06 лютого 2019 року Справа № 280/5174/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71503, АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, -
05 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17892-58 від 15.11.2018.
Ухвалою суду від 07.12.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі, призначено судове засідання у справі 27.12.2018 з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період, за який відповідачем нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску, позивач адвокатську діяльність не здійснював та дохід від такої діяльності не отримував, що підтверджується довідкою №00000000021 від 26.11.2018, відповідно до якої позивач у період з 06.11.2015 по 26.12.2017 працював на посаді начальника юридичного відділу ПАТ «Тепличний комбінат», а також довідкою №0000-000002 від 26.11.2018, відповідно до якої позивач з 03.05.2018 працює на посаді юрисконсульта в КП «Єдині інформаційні системи» Енергодарської міської ради. Зазначені підприємства є державною та комунальною власністю, робота на яких за суміщенням не допускається. У зв'язку з чим, діяльність позивача за період нарахування заборгованості зі сплати внеску не містила ознак, визначених п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим за вказаний період позивач не мав статусу платника єдиного внеску, а Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17892-58 від 15.11.2018 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) перебуває на обліку в органах доходів і зборів - Енергодарській ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області як особа що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), починаючи з 01.02.2011. Таким чином, ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1), керуючись нормами Закону України №2464-VI, незалежно від того, що доходи від такої діяльності він не отримував протягом 2017 та 2018 року (як вказано ним в адміністративному позові), мав сплатити єдиний внесок: за 2017 рік в термін до 01.05.2018 - 8448 грн.; протягом 2018 року щокварталу: до 19.04.2018 - 2 457,18 грн., до 19.07.2018 - 2 457,18 грн., до 19.10.2018 - 2 457,18 грн. Проте, ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) зобов'язання з єдиного внеску за 1 квартал 2018 року в термін до 19.04.2018 не сплачено та частково погашено за рахунок облікованої переплати на інтегрованій картці платника станом на 18.04.2018 в сумі 1391,50 грн., що призвело до зменшення недоїмки за цим терміном сплати на 1391,50 грн. та її розмір становить 1065,68 грн. За іншими термінами сплати єдиний внесок ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) не сплачено в повному обсязі (13 362,36 грн.) та станом на 31.10.2018 недоїмка з єдиного внеску за ним обліковувалась всього в сумі 14 428,04 грн. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
27.12.2019 судове засідання відкладено до 16.01.2019.
16.01.2010 судове засідання відкладено до 06.02.2018.
06 лютого 2019 року позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань до суду не надав.
06 лютого 2019 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.
У статті 7 означеного Закону №2464-VІ (абз. 1, 2 п.2 ч.1) зазначено, що для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017рік» мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 грн.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2018рік» мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3723 грн.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску в місяць з мінімальної заробітної плати: в 2017 році становив - 704 грн. (3200х22%), а за рік - 8448 грн.; в 2018 році становив - 819,06 грн. (3723х22%), за три місяці (квартал) - 2457,18 грн. та за три квартали - 7371,54 грн.
Відповідно до абзацу 3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до абзацу 3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI (в редакції, що діяла станом на 01.01.2017 рік) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 25 Закону України №2464-VI:
- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;
- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №517 від 12.08.2010 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону Україии «Про адвокатуру».
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) перебуває на обліку в органах доходів і зборів - Енергодарській ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області як особа що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), починаючи з 01.02.2011.
Таким чином, ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1), керуючись вищевикладеними нормами Закону України №2464-VI, мав сплатити єдиний внесок:
- за 2017 рік в термін до 01.05.2018 - 8448 грн.
- протягом 2018 року щокварталу: до 19.04.2018 - 2457,18 грн., до 19.07.2018 - 2457,18 грн., до 19.10.2018 - 2457,18 грн.
У зв'язку з не виконанням ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) зобов'язання з єдиного внеску за 1 квартал 2018 року в термін до 19.04.2018 року та частковим погашенням за рахунок облікованої переплати на інтегрованій картці платника станом на 18.04.2018 в сумі 1391,50 грн., що призвело до зменшення недоїмки за цим терміном сплати на 1391,50 грн., та її розмір становить 1065,68 грн.
За іншими термінами сплати єдиний внесок ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) не сплачено в повному обсязі (13 362,36 грн.) та станом на 31.10.2018 недоїмка з єдиного внеску за ним обліковувалась всього в сумі 14 428,04 грн.
Керуючись нормами ст.25 ЗУ №2464-VI та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 №449 (із змінами та доповненнями) Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було сформовано та направлено ОСОБА_1 (п/н НОМЕР_1) за місцем його реєстрації (АДРЕСА_2) поштою з повідомленням про вручення «Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-17892-58» із сумою недоїмки в розмірі 14428,04 грн. Вказана Вимога відповідно до Рекомендованого повідомлення про вручення є врученою 21.11.2018.
Сума недоїмки, що визначена у «Вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-17892-58» не сплачена. Вказану вимогу позивач вважає не законною та такою, що підлягає скасуванню.
Пояснення позивача щодо не здійснення ним адвокатської діяльності у зв'язку з перебуванням на посаді юрисконсульта на Комунальному підприємстві «Єдині інформаційні системи» Енергодарської міської ради з 03.05.2018 по теперішній час та на посаді юрисконсульта Публічного акціонерного товариства «Тепличний комбінат» з 06.11.2015 по 26.12.2017, що відносяться до державної та комунальної власності, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" встановлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Позивач перебував з 06.11.2015 по 26.12.2017 на посаді юрисконсульта в публічному акціонерному товаристві, а з 03.05.2018 на посаді юрисконсульта на комунальному підприємстві, тобто вказані посади не відносяться до посад, робота на яких забороняє сумісництво. Інших доказів, що чітко передбачені спеціальним Законом України Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджують не здійснення адвокатської діяльності позивачем не надано.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).
Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, обов'язок сплати ЄСВ не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку:
- припинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру надалі здійснювати адвокатську діяльність (у порядку, передбаченому статтею32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
- зняття з обліку платника податків в якості самозайнятої особи та платника єдиного соціального внеску (у порядку, передбаченому ПКУ, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) з наступними змінами, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1162 від 24.11.2014р., з наступними змінами).
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (71503, АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 06.02.2019.
Суддя О.О.Артоуз