10.2.4
Іменем України
08 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4166/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
10 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач, ГУ МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області в частині не зарахування ОСОБА_1 у наказі № 402 о/с від 06.11.2015 про звільнення відповідно до Закону України «Про національну поліцію» ст. 64 «г» (через скорочення штатів) до календарної вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО;
- зобов'язати відповідача обчислити вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби га військової служби за контрактом. особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (у редакції, чинній на час призначення заявника на посаду - 23 серпня 2000 р. зі змінами № 1144 віді9.09.2007 р.) та внести часткову зміну пункту в наказі № 402 о/с від 06.11.2015, про звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за ст.64 «г» (через скорочення штатів) з зараховуванням йому до календарної вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО та час служби на пільгових умовах у підрозділі УБНОН;
- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУМВС України в Луганській області оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 23 липня 2000 р.).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом ГУНП в Луганській області № 402 о/с від 06.11.2015 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 19 років 02 місяці 10 днів. Позивач вважає даний наказ в частині нарахування вислуги років незаконним, з допущенням грубих помилок.
Таким чином, з 26.08.1996 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах МВС, звідки і був звільнений за власним бажанням, з цього строку служби у період з 27.06.2014 по 06.11.2015 позивач безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
Згідно цієї довідки строк участі в антитерористичної операції складає 1 рік 4 місяці 11 днів, а з урахуванням положення Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 до вислуги років для призначення пенсій зараховується 4 роки 1 місяць З дні.
Крім того, згідно довідки про проходження служби, 23.08.2000 позивач був призначений на посаду оперуповноваженого відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин, у якому пропрацював до часу звільнення 16.11.2015.
На думку позивача, його календарна вислуга років на пільгових умовах складає понад 30 років.
При звільненні зі служби в міліції та розрахунку календарної вислуги років співробітниками ГУНП в Луганській області з невстановлених причин не було включено до вислуги років час прийняття позивача участі в антитерористичній операції, а також несення служби у підрозділі УБНОН.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, календарна вислуга років на пільгових умовах на день звільнення повинна складати не 19 років 02 місяці 10 днів, а понад 30 років.
У зв'язку з викладеним, позивачем неодноразово на адресу начальника ГУНП в Луганській області поштою надсилалися заяви, в яких позивач просив додатково зарахувати йому до вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО, та час несення служби в УБНОН та внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 402 о/с від 06.11.2015, крім того, оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно відповіді № 6/2-323ЛК від 03.08.2018 за підписом члена ліквідаційної комісії ГУНП в Луганській області Шехавцова О.В. позивачу було відмовлено в зарахуванні до вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО, та внесенні відповідних змін до наказу № 402 о/с від 06.11.2015, а разом з тим і в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення мені пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років. Виходячи з відповіді, питання про включення до вислуги років час служби на оперативної роботі, згідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1144 від 19.09.2007 про доповнення п. 3 Постанови КМУ № 393 від 17.06.1992 до уваги не прийнято взагалі. Позивач вважає дії ГУНП в Луганській області протиправними.
Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження в справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).
Ухвалою суду від 11.02.2019 вирішено подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 52).
Ухвалою суду від 24.01.2019 витребувано від відповідача розрахунок вислуги років ОСОБА_1 окремо у календарному та пільговому обчисленні (арк.спр. 58-59).
02.01.2019 за вх. № 143/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 28-34), у якому останній не визнав позовні вимоги з огляду на наступне.
Вимоги позивача щодо внесення змін до наказу ГУМВСУ у Луганській області № 402 о/с від 06.11.2015, у відповідності до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, є прохідними позовними вимогами від вимоги про зобов'язання ГУМВСУ у Луганській області оформити та подати до органу ПФУ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби і 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення маки і вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
ОСОБА_1 . відповідно наказу ГУМВСУ у Луганській області від 06.11.2015 № 402 о/с було звільнено з ОВС через скорочення штатів та на день звільнення встановлена вислуга років у календарному обчисленні 19 років 02 місяця 10 днів.
Факт наявності у ОСОБА_1. вислуги років у календарному обчисленні а саме у розмірі 10 років 02 місяця 10 днів визначені позивачем у позовній заяві а відповідачем не оскаржується а тому у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
На думку відповідача, наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Крім того, позивач у позові посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 593 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», відповідно до якої позивачу (на думку позивача) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж.
Також відповідач вважає, що обов'язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.
Оскільки позивач на час звільнення, тобто 06.11.2015, не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а тому у відповідача не виник обов'язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою.
Позивач звертався до відповідача з заявами про призначення пенсії відповідно до Закону № 2262, яка була зареєстрована 29.01.2018 за вх. № К-82 та заявою від 27.06.2018, яка була зареєстрована 10.07.2018 року за вх. № К-219.
На думку відповідача, зазначені заяви позивача не відповідають формі, яка затверджена додатком 1 Порядку 3-1. Відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», було уважно розглянуті звернення ОСОБА_1 та надано відповіді вих. № 6/2 -55 ЛК від 07.02.2018 та вих № 6/2 -323 ЛК від 23.08.2018.
Зазначеними листами позивач належним чином повідомлений про відсутність у ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області правових підстав щодо зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років у календарному обчисленні та внесення змін до наказу ГУМВСУ у Луганській області від 06.11.2015 № 402 о/с в частині звільнення позивача з ОВС, а також складання розрахунку вислуги років для оформлення та призначення пенсії за вислугу років і направлення їх до ГУПФУ
З урахуванням викладеного відповідач вважає вимоги позивача, необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству та підзаконним актам, а відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судове засідання повторно не прибув, електронною поштою надав заяву від 08.02.2019 про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що тимчасово за сімейними обставинами вимушений перебувати у іншому місті, в судове засідання з'явитися не встигає з незалежних обставин (перетинання кордону та блокпостів) (арк.спр. 64).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Щодо клопотання позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У судове засідання 24.01.2019 позивач не прибув, надавши заяву від 24.01.2019 за вх. № 4209/2019 про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю прибути за сімейними обставинами (арк.спр. 57).
Ухвалою суду від 24.01.2019, зокрема, відкладено судовий розгляд справи.
Пунктом 3 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду справи (арк.спр. 63), повторність неявки в судове засідання, суд, з урахуванням положень пункту 3 частини третьої та частини дев'ятої статті 205 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.10.2014 № 919003677, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (арк. спр. 10,11,12).
В період з 26.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2, довідкою ГУМВС України в Луганській області (арк. спр. 16-17, 18).
Безпосередня участь позивача в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 27.06.2014 по 07.11.2015, підтверджена довідкою ГУМВС в Луганській області від 14.11.2017 № А-10579 (арк. спр. 15), а також посвідченням від 08.10.2015 серії НОМЕР_3 (арк. спр. 13).
Відповідно до наказу від 06.11.2015 № 402 о/с звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів): по Управлінню боротьби з незаконним обігом наркотиків Головного управління МВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_1, начальника відділу протидії наркозлочинності на міжрайонному рівні Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУМВС України у Луганській області. Вислуга років на день звільнення у календарному обчислені становить 19 років 02 місяці 10 днів (арк. спр. 14).
29.01.2018 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області із заявою, в якій просив врахувати до вислуги років час участі в антитерористичній операції, оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років (арк. спр. 40-41).
Висновком Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області від 07.02.2018 встановлено, що оскільки ОСОБА_1 на день звільнення має вислугу років у календарному обчисленні 19 років 02 місяці 10 днів, якої недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення вислуга років має складати 22 календарних роки та 6 місяців і більше), тому він не є особою, яка має право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне | забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв'язку з вищевикладеним, відсутні правові підстави для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років у календарному обчисленні та внесення цих змін до наказу ГУМВСУ від 06.11.2015.№ 402 о/с про звільнення ОСОБА_1 з ОВС України, а також складання розрахунку вислуги років для оформлення та призначення пенсії за вислугу років і направлення їх до Пенсійного фонду України (арк. спр. 42-44).
Листами № 6/2-55ЛК, від 13.08.2018 № 6/2-323ЛК, у відповідь на звернення позивача, відповідач також повідомляв, що у Ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганській області відсутні підстави для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років у календарному обчисленні та внесення цих змін до наказу ГУМВСУ від 06.11.2015.№ 402 о/с про звільнення ОСОБА_1 з ОВС України, а також складання розрахунку вислуги років для оформлення та призначення пенсії за вислугу років і направлення їх до Пенсійного фонду України (арк. спр. 45,46-47).
Згідно із довідкою Ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганській області від 04.02.2019 № 6/2-32ЛК, надано на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019, вислуга років у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) ОСОБА_1 протягом проходження ним служби на посадах в Управлінні боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУМВС України у Луганській області за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ у період з 23.08.2000 по 26.07.2011 складає 05 років 05 місяців 16 днів; час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО, а саме: період з 27.06.2014 по 07.11.2015 складає у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 02 роки 08 місяців 18 днів. Загальна вислуга років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) за час проходження ним служби в ОВС України на відповідних посадах у підрозділах, що підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах та прийняття участі в АТО складає 08 років 02 місяці 04 днів (арк.спр. 65-66).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років та 6 місяців вислуги років, обчисленої на пільгових умовах.
Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 22 календарних років та 6 місяців; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834) та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907).
Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці 10 днів.
Відповідно, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Надаючи правову оцінку посиланням позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на думку суду) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Згідно з пунктом 14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
З вищевикладеного слідує, що обов'язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.
Оскільки позивач на час звернення до відповідача із заявою від 29.01.2018 не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, суд вважає, що у відповідача не виник обов'язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави для зобов'язання відповідача обчислити вислугу років та внести часткову зміну пункту в наказі № 402 о/с від 06.11.2015 про звільнення ОСОБА_1 з зарахуванням до календарної вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО та час служби на пільгових умовах у підрозділі УБНОН, та зобов'язання відповідача оформити документи та подати їх до ГУ ПФУ в Луганській області для призначення позивачу пільгової пенсії за вислугу років.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 93400, АДРЕСА_2) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії (код за ЄДРПОУ 08592129, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська