ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" лютого 2019 р. справа № 0940/2489/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 01.11.2018 року звернувся до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" із сплатою залишкової вартості автомобіля на його ім'я на праві приватної власності. Листом від 26.12.2018 №4252/05.1-43/10-18 департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, отримав відмову у зв'язку з тим, що термін сплати залишкової вартості автомобіля вже минув. ОСОБА_1 зазначає, що дана відмова є не справедливою та порушує його права, оскільки відповідачем не було повідомлено його як члена сім'ї померлого ОСОБА_2 про необхідність сплатити залишкову вартість автомобіля для подальшого залишення у сім'ї. Просить суд, визнати відмову департаменту соціальної політики обласної державної адміністрації неправомірною та зобов'язати департамент соціальної політики в Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо передачі йому на праві приватної власності автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" 2004 року, яким був забезпечений дід позивача ОСОБА_2, із сплатою залишкової вартості автомобіля в сумі 29817,44 грн. з врахуванням ступеня зношення яке становить 52,52 %.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску. (а.с.16-17).
09.01.2019 року позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
27.03.2018 року відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі та копію позовної заяви разом з доданими документами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою (а.с.28-29). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши і оцінивши письмові докази, встановив наступне.
У відповідності до витягу з наказу №5 від 19.01.2012 року, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації, діда позивача, інваліда I групи ОСОБА_2, було забезпечено автомобілем марки "Geely (CK) MR7151A", безкоштовно (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року дід позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.14).
ОСОБА_1 01.11.2018 року звернувся до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" 2011 року випуску, на його ім'я на праві приватної власності, із сплатою залишкової вартості автомобіля.
Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації листом від 26.12.2018 №4252/05.1-43/10-18 "Про перереєстрацію автомобіля" який направлений позивачу, зазначив, що на даний час перереєстрація таких автомобілів здійснюється відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (із змінами).
Відповідно до п.16 Порядку, після смерті особи з інвалідністю автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його сім'ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації такої особи з інвалідністю, у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
Оскільки, термін сплати залишкової вартості автомобіля ( згідно довідки рахунку про результати розрахунку ступеня зношення автомобіля становить 29817,44 грн. (а.с.11) вже закінчився, тому позивачу відмовлено в отриманні дозволу для перереєстрації автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" 2011 року випуску (а.с.13).
Не погоджуючись з даною відмовою департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами у справі щодо умов та порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, спеціального автотранспорту інвалідів, регулюються правовими нормами Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005р №2961-IV (далі - Закон №2961), порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006р №999 (далі - Порядок), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Статтею 1 Закону №2961 передбачено, що особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно статтею 26 Закону №2961 держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991р №875-XII, після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, врегульовано "Порядком забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №999 від 19.07.2006 .
Цей Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.
Забезпечення автомобілями інвалідів за місцем реєстрації здійснюється Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, відповідними структурними підрозділами соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Абзацами третім-п'ятим пункту 16 Порядку передбачено, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка: мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті; зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.
Абзацом дев'ятим пункту 16 Порядку передбачено, що іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
Тобто, відповідно до вказаних норм, умовою для залишення автомобіля є сплата коштів членом сім'ї померлої особи з інвалідністю протягом шести місяців з дня смерті померлої особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства та реєстрація члена сім'ї померлого інваліда за місцем реєстрації особи з інвалідністю.
Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції Фонду з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду у повному комплекті.
Згідно з положеннями абз. 12 п. 41 Порядку повернутий автомобіль структурний підрозділ з питань соціального захисту населення здає підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видає в порядку черговості особі з інвалідністю, яка перебуває на обліку. Така особа з інвалідністю знімається з обліку на десятирічний строк, який визначається починаючи з дати отримання автомобіля попередньою особою з інвалідністю, з урахуванням строку його експлуатації померлою особою з інвалідністю.
З наданих позивачем доказів, а саме довідки-рахунку про результати розрахунку ступеня зношення автомобіля від 10.18.2018 №2015/03.1-54/09 встановлено, що позивачем кошти (вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю) протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю ОСОБА_2, до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства не сплачено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що дід позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а позивач звернувся до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" 2011 року випуску на його ім'я на праві приватної власності тільки 01.12.2018 року, в зв'язку з чим позивачем пропущено строк сплати вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог щодо сплати розрахункової суми вартості автомобіля до державного бюджету впродовж шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю, в зв'язку з чим, відповідачем обгрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля марки "Geely (CK) MR7151A" 2011 року випуску.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідачем не було повідомлено його як члена сім'ї померлого ОСОБА_2 про необхідність сплатити залишкову вартість автомобіля для подальшого залишення у сім'ї, то суд зазначає, що Порядком №999 не передбачено обов'язку органу соціального захисту населення інформувати членів сім'ї померлого інваліда про можливість викупу автомобіля.
Так, право членів сім'ї померлого інваліда, який безоплатно забезпечений автомобілем, на отримання такого автомобіля у власність відповідно до Порядку №999, встановлене законом. Юридична необізнаність у строках реалізації такого права не перериває перебіг вказаного строку. Більше того, Порядком №999 не передбачено можливості продовження 6-місячного строку, встановленого для викупу автомобіля, або визнання поважними причин його пропуску, навіть за умови наявності відповідних поважних причин.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене та положення п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, відповідач при наданні відмови, оформленої листом від 26.12.2018 № 4252/05.1-43/10-18, діяв правомірно, на підставах, у межах та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25925236, вул. Леся Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.