ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" лютого 2019 р. справа № 0940/2325/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко О.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
07.12.2018 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63486-54 від 07.11.2018.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.06.2011 року позивач припинив свою підприємницьку діяльність, а тому жодних звітів до контролюючих органів не подавав. Відтак, винесення відповідачем вимоги про сплату недоїмки на суму 15819,50 грн. вважає протиправним, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 витребувано від Тлумацької РДА ряд доказів: копії матеріалів реєстраційної справи ФОП ОСОБА_2 та інформацію, чи даний підприємець звертався до органу реєстрації у 2011 році про припинення підприємницької діяльності (а.с.18-19).
24.12.2018 на адресу суду надійшли витребувані від Тлумацької РДА письмові докази (а.с.34-49).
31.12.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з мотивів, наведених у ньому (а.с.51-52). У відзиві зазначив, що оскаржувана вимога про сплату недоїмки на суму 15819,50 грн. винесена у зв»язку із несплатою позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного соціального внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року, обрахованого з мінімального розміру. При цьому вказав, що позивач не припинив свою підприємницьку діяльність у порядку, встановленому законом, а тому вважає його твердження з цього приводу такими, що не відповідають дійсності. Просив у задоволенні позову відмовити.
10.01.2019 представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.61), в якому зазначив, що позивач з 2011 року не подавав жодної звітності до контролюючих органів і не притягувався за це до адміністративної відповідальності, що вказує на припинення ним підприємницької діяльності.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області інформацію про період, за який нараховано недоїмку по єдиному внеску, дані інформаційної системи відповідача, на підставі яких прийнято оскаржувану вимогу, та інформацію про те, чи подавав позивач звіти по єдиному внеску.
На виконання вказаної ухвали суду відповідач надав письмові докази (а.с.81-86).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.
22.06.2006 проведена державна реєстрація ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем, а 10.01.2019 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності даною фізичною особою-підприємцем (а.с.89-90), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.
07.11.2018 ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-63486-54, якою повідомлено ОСОБА_2 (далі - позивач), що станом на 31.10.2018 за ним рахується заборгованість зі сплати недоїмки в розмірі 15819,50 грн. (а.с.10).
Вважаючи дану вимогу протиправною, позивач оскаржив її у судовому порядку.
При вирішення даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N2464-VI від 08.07.2010 ( далі Закон N2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону N2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2 Закону N2464-VI).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону N2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону N2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 статті 6 Закону N2464-VI).
В частині 1 статті 7 Закону N2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується, зокрема: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт другий даної статті); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт трутій даної статті).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону N2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
В частині 7 статті 9 Закону N2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п»ятий частини 8 статті 9 N2464-VI).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону N2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
В частині 1 статті 25 Закону N2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статі 25 Закону N2464-VI).
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону N2464-VI)..
Наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).
Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).
Аналіз наведених норм дає суду моливість дійти наступних висновків.
Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Стосовно доводів позивача про те, що ним було припинено з 15.06.2011 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі поданої ним заяви, а тому в нього був відсутній обов»язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» N 755-IV від 15.05.2003 (далі Закон N 755-IV).
Стаття 46 Закону N 755-IV (в редакції, чинній на 2011 рік - момент звернення позивача із заявою про припинення підприємницької діяльності) регламентувала питання державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Так, відповідно до частини 1 статті 46 Закону N 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону N 755-IV).
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону N 755-IV для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про внесення такого запису (частина 7 статті 47 Закону N 755-IV).
Відповідно до частини 9 статті 47 Закону N 755-IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості.
За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (частина 15 статті 47 Закону N 755-IV).
Як встановлено судом, відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на дату подання позову в Єдиному реєстрі відсутні відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності.
З витребуваних та досліджених судом матеріалів реєстраційної справи № 2_117_000578,18 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вбачається, що 22.06.2006 проведена державна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця; 09.03.2010 проведена державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця щодо зміни видів діяльності, що здійснює фізична особа-підприємець; 29.01.2013 подано реєстраційну картку щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.34-49).
В ході розгляду справи судом встановлено, що 10.01.2019 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (а.с.89-91).
Наведені обставини свідчать про те, що доводи позивача про подання ним у 2011 заяви про припинення підприємницької діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає їх необгрунтованими.
За таких обставин, позивач, котрий у 2017-2018 роках не проводив підприємницьку діяльність і не отримував доходи, був зобов»язаний щоквартально нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки позивач не виконав свого обов»язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач правомірно відповідно до вимог Закону N2464-VI обчислив суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік (8448 грн.) та три квартали 2018 року (7371,54 грн.) в загальному розмірі 15819,54 грн, що зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).
З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63486-54 від 07.11.2018, визначивши суму недоїмки у розмірі 15819,54 грн, які повинен сплатити позивач. А тому в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Лучко О.О.