08 лютого 2019 року Справа № 280/5539/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69106), в особі представника - адвоката ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057) про зобов'язання вчинити певні дії,
22.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.), в особі представника - адвоката ОСОБА_2, до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач або Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якій позивач просить: зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки з 27.08.2018 із урахуванням різниці, що вже була виплачена; зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із врахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 27.08.2018 отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Однак відповідач відмовив у проведенні перерахунку та виплаті відповідної грошової допомоги, мотивуючи тим, що пенсія призначена з дотриманням вимог чинного законодавства. Посилається на приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вважає, що відповідачем ототожнені поняття перехід та переведення, вид пенсії по вказаному Закону та різні інші види пенсії за іншими законами. Звертає увагу суду, що позивач не отримувала будь-якого виду пенсії до її призначення, тому відповідач необґрунтовано відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5539/18. Судове засідання призначено на 16 січня 2019 року о 09:40 без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№1854 від 16.01.2019), в якому зазначив, що позивачу з 14.08.2009 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику закладів освіти. Право на призначення пенсії за вислугу років було передбачено п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач набула право на пенсію за віком після досягнення 58 років і 6 місяців та звернулася із заявою від 27.08.2018 про призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки. Однак, на теперішній час у позивача право на перерахунок пенсії відсутнє. Таким чином, при переведенні позивача з пенсії за вислугою на пенсію за віком, показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при обчисленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є незмінним, тобто таким, який був на момент призначення пенсії за вислугу років. Отже, при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у відповідача були відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки. Що стосується вимоги позивача, щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, то підставою для відмови у виплаті зазначеної грошової допомоги є відсутність на момент первинного призначення пенсії (14.08.2009) страхового стажу у кількості 30 років. Просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
В зв'язку з перебуванням судді Киселя Р.В. у відпустці, що підтверджується довідкою за вих.№02-35/19/9 від 18.01.2019, повний текст судового рішення складено та підписано 08.02.2019.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).
З 14.08.2009 позивачу призначено пенсію за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику освіти, що підтверджується протоколом №7331 від 18.08.2009 (а.с. 19).
З 17.08.2009 позивач продовжувала працювати, що підтверджується розпорядженням №146307 від 06.11.2018 (а.с. 20).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виповнилось 58 років та 6 місяців.
З 27.08.2018 позивачу, за її заявою (а.с. 21), призначено та виплачується інший вид пенсії - пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням №146307 від 06.11.2018 (а.с. 20, 22) та не заперечується сторонами.
Відповідно до розпорядження №146307 від 06.11.2018, станом на 31.07.2018, ОСОБА_1 має загальний стаж 40 років 11 місяців 1 день, з них працівником освіти позивач працювала 36 років 11 місяців та 28 днів.
19.09.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахування їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплати грошової допомоги.
Листом від 02.11.2018 №600/М-9 відповідач повідомив позивача, що оскільки позивачу з 14.08.2009 була призначена пенсія за вислугу років то відсутні підстави для перерахування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 календарні роки. Також відсутні підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки позивачу була призначена пенсія за вислугу років 14.08.2009 (а.с. 14-15).
05.12.2018 за вих.№05/12 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом в якому просив, окрім іншого, надати: довідку про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії по вислузі років, довідку про розмір виплаченої позивачу пенсії по вислузі років із зазначенням дати та місяця її отримання або банківської установи (а.с. 16).
Листом від 18.12.2018 за №4116/03 (а.с. 21) відповідач надав представнику позивача інформацію, аналогічну наданій позивачу листом від 02.11.2018 №600/М-9. Запитувані довідки представнику позивача надані не були. Також лист відповідача не містить жодних відомостей про отримання позивачем пенсії по вислузі років, її розміру та періоду.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, а також відмовою у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернулась до суду із вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17 та від 14.09.2018 у справі №127/18159/17.
Судом встановлено, що 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.
Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = -----------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Таким чином, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Відповідач вказує, що на підставі його розпорядження позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, в зв'язку з чим, при обчисленні пенсії не може бути застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше. Законом №1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV, а тому дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду викладеній в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Що стосується іншої частини позовних вимог, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років, передбачену Законом України №1788 при страховому стажу, як працівника освіти, 27 років 11 місяців 28 днів, на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій позивач правових на те підстав не має у зв'язку із відсутністю, на момент первинного призначення пенсії, страхового стажу у кількості 30 років.
Однак суд не погоджується з такою правовою позицією, оскільки в пункті 5 Порядку чітко зазначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивачу пенсія за віком призначена 27.08.2018. На момент призначення пенсії за віком позивач мала стаж роботи у закладах освіти більше 30 років, що підтверджується розпорядженням №146307 від 06.11.2018.
Відповідач не заперечував проти того, що вихід на пенсію за віком ОСОБА_1 відбувся саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Доказів того, що позивач отримувала пенсію по вислузі років відповідачем суду не надано. Крім того, у листах-відповідях адресованих позивачу та його представнику, а також у відзиві до суду не зазначено, що ОСОБА_1 отримувала пенсію по вислузі років.
Суд звертає увагу, що поняття призначення пенсії та фактичне її отримання не є тотожними.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом
Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа. позивач скориставшись у 2009 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізувала його у повній мірі, а саме не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця. Як вже зазначалося, відповідач не надав суду доказів отримання позивачем пенсії за вислугу років.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне присудити на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69106) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; ЄДРПОУ 41248629) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1, 69106) пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, з 27 серпня 2018 року, з урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; ЄДРПОУ 41248629) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1, 69106) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти пенсій, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нарахованих із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки.
Присудити на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1, 69106) сплачену суму судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; ЄДРПОУ 41248629).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль