25 січня 2019 року 320/6869/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії ОСОБА_1, інваліду 2 групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011;
- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області надати довіку про нарахування та суму заборгованості пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011;
- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011, з урахуванням виплачених сум з листопада 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 у справі 2-а-2520/2011, яка набрала законної сили 18.06.2012, було, зокрема, зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок ОСОБА_1 до ст. 50, 54 ОСОБА_2 України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", основної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії із розрахунку - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого ч. 1 ст. 28 ОСОБА_2 України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 02.09.2010 року з урахуванням вже виплачених сум. Також, позивач зазначив, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.04.2011 у справі 2-а-4466/2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2013 зобов'язано пенсійний орган зробити перерахунок пенсії та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум і зміни розміру прожиткового мінімуму відповідно до ст. 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. №1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": ОСОБА_1 - з 01.11.2010 року як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року в розмірі яка передбачає збільшення державної основної пенсії в 3,5 рази перерахованої за статею 54 ОСОБА_2 України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по 22 липня 2011 року включно.
Так, позивач пояснює, що пенсійним органом виконувались зазначені рішення суду, однак у листопаді 2011 року, з не зрозумілих йому причин, пенсія була нарахована у значно нижчому розмірі. На підставі викладеного, позивач вважає, що пенсійним органом, починаючи з 01.11.2011, неправомірно здійснюється розрахунок його пенсії, ніж визначено вказаними рішеннями суду.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_2 України "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 прикінцеві положення ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет на 2011 рік" доповнено пунктом 4 і установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частину 3 статті 43 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, у зв'язку з цим, на думку представника відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений статтями 122-123 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії СК №321737, виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 27 серпня 1996 року, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 28.02.2006 серії А №424447 та вкладкою до вказаного посвідчення №607835.
Відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК Обласної спеціалізованої МСЕК серії КИО-І №250427 від 16.02.2006 позивачу з 01.11.2005 довічно встановлено другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач перебуває на обліку в Вишгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену їй згідно зі статтями 50, 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 у справі 2-а-2520/2011, зокрема, зобов'язано УПФУ в Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 до ст. 50, 54 ОСОБА_2 України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", основної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії із розрахунку - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого ч. 1 ст. 28 ОСОБА_2 України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 02.09.2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 постанову Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 у справі 2-а-2520/2011 залишено без змін.
Також, постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.04.2011 у справі 2-а-4466/2011 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області зробити перерахунок пенсії та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум і зміни розміру прожиткового мінімуму відповідно до ст. 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. №1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": ОСОБА_1 - з 01.11.2010 року як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року в розмірі яка передбачає збільшення державної основної пенсії в 3,5 рази перерахованої за статею 54 ОСОБА_2 України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2013 постанову Іванківського районного суду Київської області від 28.04.2011 у справі 2-а-4466/2011 змінено, доповнивши абзац третій, четвертий і п'ятий її резолютивної частини словосполученням "по 22 липня 2011 року включно". В решті постанову Іванківського районного суду Київської області від 28.04.2011 у справі 2-а-4466/2011 залишено без змін.
Як вбачається з письмових пояснень позивача, вищезазначені рішення суду виконувалось пенсійним органом до листопада 2011 року.
24 жовтня 2018 року позивач звернувся до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просив поновити виплати пенсії відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011 та надати довідку по заборгованості виплати пенсії.
Розглянувши заяву позивача, пенсійний орган листом від 01.11.2018 №53/1-С/1 повідомив його, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 у справі 2-а-2520/2011 виконана, розмір пенсії перерахований, сума доплати становила 32078,75 грн., яка була виплачена у квітні 2011 року. Також пенсійний орган повідомив, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 28.04.2011 у справі 2-а-4466/2011 виконана, розмір пенсії перерахований, сума доплати становила 104700,00 грн., яка була виплачена у червні 2011 року.
Крім того, в даному листі зазначено, що ОСОБА_2 України "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 прикінцеві положення ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет на 2011 рік" доповнено пунктом 4 і установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частину 3 статті 43 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, з огляду на що, пенсія позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 ОСОБА_2 №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 ОСОБА_2 №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Положення пункту 4 розділу VІІ ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Відтак, ОСОБА_2 №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений статтями 50, 54 ОСОБА_2 № 796-ХІІ, розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 ОСОБА_2 №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 ОСОБА_2 № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення ОСОБА_2 №2857-VI та постанови №745.
У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 справа №21-3696а15 міститься правовий висновок про те, що з 01.01.2012 нарахування і виплата пенсії позивачу має здійснюватись у розмірі, встановленому ОСОБА_2 України від 22.12.2011 №4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки Закон №4282-VI був прийнятий пізніше ОСОБА_2 №796-XII, а на виконання ОСОБА_2 №4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення ОСОБА_2 №4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.
Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям ОСОБА_2 України від 06.12.2012 №5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 ОСОБА_2 №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Вказана норма ОСОБА_2 №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних ОСОБА_2 та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями ОСОБА_2 №796-ХІІ, передбачено не було.
ОСОБА_2 України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" ОСОБА_2 України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 ОСОБА_2 №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отже, з 03 серпня 2014 року ОСОБА_2 №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 ОСОБА_2 № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції ОСОБА_2 №1622-VII був прийнятий пізніше ОСОБА_2 № 796-ХІІ, то саме положення ОСОБА_2 №719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі, визначеному статтями 50, 54 ОСОБА_2 №796-ХІІ, а не Порядком.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 ОСОБА_2 №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 03 серпня 2014 року Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а; у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).
Щодо можливого пропуску позивачем строку звернення до суду передбаченого статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 87 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Зазначене положення продубльоване також в статті 46 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Таким чином, строк звернення до суду встановлений статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України до даної категорії спорів не застосовується.
Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року №9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У абзаці 6 пункту 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.
При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого, у зв'язку з набранням чинності ОСОБА_2 №3491-VI, органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій, таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в березні 2011 року та в квітні 2011 року.
У рішенні "ОСОБА_3 проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У абзаці 10 пункту 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовими рішеннями, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в частині перерахунку пенсії за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач як особа, постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 1, звільнена від сплати судового збору. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанов Іванківського районного суду Київської області від 16.03.2011 №2-а-2520/2011 та від 28.04.2011 №2-а-4466/2011 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.