 07.02.2019.
Суддя А.Г. Гулик