04 лютого 2019 року м. Ужгород№ 0740/833/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: представник - ОСОБА_1,
відповідача 1: представник - Секерня О.В.,
відповідача 2: представник - Секерня О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідачів щодо перерахунку призначеної 05.10.2011 р. пенсії; 2) зобов'язати Тячівське об'єднане управління ПФУ в Закарпатській області призначити йому пенсію по інвалідності у розмірі, визначеному станом на 05.10.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 05.10.2011 р. перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності. Проте у вересні 2017 року на підставі проведеної перевірки здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії та зменшено її розмір у зв'язку з не підтвердженням наявного страхового стажу на підприємстві ТОВ «Будсервіс-Ц», що є правонаступником Великобичківської спеціалізованої госпрозрахункової РБД. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки здійснені з порушенням строків позовної давності, а наявний страж роботи підтверджується всіма передбаченими законодавством документами.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву №6230/10 від 11.09.2018 р. Так, зокрема, зазначила, що при зверненні за призначенням пенсії позивач долучив трудову книжку НОМЕР_2, довідку про заробіток для обчислення пенсії від 22.11.2011 р. №13, видану ТОВ «Будсервіс-Ц», на підставі яких прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності з розрахунку страхового стажу 23 роки 11 місяців 27 днів. Проте в подальшому 09 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про перерахунок пенсії шляхом донарахування стажу, до якої долучив трудову книжку НОМЕР_2 та довідку про заробітну плату №372, видану адміністрацією Козульського району Красноярського краю (Російська Федерація). Після подання трудової книжки НОМЕР_2 виявлено, що в період з 02.05.1983 р. по 12.12.1994 р. позивач одночасно працював в ТОВ «Будсервіс-Ц» та в колгоспах «Шлях до комунізму», «імені Леніна», М'ясо-молочному радгоспі «ім. Чапаєва» та в якості теслі у Балахтонському радгоспі Красноярського краю. Встановлений факт одночасного працевлаштування ОСОБА_3 став причиною та підставою для проведення перевірки відповідності записів у трудовій книжці, а також витребування додаткових підтверджуючих документів, внаслідок чого трудовий стаж в Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД, ТОВ «Будсервіс-Ц», колгоспах «Шлях до комунізму», «ім. Леніна» та діяльність фізичної особи-підприємця не підтвердився, а тому розрахунок пенсії станом на 01.05.2018 р. проводився із врахуванням загального страхового стажу 20 років 2 місяці. Також зазначила, що при первинному призначенні пенсії позивачу працівником органу Пенсійного фонду України не проведено перевірку достовірності поданих разом із заявою документів, у зв'язку з чим прийнято помилкове рішення про зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_3
Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву №12146/08 від 05.09.2018 р. Зокрема, зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України було проведено перевірку правильності обчислення пенсії ОСОБА_3, за результатами якої не підтвердився заявлений страховий стаж у Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД, ТОВ «Будсервіс-Ц», колгоспах «Шлях до комунізму», «ім. Леніна» та діяльність фізичної особи-підприємця, а тому здійснено перерахунок пенсії позивача, відповідно до підтвердженого належними доказами страхового стажу. Твердження позивача про проведення перевірки раніше призначеної пенсії поза межами строків давності вважає необґрунтованими, оскільки жодних правових норм, які б обмежували органи Пенсійного фонду України у строках здійснення контрольних заходів, чинним законодавством не передбачено. Вважає, що подані до органу Пенсійного фонду України трудові книжки містять записи, які не відповідають вимогам Інструкції ведення трудових книжок або не містять всієї необхідної інформації, а тому такі періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу. Окрім того, зазначила, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_3 стосовно сплати страхових внесків в якості суб'єкта підприємницької діяльності за період з 2000 по 2018 рр., сплата таких здійснювалася не регулярно або взагалі не здійснювалася.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Пенсійного фонду України в Рахівському районі, оформленим протоколом №8173 від 26.11.2011 р., ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) призначено пенсію по інвалідності з врахуванням загального страхового стажу 23 роки 11 місяців 27 днів (акр. спр. 53 - 54).
Зазначене рішення прийняте за результатами розгляду поданої ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі заяви про призначення пенсії від 23.11.2011 р., до якої заявник долучив трудову книжку НОМЕР_2, довідку про заробітну плату, видану ТОВ «Будсервіс-Ц» №13 від 22.11.2011 р., довідку про стаж, копію паспорта, копію військового квитка, довідку ЛКК, довідку сільської ради (акр. спр. 46 - 52).
З матеріалів справи вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_3 включено період проходження строкової військової служби, період роботи на посаді водія в радгоспі «Кемчугский» з 10.10.1981 по 06.10.1982 рр., а також період з 15.10.1982 р. по 01.06.2000 р. на посаді водія на Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій ремонтно-будівельній дільниці (далі - Великобичківська спеціалізована госпрозрахункова РБД), яка в результаті приватизації перетворена на ЗАТ «Будсервіс-Ц» (акр. спр. 48 - 51).
В подальшому на підставі службової записки Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Тячівське ОУПФУ Закарпатської області), посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) проведено зустрічну перевірку щодо встановлення заробітної плати громадянина ОСОБА_3 за період з 1994 р. по 1998 р., за результатами якої складено акт від 04.08.2017 р. №131 (акр. спр. 56 - 58).
Відповідно до висновків зустрічної перевірки виявлено розбіжності відомостей, зазначених в довідці про заробітну плату №13 від 22.11.2011 р., з первинними документами, а також невірне зазначення грошової одиниці. Окрім того, виявлено, що за звітом 4-ПФ та базою даних Пенсійного фонду України, враховуючи довідку №13 від 22.11.2011 р., заробітна плата ОСОБА_3 перевищувала весь фонд оплати праці підприємства та внесків, сплачених до Пенсійного фонду України за зазначений період. Відомості щодо нарахування страхових внесків за 1994 рік, грудень 1996 року та січень 1997 року відсутні у зв'язку з неподанням підприємством звітів встановленої форми; в 1998 році нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків взагалі не здійснювалася (акр. спр. 117 - 136).
На підставі встановлених обставин зроблено висновок, що документи, надані для перевірки, не відповідають документам, що містяться в Пенсійному фонді України.
У зв'язку з вищенаведеним Тячівським ОУПФУ Закарпатської області прийнято розпорядження №147371 від 10.08.2017 р. про перерахунок пенсії ОСОБА_3 з врахуванням загального страхового стажу 20 років 7 місяців 14 днів (акр. спр. 59 - 60).
09 лютого 2018 року ОСОБА_3 подав до Тячівського ОУПФУ Закарпатської області заяву про перерахунок пенсії, в якій просив зарахувати до його страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_3 та період здійснення підприємницької діяльності (акр. спр. 61).
При зверненні із заявою від 09.02.2018 р. ОСОБА_3 надав трудову книжку НОМЕР_3 від 02 травня 1983 року, а також довідки про заробітну плату №28.11.2017 р. №372/1, від 03.08.2017 р. №262, від 03.08.2017 р. №263/1, видані Адміністрацією Козульського району Красноярського краю (арк. спр. 62 - 72).
Розпорядженням №147371 від 20.02.2018 р. Тячівське ОУПФУ Закарпатської області, враховуючи подані разом із заявою про перерахунок пенсії від 09.02.2018 р. документи, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 з розрахунку загального страхового стажу 12 років 9 місяців 28 днів (акр. спр. 74 - 75).
Вважаючи дії відповідачів щодо перерахунку призначеної 05 жовтня 2011 року пенсії протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. В заявлених позовних вимогах просить також зобов'язати Тячівське ОУПФУ Закарпатської області призначити йому пенсію по інвалідності у розмірі, визначеному станом на 05.10.2011 р.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу правомірності перерахунку органом Пенсійного фонду України раніше призначеної позивачу пенсії.
Нормами ст. 98 Закону №1788-XII визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Відповідно до ст. 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
П. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено перелік документів, необхідні для призначення та перерахунку пенсії, відповідно до якого до заяви, в тому числі, додаються документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.
Положеннями ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV та ст. 101 Закону №1788-XII надано право органам Пенсійного фонду вимагати від підприємств, організацій і окремих осіб відповідні документи, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, в тому числі, отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Наведені повноваження органів Пенсійного фонду кореспондуються з правами, передбаченими розділом ІV Порядку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з опрацюванням пенсійної справи ОСОБА_3 та наявністю сумнівів щодо достовірності поданих особою при зверненні за призначенням пенсії відомостей в результаті реалізації наданих законом повноважень територіальним органом Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перевірку ТОВ «Будсервіс-Ц» з питань встановлення заробітної плати за період з 1994 по 1998 рр.
В ході проведеної перевірки виявлено недостовірність відомостей про заробітну плату ОСОБА_3, зазначених в довідці №13 від 22.11.2011 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог та відсутності підстав для перерахунку пенсії позивач посилається на пропущення відповідачем строку позовної давності для проведення такої перевір з посиланням на норми Податкового кодексу України.
Однак суд не може погодитися з такою аргументацією позивача, оскільки право органів Пенсійного фонду на проведення перевірки обґрунтованості видачі та достовірності поданих застрахованими особами відомостей надано законодавством, а реалізація такого права положеннями пенсійного законодавства не обмежена будь-якими часовими рамками.
Суд зазначає, що термін «позовна давність» не може бути застосований до проведення органом Пенсійного фонду перевірки, оскільки стосується виключно строку, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Окрім того, строк, протягом якого може бути проведена така перевірка, не може обмежуватися нормами ст. 120 Податкового кодексу України, на які посилається позивач, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює виключно правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Суд також зауважує, що подальший перерахунок пенсії позивача був проведений за результатами розгляду його особистого звернення до Тячівського ОУПФУ Закарпатської області із заявою від 09 лютого 2018 року.
Так, відповідно до п. 4.1 Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно п. 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, рішення Тячівського ОУПФУ Закарпатської області про перерахунок пенсії ОСОБА_3 від 20.02.2018 р. було прийнято на підставі імперативної норми закону щодо обов'язковості розгляду отриманої від застрахованої особи заяви за результатами розгляду поданих додаткових документів.
Також в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що підтвердженням його стажу роботи у Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД є надана трудова книжка, а тому підстав для сумніву в достовірності такого у відповідачів не було.
Разом з тим, суд не може погодитися також і з цією аргументацією позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Ч. 4 ст. 24 Закону визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону №1788-XII).
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція).
П. 1.1 Інструкції встановлено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Згідно п. 1.3 Інструкції при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Вищезазначені положення щодо порядку оформлення та ведення трудових книжок працівників були чинні на момент роботи позивача в Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД, а також узгоджуються з нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 р. (що діяла на момент виникнення трудових відносин позивача).
Окрім того, нормами п. 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 р., було передбачено, що особи, які вперше влаштовуються на роботу в якості робочих та службовців, зобов'язані пред'явити адміністрації довідку про останню роботу, видану за місцем проживання відповідною житлово-комунальною організацією, селищною чи сільською Радою народних депутатів, вуличним комітетом, звільнені із Збройних Сил Союзу РСР зобов'язані пред'явити військовий квиток.
П. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 р., передбачено, що в трудову книжку вносяться, в тому числі, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявного страхового стажу ОСОБА_3 подав до органів Пенсійного фонду дві трудові книжки НОМЕР_2 від 05 червня 1979 року та НОМЕР_3 від 02 травня 1983 року, в яких наявні відомості щодо роботи позивача одночасно на двох підприємствах, одне з яких розташоване в Закарпатській області (Великобичківська спеціалізована госпрозрахункова РБД), а інше - в Красноярському краї Російської РФСР. Відмітка щодо роботи ОСОБА_3 за сумісництвом на будь-якому з цих підприємств в трудових книжках відсутня.
Трудова діяльність в колгоспах та радгоспах Красноярського краю Російської РФСР, відомості про яку наявні в трудовій книжці НОМЕР_3 від 02 травня 1983 року, засвідчується також архівними довідками, виданими Адміністрацією Козульського району Красноярського краю (акр. спр. 69 - 72).
Проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Однак суд зазначає, що жодною законодавчою нормою не передбачена можливість ведення одночасно двох трудових книжок для однієї особи. Всі відомості про трудову діяльність особи повинні вестися в межах однієї трудової книжки із обов'язковим внесенням до такої відповідної відмітки в разі зміни місця її працевлаштування.
Суд ставить під сумнів реальність трудової діяльності позивача у Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД у зв'язку з фізичною неможливістю виконувати роботи одночасно в Закарпатській області та Красноярському краї Російської РФСР.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами суд відхиляє твердження позивача про належне підтвердження його стажу роботи у Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД, та зазначає, що наявність записів в трудовій книжці не є безапеляційною підставою для включення такого до страхового стажу, враховуючи сукупність відомостей, що спростовують такий.
Окрім того, суд зауважує, що ні в позовній заяві, ані в судових засіданнях позивач та його представник не спростовують доводів відповідачів щодо обґрунтованості не зарахування до страхового стажу інших періодів, зазначених в документах, що подавались до органу Пенсійного фонду України.
Позовні вимоги ґрунтуються виключно на протиправності проведеного перерахунку первинно призначеної пенсії та виключення зі страхового стажу періоду роботи у Великобичківській спеціалізованій госпрозрахунковій РБД.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд вважає, що у зв'язку з наявністю суперечливих відомостей щодо трудової діяльності ОСОБА_3, враховуючи результати проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Будсервіс-Ц» та подану ним особисто заяву від 09.02.2018 р., у відповідача 1 були наявні не тільки підстави, але й законодавчо встановлені обов'язки для проведення перерахунку пенсії позивача.
Стосовно позовної вимоги про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідач 2 жодних дій стосовно перерахунку пенсії позивача не вчиняв, з огляду на те, що такий в розумінні Закону №1058-IV та №1788-XII не є уповноваженим на розгляд питання про призначення пенсії позивачу органом.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Робітнича, буд. 18, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ - 41246752), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2019 року.
СуддяР.О. Ващилін