08 лютого 2019 року м. Житомир
справа № 240/6102/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, зобов"язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 06.12.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117;
- зобов"язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та факту подання усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Одночасно просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 10.06.2014 №1537 визнано, що поранення, контузія, захворювання, так, пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Рішенням Житомирської медико-соціальної експертної комісії з 25.06.2014 позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що стало підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, а саме 182700 грн.
В подальшому, 23.01.2018 рішенням Житомирської медико-соціальної експертної комісії позивачу з 06.12.2017 встановлено другу групу інвалідності, що на його думку, є підставою для отримання ним одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.
Однак, згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України від 23.11.2018 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги, адже це суперечить положенням постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335), оскільки така допомога призначається для інвалідів ІІ групи з числа осіб звільнених зі строкової служби, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
На думку позивача, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала суду про відкриття провадження була направлена учасникам справи за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 04.01.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення та уповноваженим представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№1493/19, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що помилковим є твердження позивача про те, що право на виплату одноразової грошової допомоги особі, яка звільнена з військової служби, є аналогічним і таким, що не залежить від виду служби, обставин, за якими отримані відповідні захворювання. Зазначає, що звільнення з військової служби не змінює категорію осіб, з якими пов"язується право на отримання одноразової грошової допомоги, а навпаки забезпечує соціальний захист таких осіб після їх звільнення.
Окрім того відповідач зазначає, що на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності діяла норма Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ) щодо обмеження права на виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби, а саме в межах трьох місяців після звільнення зі служби.
Також звертає увагу, що Законом України №2011-ХІІ в редакції чинній, як у 2014 році, так і у 2017 році передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду, буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Оскільки обставини, з якими пов"язано встановлення позивачу інвалідності, є поранення, отримані під час проходження ним строкової військової служби у 1984-1985 роках, а норми Закону України №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), в редакціях на час встановлення позивачу другої групи інвалідності - 06.12.2017 передбачає право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 90-кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, однак така сума не перевищує 182700 грн, що вже виплачена позивачу, у зв"язку з встановленням третьої групи інвалідності, тобто відсутня можливість здійснити "доплату" у зв"язку з встановленням вищої групи інвалідності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмових пояснень по суті справи не надав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.263 КАС України - не більше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Складення рішення в повному обсязі відкладалося у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні 28.01.2019 та тимчасовою непрацездатністю з 29.01.2019 по 07.02.2019.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач в період з 03.05.1984 по 28.10.1985 проходив військову строкову службу на території Республіки Афганістан (а.с.13).
Як вказано у акті судово-медичного дослідження (обстеження) від 23.05.2014 №1228, під час бойових дій у 1984 році, зі слів ОСОБА_1 , в ході підриву отримав контузію та осколочні поранення в голову. Відповідно до висновку у зазначеному акті, описані рубці утворились, можливо, внаслідок осколочного поранення за обставин та в термін, що вказаний обстеженням, а саме квітень 1984 року (а.с.17-17 зворот).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1534 від 10.06.2014 поранення, контузія, захворювання, ОСОБА_1 , 1965 року народження, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №830625 від 09.07.2014 позивачу встановлена третя група інвалідності з 25.06.2014, внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії (а.с.18).
Сторонами не заперечується, що позивач отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 182700 грн, у зв"язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №025399 від 23.01.2018 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 06.12.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання, так, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії (а.с.19).
Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням направити документи до Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення йому другої групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, що сторонами не заперечується.
За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 23.11.2018 №117, оформлене протоколом засідання комісії, відповідно до п.28 якого позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що відповідно до пункту 2 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ та пп.3 п.6 Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335) розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів другої групи з числа осіб звільнених зі строкової військової служби становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (а.с.20).
Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, у якому йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Важливою умовою для правильного тлумачення норм статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) в редакції, чинній станом на 06.12.2017, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03. 1992 №2232-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
За приписами ч. 4 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ). На виконання зазначених вимог, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Дійсно, пунктом 6 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі заподіяння військовослужбовцю строкової військової служби при виконанні обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.
В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Згідно ч.2 ст.16-2 Закону України №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності) така одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Тобто, на час встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності, законодавець відповідно до вказаної правової норми право на встановлення порядку та умов виплати такого виду одноразової грошової допомоги делегував Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Абзацом третім підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення інвалідності II групи військовослужбовцю строкової служби одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Висновок щодо такого трактування правової норми частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975 міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження №К/9901/44751/18) і відповідно до вимог ч.4 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом у спірних відносинах в даній адміністративній справі.
Окрім того, відповідно до вимог пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Позивачу з 25.06.2014 було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 182700 грн.
Проте, суд зазначає, що на час встановлення другої групи інвалідності розмір одноразової допомоги законодавцем визначено в розмірі 90-кратного, а не 300-кратного, прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що сумарно складає 144000 грн (90 х 1600 грн = 144000 грн). Вказана сума є значно меншою ніж сума, що була вже виплачена позивачу (182700 грн) у вигляді одноразової грошової допомоги.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача у здіснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, оформленої протоколом №117 від 23.11.2018 є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів відповідача про встановлення позивачу другої групи інвалідності понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, суд не приймає їх до уваги та не надає їм правової оцінки, зважаючи на наступне.
Згідно з ч.2 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного, вказана підстава не була покладене в основу оскаржуваного рішення Міністерства оборони України, отже відповідач не може посилатися на неї, як на обґрунтування підстав для відмови.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, та відсутністю правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, зобов"язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі: 08 лютого 2019 року
Суддя А.В. Горовенко