08 лютого 2019 року справа № 320/117/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/45391/17 від 27.03.2018 та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року із розрахунку 90% від 31736 грн. 92 коп. - 28563 грн. 23 коп. на підставі довідки, виданої МВС України від 16 березня 2018 року №22/6-5582, з урахуванням різниці суми частково виконаного рішення суду у справі №761/45391/17 від 27.03.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати виплату ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/45391/17 від 27.03.2018, в порядку визначеному Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в рішенні від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі №761/45391/17, яке набрало законної сили, його позов задоволено частково,- визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №22/6-5582 від 07 червня 2017 року виданої МВС України «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із розрахунку 90%; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року із розрахунку 90% на підставі довідки, виданої МВС України від 07 червня 2017 року №22/6-5582, однак пенсійний орган виконує рішення суду частково. Так, позивач пояснює, що отримавши від МВС України нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 16.03.2018 №22/6-5582, він звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням цієї довідки, однак відповідач відмовив йому у цьому, мотивуючи відмову тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі №761/45391/17 зобов'язано пенсійний орган здійснювати виплату пенсії без її обмеження тільки щодо попередньої довідки від 07.06.2017 №22/6-5582. На думку позивача, відповідач зобов'язаний у випадку зміни грошового забезпечення працівників поліції автоматично перераховувати його пенсію, а рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено юридичний факт, що його пенсію слід виплачувати без обмеження її розмірі. Вважаючи відмову пенсійного органу в здійсненні перерахунку його пенсії за новою довідкою незаконної та такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали суду вручено відповідачу 17.01.19, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113329504998.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
23 листопада 2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки №22/6-5582 від 07 червня 2017 року виданої МВС України «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії».
07 грудня 2017 року пенсійний орган листом за №30539/03/Д-3245 відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що питання перерахунку та виплати перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення коштів з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 по справі №761/45391/17 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №22/6-5582 від 07 червня 2017 року виданої МВС України «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із розрахунку 90%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року із розрахунку 90% на підставі довідки, виданої МВС України від 07 червня 2017 року №22/6-5582. Вказане рішення набрало законної сили 01.08.2018.
Згідно з частинами 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягають доказуванню в даній адміністративній справі обставини встановленні рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 по справі №761/45391/17.
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2018 року Міністерством внутрішніх справ України направлено на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), від 16.03.2018 №22/6-5582.
Відповідно до вказаної довідки, розмір грошового забезпечення позивача складає 31736,92 грн., а саме: посадовий оклад - 7400,00 грн.; оклад за спеціальне звання (полковник поліції) - 2400,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 4900,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10% - 740,00 грн.; премія 105,55% - 16296, 92 грн.
Судом встановлено, що у зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення поліцейських, на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та довідки Головного управління МВС України в Київській області від 16.03.2018 №22/6-5582, пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року.
При розрахунку розміру пенсії позивача відповідачем визначено основний її розмір виходячи із 70% від грошового забезпечення позивача, яка становить 22215,84 грн. ( 31736,92 х 70%). При цьому з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, що встановлене відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивачу фактично призначена пенсія у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
09 листопада 2018 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з 01.01.2016 та виплачувати її виходячи із розміру 90% його грошового забезпечення та без обмежень її максимальним розміром, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі №761/45391/17, яким встановлено юридичний факт , що пенсію позивачу потрібно виплачувати без обмеження її розміру.
Листом від 10.12.2018 №129242/03 пенсійний орган повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії виходячи із 90% грошового забезпечення, оскільки відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на момент перерахунку, розмір пенсії, призначений за цим законом, не може перевищувати 70 процентів від грошового забезпечення.
Також, у даному листі відповідач повідомив позивача про те, що після проведеного перерахунку розмір його пенсійної виплати з 01.01.2018 становить 13730,00 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії.
Стосовно фактів, встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі №761/45391/17, пенсійний орган, у вищевказаному листі, зазначив, що даним рішенням було зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років позивачу без обмежень граничних розміру пенсії та виплатити різницю за минулий час з 01.01.2016 із розрахунку 90% на підставі попередньої довідки про грошове забезпечення позивача від 07.06.2017 №22/6-5582, а іншого вказаним рішенням суду не передбачено.
Вважаючи, що відповідач протиправно обмежив розмір призначеної позивачеві пенсії, останній звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
В дану статтю Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII, яким до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесені зміни, а саме, цифри "80" замінено цифрами "70".
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 27.03.2014 №1166-VII передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці про грошове забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких (процентів) не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10.12.2013 № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17.12.2013 № 21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17, від 24.04.2018 № 686/12623/17 та від 19.06.2018 № 583/2264/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії основного розміру пенсії за вислугу років з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення, а отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач протиправно здійснює обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку, з огляду на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, розмір перерахованої пенсії позивача обмежено десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI викладено частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
В той же час, пунктом 2 розділу 2 "Прикінцевих та перехідних положень" вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Пунктом 2 "Прикінцевих положень" цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Таким чином, обмеження розміру пенсії, що відбулася після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної йому пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12.04.2016 №1080-VIII статтю 43 Закону №2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, положення ч. 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, тобто, з 20.12.2016.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Виходячи із системного аналізу наведених норм, суд вважає, що у даному випадку із моменту запровадження спірного обмеження пенсій розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", такі не поширюються на пенсію позивача.
Суд вважає не обґрунтованим твердження відповідача, зазначене у листі-відповіді від 10.12.2018 №129242/03, щодо необхідності обмеження пенсії позивача фіксованим розміром 13730,00 гривень, оскільки норми ч. 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнані неконституційними з 20.12.2016.
Таким чином, станом на момент перерахунку пенсії позивача положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність, а тому пенсія ОСОБА_1 повинна виплачуватись без обмеження максимальним розміром.
З огляду на викладені обставини та враховуючи, що дії відповідача щодо зменшення позивачу при перерахунку пенсії основного розміру пенсії за вислугу років з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення є протиправними, суд дійшов висновку про наявність підстав зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії та виходячи із розміру 90% грошового забезпечення, визначеного в довідці МВС України про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), від 16 березня 2018 року №22/6-5582, яке складає 31736 грн. 92 коп., та виплачувати пенсію у новому розмірі з урахуванням перерахунку, починаючи з 01.01.2016 з урахуванням різниці суми частково виконаного рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/45391/17 від 27.03.2018.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати виплату та перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/45391/17 від 27.03.2018, в порядку визначеному Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в рішенні від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів (заперечень, пояснень, відзиву) які б підтверджували правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Стосовно клопотання про допуск негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.
Питання негайного виконання рішень суду в адміністративних справах регулюється статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що негайно виконуються рішення про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць не підлягає присудження виплати пенсії.
Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то зважаючи на обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушених прав позивача, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в цій справі та зобов'язати відповідача у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1409,60 грн. згідно квитанції від 28.12.2018 № 36 (за дві позовні вимоги немайнового характеру).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1409,60 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії та виходячи із розміру 90% грошового забезпечення, визначеного в довідці МВС України про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), від 16 березня 2018 року №22/6-5582, яке складає 31736 грн. 92 коп., та виплачувати пенсію у новому розмірі з урахуванням перерахунку, починаючи з 01.01.2016 з урахуванням різниці суми частково виконаного рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/45391/17 від 27.03.2018.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.