08 лютого 2019 року м. Житомир справа №806/1666/17
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1666/17 з підстав, визначених частиною п'ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 05 грудня 2018 року на сайті Конституційного Суду України офіційно оприлюднене рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". Вказує, що даним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-УІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, що, на думку заявника, є підставою для перегляду постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1666/17 за виключними обставинами.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року відкрито провадження за виключними обставинами у адміністративній справі №806/1666/17. Розгляд заяви у відкритому судовому засіданні призначено на 04 лютого 2019 року о 10:00.
01 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про розгляд заяви у письмовому провадженні (а.с. 166).
Представником відповідачів 01 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду також подано письмові заперечення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до змісту якої просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1666/17 за виключними обставинами. Наголошує, що на момент спірних правовідносин положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII були чинними та на той час не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, а тому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами відсутні (а.с. 168-169).
04 лютого 2019 року позивачем перед початком судового засідання подано до відділу документального забезпечення суду подано клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 171).
В судове засідання, призначене на 04 лютого 2019 року о 10:00 сторони та учасники не прибули, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Частиною другою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи неявку сторін у судове засідання та керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229, частини другої статті 368 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
В червні 2017 року ОСОБА_1 звертався до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про залучення у якості співвідповідача та збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо здійснення нарахування розрахункових коштів при звільненні у відставку;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити нарахування виходячи з вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік", недоплачених розрахункових коштів при звільненні у відставку за червень 2017 року в сумі 130 060,36 грн, стягнувши з управління дані кошти.
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області для виплати недоплачених судді розрахункових коштів при звільненні у відставку за червень 2017 року в сумі 130 060,36 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував неправомірним нарахуванням Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Житомирській області розрахункових коштів при звільненні у відставку як судді Корольовського районного суду міста Житомира з урахуванням посадового окладу в розмірі 16 000,00 грн. Вказував, що відповідно до вимог статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, встановлений в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, яка з 01 січня 2017 року становить 3 200,00 грн, а не 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у адміністративній справі №806/1666/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. (а.с. 65-69).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року без змін (а.с. 99-100).
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у адміністративній справі №806/1666/17 набрала законної сили 04 жовтня 2017 року.
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін (а.с. 138-141).
Відповідно до змісту заяви про перегляд за виключними обставинами постанови, ОСОБА_1 вказує на наявність виключних обставин для перегляду судового рішення, передбачених частиною п'ятою статті 361 КАС України, а саме: рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Частиною першою статті 361 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом першим частини п'ятої статті 361 КАС України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 (справа №1-7/2018(4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
При цьому, пунктом 3 вказаного рішення встановлено, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Положеннями статті 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Суд погоджується із доводами представника Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, викладеними у письмових запереченнях та зазначає, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючи вищевикладене, положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат", не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Висновок суду узгоджується із положеннями статті 152 Конституції України та пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Частиною четвертою статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; приймає постанову - якщо переглядалася постанова; постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
Відповідно до частини другої статті 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що положення пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин в адміністративній справі №806/1666/17.
Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1666/17 є неоґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 194, 205, 229, 243, 248, 256, 361, 363, 366, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року за в адміністративній справі №806/1666/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області , Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 08 лютого 2019 року.
Суддя О.Г. Попова