справа № 1340/4895/18
30 січня 2019 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,
позивача ОСОБА_1
представників позивача Огорілка Ю.В.,
представника відповідача Матлая Й.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - МО України, Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Третя особа), в якому, згідно з уточненнями до такого просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 40 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності з 03.09.2010, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в межах та розмірах визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 975.
Ухвалою судді від 24.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30.10.2018 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 (арк. справи 29-31).
Після усунення недоліків, згідно з ухвалою судді від 02.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівський обласний військовий комісаріат.
Ухвалою від 28.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач з моменту встановлення інвалідності набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року у якому йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу. Зазначає, що звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою направлення таким документів до МО України для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням поранення при перебуванні у країнах де велися бойові дії. За результатами розгляду поданих документів, комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, згідно з яким відмовлено Позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність такому встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. На думку Позивача п. 40 рішення МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60 є протиправним та таким, яке слід скасувати.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на те, що Позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у Позивача відсутнє (арк. справи 46-47).
29.11.2018 до суду від Третьої особи надійшли пояснення по справі. Такі обґрунтовані тим, що ні положенням статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, які діяли на час настання інвалідності Позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю військової строкової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та визначається положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги (арк. справи 40-41).
28.12.2018 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву в якій наголошує, що відповідно до норм Закону право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Одночасно, подав відповідь на пояснення третьої особи в яких посилається на обставини, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву (арк. справи 56-57).
02.01.2019 Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що аргумент представника позивача та посилання на практику Верховного Суду у справі № 583/436/17 є хибними та не мають жодного відношення до даного спору, оскільки у справі № 583/436/17, що розглянув Верховний Суд та справі № 1340/4895/18, що розглядає Львівський окружний адміністративний суд різні обставини та підстави звернення позивачів до суду. Вважає аргументи представника позивача викладені у відповіді на відзив хибними та такими, що ґрунтуються на підміні понять із застосуванням практики Верховного Суду, яка не має жодного відношення до справи № 1340/4895/18 за позовом ОСОБА_1 (арк. справи 65-66).
Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, просили позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в Республіці Афганістан у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 . Такі обставини підтверджуються довідкою Червоноградського міського комісаріату Львівської області від 16.10.2006 № 224 та тимчасовим посвідченням № 983 від 29.07.2002 виданого Червоноградським міським військовим комісаром - полковником ОСОБА_2 з 06.1981 по 06.1983 (арк. справи 16, 21).
Згідно з випискою із історії хвороби № 10173 за 1981 рік, рядовий ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 30.09.1981 по 30.10.1981 в інфекційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю МО РУЗ у м. Ташкент з діагнозом - інфекційний гепатит, гострожовтушна форма, легка ступінь (арк. справи 18).
Згідно з копії витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 20.09.2010 № 252, захворювання громадянина ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (арк. справи 15).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 898149 від 24.09.2015 Позивачу повторно встановлено III групу інвалідності. Зазначено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безстроково (арк. справи 13).
Згідно з витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні Позивачу одноразової грошової допомоги (п. 40 рішення). Вказано, що оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році), а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим з військової строкової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін (арк. справи 19 зворот).
Незгода Позивача із пунктом 40 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60, стала підставою для звернення до суду.
При вирішенні спору, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення Позивача до Відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення Позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
У відповідності до пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 (надалі - Порядок № 975), особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Частиною 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Суд встановив, у період з червня 1981 року по червень 1983 року ОСОБА_1 проходив військову строкову службу на території Республіка Афганістан.
03.09.2010 ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності.
Предметом спору у цій справі є вимога призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням Позивачу III групи інвалідності.
Аналіз наведених вище положень дає суду підстави вважати, що ні статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, які діяли на час настання інвалідності Позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 807/15426/18 та від 29.10.2018 у справі № 750/11327/17.
Враховуючи те, що Позивачу встановлена інвалідність майже через 27 років після звільнення зі строкової військової служби, тому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у Позивача відсутнє.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що МО України вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконало.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення Відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, неупереджено та з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з Відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08.02.2019.
Суддя Мричко Н.І.