07 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/492/19
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідача Ковальський М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Ковальського Максима Романовича про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання зняти арешт майна боржника,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного виконавця Ковальського Максима Романовича про:
- визнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення винагороди в сумі 93617,46грн.;
- визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019року ВП №58075700 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення винагороди в сумі 93617,46грн.;
- визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019року ВП №58075700 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
- зобов'язання зняти арешт майна у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 31.01.2019року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.
В судовому засіданні Позивач та представник Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що 23.11.2018року Відповідачем було відкрито виконавче провадження про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості за кредитними коштами. За пропозицією даної банківської установи Позивачем в добровільному порядку була погашена заборгованість еквівалентна 163506,25 грн. Таке погашення стало підставою для відкликання банківською установою виконавчих листів і винесення Відповідачем постанов від 14.01.2019року про повернення таких виконавчих документів стягувачеві.
Відповідачем жодних стягнень на адресу банківської установи за вказаними виконавчими листами не проводилося. Незважаючи на це, на думку Позивача та її представника, Відповідач протиправно виніс оскаржувані постанови та арештував майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. Як пояснив представник Позивача, оскаржувані рішення Відповідача про стягнення винагороди приватного виконавця протирічать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміру і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМ України №643 від 08.09.2016року.
Відповідач, Приватний виконавець Ковальський Максим Романович, проти позову заперечив і пояснив, що дійсно мали місце виконавчі провадження про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості за кредитними коштами. Оскаржувані постанови були зумовлені цими виконавчими провадженнями і винесені у повній відповідності до вимог чинного законодавства. На думку Відповідача, Позивач та її представник невірно трактують окремі положення Закону України "Про виконавче провадження". Рішення про стягнення з Позивача як боржника за відповідними виконавчими документами винагороди приватного виконавця та її розмір в повній мірі відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення виконавчого збору.
Заслухавши доводи Позивача, представника Позивача, Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, безпосередньо та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців, регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
За приписами ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Судом встановлено та визнається сторонами, що постановами Відповідача від 23.11.2018року на підставі виконавчих листів, виданих Корольовським районним судом м.Житомира було відкрито виконавчі провадження про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості за кредитними коштами в сумі 936174,64грн. (ВП №57776687) та в сумі 14042,62грн. (ВП №57777490). В рамках даних виконавчих проваджень Відповідачем 23.11.2018року були винесені постанови про стягнення з Позивача, як боржника за цими виконавчими провадженнями, винагороди приватного виконавця відповідно в розмірі 93617,46грн. і в розмірі 1404,26грн.(а.с.17,19).
Судом встановлено та визнається сторонами, що постановами приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 14.01.2019року виконавчі документи (виконавчі листи, видані Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості за кредитними коштами в сумі 936174,64грн. та в сумі 14042,62грн.) були повернені стягувачеві.
Такі рішення було зумовлені зверненнями стягувача від 03.01.2019року про завершення виконавчих проваджень, відкритих на підставі вказаних виконавчих листів та про повернення цих виконавчих листів (а.с.10,11).
Одночасно судом враховуються доводи Позивача про те, що відкликанню вказаних виконавчих документів слугувала добровільна сплата Позивачем за пропозицією даної банківської установи заборгованості в розмірі, що еквівалентна 163506,25 грн. (а.с.8,9).
Вказані постанови від 23.11.2018року про відкриття виконавчих проваджень, вказані постанови від 14.01.2019року про повернення виконавчих документів стягувачу та постанова від 23.11.2018року про стягнення з Позивача, як боржника за виконавчим провадженням (ВП №57777490) винагороди приватного виконавця в розмірі 1404,26грн. Позивачем не оскаржуються, а тому не є предметом судового розгляду.
Судом також встановлено та визнається сторонами, що оскаржуваною постановою приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 14.01.2019року в рамках виконавчого провадження ВП №58075700 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з метою забезпечення виконання рішення про стягнення винагороди приватного виконавця.
Крім того, згідно з постановою приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 28.11.2018року описано та арештовано майно Позивача у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Суть спору між сторонами по даній адміністративній справі зведена виключно щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення основної винагороди приватного виконавця в розмірі 93617,46грн. за виконавчим провадженням ВП №57776687.
Такі спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо розміру винагороди приватного виконавця та порядку і підстав її примусового стягнення, регулюються правовими нормами Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року N1403-VIII (надалі - Закон N 1403-VIII), що були чинні на день винесення оскаржуваної постанови.
Безспірно, в розумінні вимог ч.3 ст.31 Закону N 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розміри і механізм виплати основної винагороди приватного виконавця врегульовано правовими нормами Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016р. N643 (надалі-Порядок N643).
Відповідно до вимог ч.7 ст.31 Закону N 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у спірних виконавчих провадженнях основна винагорода приватного виконавця підлягала встановленню у вигляді відсотка суми, що зумовлена стягненням за виконавчим документом.
Як зазначено в оскаржуваній постанові від 23.11.2018року ВП №57776687, розмір винагороди приватного виконавця визначено в розмірі 93617,46грн., що відповідає 10 відсоткам суми, що підлягала стягненню з Позивача на користь банківської установи за цим виконавчим провадженням.
Таким чином, суд робить висновок, що оскаржувана постанова від 23.11.2018року ВП №57776687 щодо розміру винагороди приватного виконавця винесена Відповідачем в межах наданих повноважень та в порядку, передбаченому ст.31 Закону N 1403-VIII.
Разом з тим, приписами ч.4 ст.31 Закону N 1403-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
В частині п'ятій статті 31 цього ж Закону також зазначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Аналогічно, в п.19 Порядку N643 вказано, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Аналіз наведених норм Закону N 1403-VIII та Порядку N643 дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами одержання (стягнення) основної винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що така винагорода стягується з фактично стягнутої суми.
В судовому засіданні встановлено та визнається Відповідачем, що в рамках виконавчих проваджень по виконанню виконавчих листів, виданих Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості за кредитними коштами в сумі 936174,64грн. (ВП №57776687) та в сумі 14042,62грн. (ВП №57777490) Відповідачем не було забезпечено та не було стягнено жодних коштів на користь стягувача.
Кошти, сплачені Позивачем згідно платіжних доручень від 08.01.2019року на загальну суму 1848,32грн. також не були перераховані Відповідачем стягувачеві.
Тобто, Відповідачем як приватним виконавцем не було забезпечено фактичного виконання відповідних судових рішень. Вказані виконавчі документи були повернуті стягувачеві без стягнення на його користь жодних коштів. На день судового розгляду виконавчі дії за вказаними виконавчими провадженнями не відновлено.
Таким чином, у Відповідача відсутні законні підстави для стягнення з Позивача основної винагороди приватного виконавця в розмірі 93617,46грн., а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо єдиного правового статусу виконавчого збору та винагороди приватного нотаріуса і, як наслідок, застосування до спірних правовідносин правових норм ст.ст.27 і 40 Закону N 1404-VIII.
Виконавчий збір та винагорода приватного нотаріуса мають різний правовий статус, вони врегульовані окремими правовими нормами. Виконавчий збір підлягає зарахуванню до Державного бюджету, а основна винагорода - приватному виконавцеві.
В розумінні вимог ст.26 Закону N 1404-VIII виконавчий документ слугує підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Скасування постанови від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення винагороди в сумі 93617,46грн., як виконавчого документа, є підставою для скасування постанови від 14.01.2019року ВП №58075700 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню такого виконавчого документа та задоволення позову в цій частині.
В розумінні вимог ст.40 Закону N 1404-VIII скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є наслідком для скасування постанови від 14.01.2019року ВП №58075700 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та є підставою для вжиття заходів щодо зняття арешту майна Позивача у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, позовні вимоги Позивача в цій частині є також обґрунтованими і підлягають задоволенню, а порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача зняти арешт майна Позивача у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Одночасно суд зазначає про відсутність підстав для визнання протиправними постанову Відповідача від 14.01.2019року ВП №58075700 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення винагороди в сумі 93617,46грн. та постанову від 14.01.2019року ВП №58075700 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
На час винесення вказаних постанов Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
За подання позову Позивач згідно квитанції від 31.01.2019року сплатила судовий збір в сумі 3073,60грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1536,80грн. підлягають стягненню з з приватного виконавця Ковальського Максима Романовича пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, скасувати постанови приватного виконавця Ковальського Максима Романовича:
- від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення з ОСОБА_1 нагороди приватного виконавця в сумі 93617,46грн.;
- від 14.01.2019року ВП №58075700 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 23.11.2018року ВП №57776687 про стягнення з ОСОБА_1 нагороди приватного виконавця в сумі 93617,46грн.;
- від 14.01.2019року ВП №58075700 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1.
Зобов'язати приватного виконавця Ковальського Максима Романовича зняти арешт з майна ОСОБА_1 у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Судові витрати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІОКПП НОМЕР_1) у вигляді судового збору в сумі 1536,80грн. підлягають стягненню з приватного виконавця Ковальського Максима Романовича (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_2).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк