Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 лютого 2019 р. Справа№200/13904/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого, просить суд: дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком визнати неправомірними; рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №329 про відмову у призначенні пенсії за віком від 21 травня 2018 року скасувати; зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року в Локомотивному депо ст. Алтайська Алтайського відділення Західно-Сибірської залізничної дороги, період роботи з 12.01.1984 року 27.01.1986 року в Оборотному локомотивному депо Микитівка Донецької ордена Леніна залізничної дороги; зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 22.02.2018 року.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив наступне. У зв'язку з досягненням пенсійного віку, ним 22.02.2018 року подана заява до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 21.05.2018 року рішенням відповідача відмовлено у призначенні пенсії, зазначене рішення мотивоване тим, що відповідно наданих документів страховий стаж позивача склав 38 років 11 місяців 00 днів, в тому числі пільговий стаж по списку №2 - 06 років 02 місяці 05 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року в Локомотивному депо ст. Алтайська Алтайського відділення Західно-Сибірської залізничної дороги у зв'язку із ненаданням довідки, що підтверджує пільговий характер роботи, згідно з п. 20. Постанови КМУ від 12.08.1993 року 637. Період роботи з 12.01.1984 року по 27.01.1986 року в Оборотному локомотивному депо Донецької ордена Леніна залізничної дороги не зараховано до пільгового стажу за відсутності довідки підтверджуючої пільговий характер праці. Позивач вважає рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незаконним. Крім того, зазначає, що неможливість надання довідок про пільговий характер роботи не є підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи, а також записи трудової книжки щодо спірного періоду роботи з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року підтверджені довідкою архіву, яка видана на підставі первинних документів, щодо не можливості надати довідку яка підтверджує пільговий стаж роботи за період з 12.01.1984 року по 27.01.1986 року , позивачем зазначено, що підприємство на якому він працював у вказаний період часу знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху та відповідно надано термін для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 28.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що 22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області із заявою № 591 про призначеної пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 329 від 21 травня 2018 року управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Період роботи з 24.08.1981 року по 29.10.1981рік в Локомотивному депо станції Алтайська Алтайського відділення Західно - Сибірської залізничної дороги на посаді помічника машиніста електровозу у зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження пільгового стажу роботи згідно п. 20 Постанови КМУ від 12.08.1993року № 637. Управління з метою допомоги ОСОБА_1 зі свого боку зробило письмовий запит № 3017/03 від 06 квітня 2018 року до керівництва Західно - Сибірської залізничної дороги щодо надання довідки про підтвердження пільгового характеру роботи за спірний період, яку до теперішнього часу управлінням не отримано.
Період роботи з 12.01.1984 року по 27.01.1986 рік в Оборотному локомотивному депо Микитівна Донецької ордена Леніна залізничної дороги на посаді помічника машиніста електровозу не зараховано у зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження пільгового стажу роботи згідно п.20 Постанови КМУ від 12.08.1993року № 637. Управління з метою допомоги ОСОБА_1 зі свого боку зробило письмовий запит № 3015/03 від 06 квітня 2018 року до керівництва структурного підрозділу «Господарська служба» Регіональної філії «Донецька залізнична дорога» ПАТ «Українська залізниця» щодо надання довідки про підтвердження пільгового характеру роботи за спірний період, яку до теперішнього часу управлінням не отримано.
Надані ОСОБА_1 первинні документи, а саме копії особової картки, картки - довідки по ТД-4 Микитівна та копії особових рахунків, завірені структурним підрозділом Краснолиманське локомотивне депо не прийняті управлінням до уваги під час розрахунку стажу для призначення пенсії, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового стажу роботи.
Отже, відповідач наголошує, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 38 років 11 місяців 00 днів, з яких пільговий стаж по Списку №2 складає 06 років 02 місяці 05 днів, що суперечить вимогам п. 2 ч.2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем надано заперечення щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розглянувши останнє суд зазначає наступне. В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В запереченні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №591 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.05.2018 року рішенням № 329 управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області відмовлено у призначенні пенсії.
У ході судового розгляду судом встановлено, що позивач оскаржує рішення відповідача в частині не врахування до пільгового стажу роботи наступні періоди своєї трудової діяльності, а саме з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року в Локомотивному депо ст. Алтайська Алтайського відділення Західно-Сибірської залізничної дороги та період роботи з 12.01.1984 року по 27.01.1986 року в Оборотному локомотивному депо Донецької ордена Леніна залізничної дороги.
За таких фактичних обставин справи правова позиція суду обґрунтована наступним.
Відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до п.1 ст. 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ від 12.08.1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Але згідно пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або їх правонаступників.
У відповідності до записів з трудової книжки позивача, він з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року працював у Локомотивному депо ст. Алтайська помічником машиніста електровозу (запис №6 від 24.08.1981 наказ №226 від 24.08.1981 року, наказ № 297 від 29.10.1981 року), з 12.01.1984 року по 27.01.1986 року працював помічником машиніста електровозу в Оборотному локомотивному депо Донецької ордена Леніна залізничної дороги (запис №9 від 12.01.1984 року наказ №14 від 11.01.1984 року, наказ №18 від 27.01.1986 року).
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній", у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Згідно з раніше чинним законодавством машиністи, їхні помічники і старші машиністи паро-, тепло-, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секцій, мотовозів та машиністи-інструктори локомотивних бригад паро-, тепло-, електровозних, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секцій мали право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком N2 (пункт 1 розділу XXX "Транспорт"), затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 02.08.56 р. N1173. Пенсії зазначеній категорії громадян призначали: чоловікам - за досягнення 55 років і за стажу роботи не менш як 25 років, жінкам - за досягнення 50 років і за стажу роботи не менш як 20 років, якщо не менш як половина всього стажу, потрібного для призначення їм пенсії за віком, припадає на роботи з важкими умовами праці, тобто 12 років 6 місяців для чоловіків і 10 років - для жінок.
Згідно з архівною довідкою №1994-НДА/16 від 28.10.2016 року з питання підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 філіалом ВАТ «РЖД» Западно-сибірська залізнична колія повідомлено, що в документах архівного фонду локомотивного депо ст. Алтайська Алтайського відділення Западно-Сибірської залізничної дороги значиться: прийняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата народження зазначена в особовій картці форми Т2), з 24 серпня 1981року пом. машиніста електровозу по закінченню Слов'янського зал. дор. технікуму. Наказ від 24.08.1981 року №226 п.6. Звільнити ОСОБА_1 пом. маш. єл-за з 29.10.1981 року у зв'язку із призивом до Рад. Армії ст. 29 п.3 КЗОТ РСФСР. Наказ від 29.10.1981 року №297 п.5. Заробітна плата нарахована з серпня по жовтень 1981 року включно за повністю відпрацьований час. У документах по особовому складу (особових картках форми Т2, наказах по особовому складу, картках обліку заробітної плати) не міститься даних про відпустки без збереження заробітної плати, курсах, учбових відпусток.
Крім цього, відповідачем у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 надав до управління первинні документи, а саме копії особової картки, картки - довідки по ТД-4 Микитівна та копії особових рахунків, завірені структурним підрозділом Краснолиманське локомотивне депо, але вказані документи не прийняті управлінням до уваги під час розрахунку стажу для призначення пенсії, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового стажу роботи.
Таким чином, суд прийшов до висновку що спірні періоди роботи позивача не зараховані відповідачем неправомірно, оскільки факт роботи позивача, помічником машиніста електровозу, за вказані періоди підтверджено трудовою книжкою з усіма необхідними записами, архівною довідкою, а також первинними документами.
Та обставина, що довідка про пільговий характер роботи позивача за період з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року в Локомотивному депо ст. Алтайська Алтайського відділення Західно-Сибірської залізничної дороги надана архівною установою, та відсутність довідки підтверджуючої факт роботи позивача за період з 12.01.1984 року по 27.01.1986 рік в Оборотному локомотивному депо Микитівна Донецької ордена Леніна залізничної дороги на посаді помічника машиніста електровозу не ставить під сумнів відповідні записи у трудовій книжці позивача та не може обмежувати право позивача на зарахування до пільгового стажу роботи вищезазначених періодів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на необхідність надання позивачем для вирішення питання про призначення йому пенсії, довідок, що уточнюватимуть пільговий характер роботи є безпідставними, оскільки документи, якими підтверджено спірний період стажу роботи, позивачем були надані.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає рішення Дзержинського управління Пенсійного фонду України Донецької області №329 від 21 травня 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії» прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 22.02.2018 року суд зазначає наступне.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя
В той же час, застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.
Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Вирішуючи спір, суд враховує, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача в межах своєї компетенції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2018 року щодо призначення пенсії.
При цьому згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак, суд окремо звертає увагу Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на необхідність при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зокрема з урахуванням висновку про те, що стаж роботи позивача з 24.08.1981 року по 29.10.1981 року працював у Локомотивному депо ст. Алтайська помічником машиніста електровозу, з 12.01.1984 року по 27.01.1986 року помічником машиніста електровозу в Оборотному локомотивному депо Донецької ордена Леніна залізничної дороги підтверджено трудовою книжкою з усіма необхідними записами (запис №6 від 24.08.1981 наказ №226 від 24.08.1981 року, наказ № 297 від 29.10.1981 року) та (запис №9 від 12.01.1984 року наказ №14 від 11.01.1984 року, наказ №18 від 27.01.1986 року) а також доданими до заяви про призначення пенсії документами.
В той же час, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію.
Так, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
Проте за обставин справи, відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності у позивача необхідного стажу для призначення пенсії та відповідні документи, що підтверджують такий стаж, у зв'язку із чим зазначена вимога заявлена передчасно.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено 2114,40 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до п.3 ст.139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 1409,60 грн., здійснені ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 258, 262 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРОПУ 42170475) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області №329 про відмову у призначенні пенсії від 21 травня 2018 року скасувати.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2018 року № 591 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРОПУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2019 року.
Суддя Буряк І. В.