Справа № 127/10177/18
Провадження 2/127/1754/18
07 лютого 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря Максимчука Я.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_4 з позовом до філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 01.10.2015 ОСОБА_4 була прийнята по переведенню з Державної організації «Вінницька обласна державна телерадіокомпанія «Вінтера» до філії Національної телерадіокомпанії України «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» на посаду завідувача редакції військово-патріотичних та спортивних програм. Відповідно до наказу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 19.01.2017 № 1 філія Національної телерадіокомпанії України «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» перейменована у філію Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера». 11.01.2018 позивач була ознайомлена з персональним письмовим попередженням про наступне вивільнення працівників без дати скорочення її посади та вивільнення. Дата вивільнення позивача визначена - «після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального повідомлення», тобто 11.03.2018. Однак, 11.03.2018 позивач не була звільнена, а продовжувала працювати, а тому вважає її звільнення 30.03.2018 незаконним. Позивач вважає попередження про звільнення та рішення про її звільнення з роботи прийнятими неповноважним органом з порушенням вимог закону, а тому вона повинна бути поновленою на роботі. Одночасно із винесенням рішення про поновлення позивача на роботі, має бути прийнято рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також, позивач зазначила, що у зв'язку із попередженням про її звільненням з роботи, вона пережила глибоку психологічну травму і з 15.01.2018 потрапила на лікування з приводу загрози інфаркту. До роботи позивач приступили після одужання - 16.02.2018. Тому, позивач вважає, що їй завдана моральна шкода, яка повинна бути компенсована відповідачем.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про визнання незаконним та скасування наказу № 335-к від 30.03.2018 про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади завідувача редакції, підписаного менеджером (філії) ОСОБА_5, поновлення на зазначеній посаді, стягнення з філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» оплати за вимушений прогул за період з 31.03.2018 по 02.05.2018 в розмірі 16 895, 78 гривень та відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000, 00 гривень.
Ухвалою суду від 15.05.2018 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 22.05.2018 було отримано копію ухвали суду від 15.05.2018, копію позовної заяви, а також додані до неї документи. (т. 1 а.с. 37).
У строк, встановлений ухвалою суду від 15.05.2018, представником відповідача 06.06.2018 до суду було направлено відзив на позов (отримано судом 08.06.2018). (т. 1 а.с. 40-66)
Також, 12.07.2018 від відповідача надійшов ще один відзив. (т. 1 а.с. 82-83) Однак, даний відзив надано з порушенням строку, встановленого ухвалою суду від 15.05.2018, а також з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України. Тому, враховуючи положення ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд не приймає даний відзив до розгляду.
Ухвалою суду від 15.08.2018 замінено первісного відповідача - філія Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера», належним відповідачем - Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та новому відповідачу запропоновано, зокрема, надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі. Також, роз'яснено наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Крім того, даним судовим рішенням від нового відповідача було витребувано докази по справі.
15.08.2018 позивачем суду надані письмові пояснення до позовної заяви щодо робочої діяльності позивача та рівня її кваліфікації. (т. 1 а.с. 99-142)
В зв'язку із заміною неналежного відповідача, позивачем до суду було надано 17.08.21018 позовну заяву у новій редакції. Позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору від 30.03.2018 про звільнення ОСОБА_4 з посади; поновити її на зазначеній посаді; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на її користь оплату за вимушений прогул з 31.03.2018 по 02.05.2018 в розмірі 16 895, 78 гривень та 60 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому аргументація позову позивачем змінена не була. (т. 1 а.с. 159-163)
У встановлений ухвалою суду від 15.08.2018 строк, представником відповідача 29.08.2018 надано розрахунок середньоденної заробітної плати позивача. (т. 1 а.с. 166-167) Також, у встановлений даним судовим рішенням строк, представником відповідача 04.09.2018 до суду було направлено відзив на позов (отримано судом 10.09.2018). (т. 1 а.с. 173-196) Крім того, 19.09.2018 представником відповідача надано суду розрахунок середньоденної заробітної плати позивача - довідку про доходи від 17.08.2018. (т. 1 а.с. 203-204)
У відзиві представник відповідача зазначив, що 21.12.2017 правлінням Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» було прийнято рішення, оформлене протоколом від 21.12.2017 № 32, про затвердження та введення в дію з 02.04.2018 нової структури та штатного розпису та на його виконання видано наказ ПАТ «НСТУ» від 21.12.2017 № 469 «Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ «НСТУ». Адміністрацією ПАТ «НСТУ» було подано усім профспілковим організаціям, членами яких є ПАТ «НСТУ» та посади яких підпадають під скорочення, листи з додатками щодо змін в організації виробництва і праці у Центральній дирекції та відокремлених структурних підрозділах (філіях) ПАТ «НСТУ». 05.01.2018 до Державної служби зайнятості було направлено листа № 02-18/15 щодо проведення змін в організації виробництва і праці (скорочення чисельності та штату) у ПАТ «НСТУ». Позивача було попереджено про майбутнє скорочення та двічі (11.01.2018 та 15.03.2018) ознайомлено з переліком усіх наявних в ПАТ «НСТУ» вакантних посад та пропонуванням переведення на відповідні посади. Однак позивачем не було обрано жодної посади для переведення, а її посада підлягала скороченню. Профспілковий комітет первинної профспілкової організації «ТРК ВІНТЕРА» надав погодження у формі протоколу від 16.03.2018 № 49/2018 на розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою роботодавця за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Представником відповідача зазначено, що відповідачем було дотримано процедуру проведення змін в організації виробництва і праці у ПАТ «НСТУ» та не порушено жодних прав позивача. Тому, представник відповідача вважає, що доводи позивача про її незаконне звільнення є безпідставними. Також, представник відповідача зазначив, що розрахунок середньої заробітної плати здійснено позивачем невірно. Розмір відшкодування моральної шкоди представник вважає необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.10.2018, зокрема, витребувано докази у відповідача.
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем 17.10.2018 надано докази по справі. (т. 2 а.с. 1-53)
Ухвалою суду від 23.10.2018 відмовлено позивачу у прийнятті до розгляду збільшення позовних вимог та повернуто заяву від 23.10.2018.
Також, ухвалою суду від 23.10.018 судом встановлено, що позивачем отримано відзив на позов особисто 10.09.2018, що підтверджується даними Укрпошта та її особистим повідомленням, адресованим суду 10.09.2018 (отримано судом 12.09.2018). Позивачем відповідь на відзив у строк, встановлений судом, надано не було.
Ухвалою суду від 23.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справи до судового розгляду по суті.
На виконання вимог ухвали суду від 03.10.2018 представником відповідача 30.10.2018 суду надано докази по справі. (т. 2 а.с. 77-90)
14.11.2018 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, аналогічну заяві від 23.10.2018, яку в засіданні, яке відбулося 15.11.2018, її представник просила не розглядати до розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 29.11.2018 провадження у справі було зупинене до перегляду оскаржуваної представником позивача ухвали суду від 23.10.2018.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20.12.2018 ухвалу Вінницького міського суду від 23.10.2018 скасовано.
Ухвалю суду від 29.12.2018 провадження у справі поновлено.
Враховуючи постанову Вінницького апеляційного суду від 20.12.2018, судом прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги. Таким чином, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору № 355-к від 30.03.2018 про звільнення ОСОБА_4 з посади; поновити її на зазначеній посаді; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на її користь оплату за вимушений прогул з 31.03.2018 по 23.10.2018 (включно) в розмірі 94 259, 20 гривень та 60 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними у позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали, аргументуючи мотивами, викладеними у відзиві, та просили відмовити у задоволенні позову.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» від 30.09.2015 № 2-К ОСОБА_4 була прийнята по переведенню з Державної організації «Вінницька обласна державна телерадіокомпанія «Вінтера» на посаду завідувача редакції військово-патріотичних та спортивних програм. (т. 1 а.с. 7)
Позивачем на підтвердження її рівня кваліфікації та робочої діяльності надано суду: дипломи, грамоти, подяки, відзнаки та нагороди. (т. 1 а.с. 100-142)
Пунктом 5.1 Положення про філію Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера», затвердженого протоколом правління ПАТ «НСТУ» від 06.11.2017 № 24 (надалі «Положення»), передбачено, що керівництво та управління Філією здійснює менеджер (філії). Згідно з п. 5.5.8 Положення менеджер (філії) видає та підписує накази і розпорядження, обов'язкові для виконання структурними підрозділами та працівниками Філії, в порядку, встановленому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ», та контролює їхнє виконання (накази і розпорядження, що стосуються творчого блоку вносяться продюсером філії). Згідно з п. 5.5.10 Положення менеджер (філії) призначає та звільняє, в тому числі й за поданням продюсера (філії), працівників Філії в порядку, передбаченому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ»…». (т. 2 а.с. 3-18).
08.12.2017 на засіданні правління Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», оформленого протоколом № 30, враховуючи рішення конкурсної комісії призначено ОСОБА_5 менеджером (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» (т. 2 а.с. 78-80).
Довіреністю від 11.12.2017 № 01-23/280 Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» уповноважено менеджера (філії) філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» ОСОБА_5 представляти та діяти в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з питань, що пов'язані з діяльністю Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера». Пунктом 6 вказаної довіреності представнику надано право добирати кадри (працівників Філії), укладати та розривати з ними трудові договори, видавати в межах своєї компетенції та в межах діяльності Філії накази та розпорядження, зокрема про прийом, переведення, переміщення та звільнення з роботи працівників Філії. (т. 1 а.с. 192-194)
20.12.2017 на засіданні правління Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», оформленого протоколом № 31, прийнято рішення про затвердження змін до штатних розписів Центральної дирекції ПАТ «НСТУ» та відокремлених структурних підрозділів (філій) ПАТ «НСТУ», а також затвердження змін до структури Центральної дирекції ПАТ «НСТУ» та відокремлених структурних підрозділів (філій) ПАТ «НСТУ», які, зокрема, передбачали загальну кількість посад у філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» - 208. (т. 2 а.с. 81-86)
21.12.2017 на засіданні правління Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», оформленого протоколом № 32, прийнято рішення про затвердження та введення в дію з 02.04.2018 нової структури та штатного розпису ПАТ «НСТУ», які передбачали загальну кількість посад - 4 087, а філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» - 84. До зазначеного протоколу додано список осіб, ознайомлених з ним. У списку під № 82 - ОСОБА_4, яка своїм підписом засвідчила ознайомлення 11.01.2018 з протоколом. (т. 2 а.с. 19-22)
На виконання зазначеного рішення видано наказ ПАТ «НСТУ» від 21.12.2017 № 469 «Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ «НСТУ». До зазначеного наказу додано список осіб, ознайомлених з ним. У списку під № 83 - ОСОБА_4, яка своїм підписом засвідчила ознайомлення 21.12.2018 з наказом. (т. 2 а.с. 23-27)
Листом ПАТ «НСТУ» від 26.12.2017 № 02-18/4556 повідомлено Первинній профспілкові організації ПАТ «НСТУ», Вінницькій обласній організації Профспілки працівників культури, Первинній профспілковій організації ТРК «Вінтера» про те, що планується проведення змін в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера». До листа були додані список посад (по категоріях), які підлягають скороченню, та техніко-економічне обґрунтування рішення ПАТ «НСТУ» щодо змін в організації виробництва і праці у Центральній дирекції та відокремлених структурних підрозділах (філіях) ПАТ «НСТУ» (т. 1 а.с. 48-53).
Наказом менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» ОСОБА_5 від 03.01.2018 № 2-К «Про визначення працівників посади яких скорочуються» визначено посади працівників, які скорочуються та, відповідно, які підлягають звільненню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників), серед яких посада завідувача редакції військово-патріотичних та спортивних програм - ОСОБА_4. До зазначеного наказу додано список осіб, ознайомлених з ним. У списку під № 73 - ОСОБА_4, яка своїм підписом засвідчила ознайомлення 11.01.2018 з наказом. (т. 2 а.с. 28-32).
Наказом менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» ОСОБА_5 від 05.01.2018 № 3-К «Про створення комісії та організацію заходів в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату і чисельності працівників)» створено комісію для визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи. Комісії одночасно із попередженням про звільнення, доручено запропонувати працівникам наявні в ПАТ «НСТУ» (Центральній дирекції та філіях) вакантні посади. (т. 1 а.с. 54)
Листом ПАТ «НСТУ» від 05.01.2018 № 02-18/15-1 надано філіям ПАТ «НСТУ» перелік вакансій станом на 05.01.2018 у Центральній дирекції та філіях ПАТ «НСТУ». До зазначеного листа додано список осіб, ознайомлених з ним. У списку під № 70 - ОСОБА_4, яка своїм підписом засвідчила ознайомлення 11.01.2018 з переліком вакантних посад. (т. 2 а.с. 34-39).
Філією Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» 11.01.2018 надано ОСОБА_4 на ознайомлення персональне письмове попередження про наступне вивільнення працівників. У попередженні зазначено, що посада завідувача редакції військово-патріотичних та спортивних програм філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» скорочується і позивач після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас, позивачу було запропоновано іншу роботу за її професією та/чи кваліфікацією згідно листа Центральної дирекції ПАТ «НСТУ» про наявність вакантних посад від 05.01.2018 № 02-18/15-1. У разі прийняття пропозиції про переведення, позивачу протягом трьох робочих днів з дня вручення повідомлення необхідно було подати відповідну заяву до ПАТ «НСТУ». На попередженні позивач зазначила, що із попередженням вона ознайомлена 11.01.2018 і про прийняття рішення щодо переведення повідомить додатково. (т. 2 а.с. 33)
12.01.2018 на засіданні правління Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», оформленого протоколом № 34, прийнято рішення про комплекс заходів щодо пом'якшення умов скорочення штату та чисельності працівників при реформуванні ПАТ «НСТУ», який передбачає: надання працівникам, які отримали письмове попередження про звільнення, один додатковий оплачуваний вихідний день на тиждень протягом лютого-березня 2018 року з метою пошуку роботи; утворення «гарячої лінії» для надання юридичних консультацій зазначеним працівникам; пропонування їм усі наявні у ПАТ «НСТУ» (Центральній дирекції та філіях) вакантні посади; виплату вказаним працівникам двох посадових окладів, за умови їх звільнення за угодою сторін; ініціювання спільно з Державною службою зайнятості її представництвами на місцях, протягом лютого-березня 2018 року «ярмарки вакансій» у приміщеннях філій, загальна штатна чисельність яких складає понад 200 працівників тощо (т. 2 а.с. 87-90).
Листом філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» від 22.01.2018 № 29/35.1-13 було направлено до Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці звітність по інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. (т. 1 а.с. 55зв.)
Листом ПАТ «НСТУ» від 15.03.2018 № 02-18/713 надано філіям ПАТ «НСТУ» перелік вакансій станом на 15.03.2018 у ПАТ «НСТУ» та перелік вакансій, які вводяться в структуру та штатний розпис у ЦД ПАТ «НСТУ» та відокремлених структурних підрозділах ПАТ «НСТУ» з 02.04.2018. (т. 2 а.с. 40-49)
Філією Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» 20.03.2018 надано ОСОБА_4 на ознайомлення пропозицію від 19.03.2018 до персонального письмового попередження про наступне вивільнення працівників від 11.01.2018. У пропозиції від 19.03.2018 зазначено, що посада завідувача редакції військово-патріотичних та спортивних програм філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» скорочується і позивач після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального письмового попередження підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас, позивачу було запропоновано іншу роботу за її професією та/чи кваліфікацією згідно листа Центральної дирекції ПАТ «НСТУ» про наявність вакантних посад від 15.03.2018 № 02-18/713. У разі прийняття пропозиції про переведення позивачу необхідно було подати відповідну заяву до ПАТ «НСТУ». На повідомлені позивач зазначила, що не згодна з переведенням на посаду. (т. 1 а.с. 58)
На виконання ухвали суду від 03.10.2018 відповідачем 17.10.2018 надано клопотання через канцелярію суду, в якому повідомлено, що позивач була членом Первинної профспілкової організації «ТРК «Вінтера» з 01.01.2015 по день звільнення з роботи, вищим органом первинної профспілкової організації є профспілкові збори (конференція), а в період між ними - профспілковий комітет. (т. 2 а.с. 1-2)
За результатами розгляду подання Філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера», згідно протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації «ТРК ВІНТЕРА» від 16.03.2018 № 49/2018 погоджено розірвання трудового договору з членом ППО «ТРК «Вінтера» ОСОБА_4 за ініціативою роботодавця за ст. 40 КЗпП України. До зазначеного протоколу додано список осіб, ознайомлених з ним. У списку під № 51 - ОСОБА_4, яка своїм підписом засвідчила ознайомлення з протоколом 20.03.2018 (т. 1 а.с. 59-62, т. 2 а.с. 50-52).
До позовної заяви додано лист філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» адресований ОСОБА_4 про те, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, Філія повідомляє її про нараховані суми коштів, належні їй при звільненні: посадовий оклад - 5 657, 14 гривень, відрядження - 2 044, 05 гривень, надбавка за вислугу років - 2 828, 57 гривень, надбавка за почесне звання - 282, 86 гривень, вихідна допомога - 14 429, 54 гривень, компенсація за невикористану відпустку - 9 550, 58 гривень, індексація - 211, 44 гривень. (т. 1 а.с. 9)
Наказом менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» ОСОБА_5 від 30.03.2018 № 335-к звільнено ОСОБА_4 - завідувача редакції із займаної посади 30.03.2018 у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та у зв'язку із ознайомленням її з усіма вакантними посадами, які були чи з'явилися в ПАТ «НСТУ» в період проведення процедури вивільнення, її відмовою від запропонованих інших відповідних до наявної у неї спеціальності та кваліфікації, вакантних посад та відмовою від інших запропонованих їй вакантних посад у ПАТ «НСТУ», які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку ОСОБА_4 змогла би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров'я, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Позивач ознайомлена з наказом 30.03.2018, про що свідчить її підпис у відповідній графі. Крім того, при ознайомленні позивач зазначила, що копію наказу та довідку вона отримала. (т. 1 а.с. 63)
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та відповідачем разом із відзивом та на виконання вимог ухвал суду, сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалах суду від 15.05.2018, від 15.08.2018 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернулася до суду із позов у строк, визначений ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, філії не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення, керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є публічно доступним, вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» зареєстроване в реєстрі як юридична особа 20.02.1995 (дата запису: 19.01.2017, номер запису: 1 074 145 0000 064494). Також, в реєстрі містяться дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема, про філію Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера» (код ЄДРПОУ ВП: 40020525). Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення відсутні.
Попередження про звільнення позивача та наказ про її звільнення видавався філією Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера», в особі керівника (менеджера) філії в межах повноважень, визначених пунктами 5.1, 5.3, 5.5.8, 5.5.10 Положення про філію та п. 6 довіреності Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 11.12.2017 № 01-23/280.
Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача про те, що попередження про звільнення позивача та рішення про її звільнення з роботи прийняті неповноважним органом, є безпідставними і необґрунтованими.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом враховано, що розглядаючи даний трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Суд звертає увагу, що скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що при скороченні чисельності майже завжди відбувається скорочення штату, оскільки зміна чисельності працівників відображається відповідним чином у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитись, а в окремих випадках навіть збільшитись, якщо, наприклад, одночасно із скороченням до штатного розпису вводяться нові посади.
Однак, незважаючи на безумовне право роботодавця визначати чисельність і штат працівників, процедура звільнення працівника у випадку скорочення має чітко відповідати вимогам законодавства про працю, тобто відбуватись на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників відповідачем.
Судом встановлено, що трудовий договір між позивачем і відповідачем був розірваний у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, які передбачали скорочення чисельності та штату працівників Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» загалом до 4 087 посад та філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Вінницька регіональна дирекція «Вінтера», зокрема, з 208 до 84 посад.
Частиною 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Персональне письмове попередження про наступне звільнення було надано для ознайомлення позивачу 11.01.2018, а наказ про звільнення позивача з роботи було видано 30.03.2018, тобто більш ніж через 2 місяці. Аргумент позивача про те, що 11.03.2018 вона не була звільнена, а продовжувала працювати, а тому її звільнення 30.03.2018 є незаконним, суперечить приписам ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Дана норма права передбачає обов'язок попередити працівника про наступне звільнення за два місяці або більше, тому звільнення роботодавцем працівника після закінчення двомісячного строку з дня попередження не є порушенням.
Крім того, працівники, яких попереджено про наступне вивільнення, і посади яких відсутні у новому штатному розписі, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. Виплата заробітної плати у даному випадку здійснюється на підставі положень чинного трудового договору, дію якого не припинено, тобто трудовий договір продовжується.
Таким чином, твердження позивача, викладене у позовній заяві, та висловлене її представником в судовому засіданні, про те, що позивач мала бути звільнена 11.03.2018, однак звільнена не була і продовжила працювати до 30.03.2018, а тому її звільнення 30.03.2018 є незаконним, є безпідставним і необґрунтованим.
Суд, враховуючи вищевказане прийшов до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України при звільнені позивача.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.
У ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України зазначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач двічі (11.01.2018 та 20.03.2018) пропонував позивачу обрати іншу роботу за її професією та/чи кваліфікацією серед наявних вакансій в Центральній дирекції та структурних підрозділах ПАТ «НСТУ». Однак, позивач не подала заяви до ПАТ «НСТУ» про прийняття пропозиції щодо переведення на іншу посаду.
Суд, враховуючи вищевказане прийшов до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України при звільнені позивача.
У ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що у разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» до масового вивільнення з ініціативи роботодавця відносить вивільнення одноразово або протягом трьох місяців 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
Судом встановлено, що з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» мало місце масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було доведено до відома Державної служби зайнятості про заплановане проведення змін в організації виробництва і праці (скорочення чисельності та штату).
Частиною 2 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог ст. 42 КЗпП України, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Статтею 42 КЗпП України визначено осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі.
Окрім того, ст. 42 КЗпП України визначено категорії працівників, хоча вони й не є вичерпними, які мають переважне право на залишення на роботі, однак дані критерії не стосуються працевлаштування.
Законом чітко визначено наслідки відмови від запропонованих роботодавцем вільних посад: допускається звільнення працівника з підстав, зазначених, зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП України).
Судом звернута увага на те, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Однак, якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). На вищезазначене, також, звернув увагу Верховний Суд України в п. 19 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорі».
Судом встановлено, що відповідно до наказу менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «Вінтера» ОСОБА_5 від 05.01.2018 № 3-К створено комісію для визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільненню та попередженню про майбутнє звільнення з роботи. Однак позивач, посада якої підлягала скороченню, не обрала іншої посади для переведення, а тому у комісії не було підстав для з'ясування наявності у позивача переважного права для залишення на роботі.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Судом встановлено, що позивач була членом Первинної профспілкової організації «ТРК «Вінтера» з 01.01.2015 по день звільнення з роботи. Вищим органом первинної профспілкової організації є профспілкові збори (конференція), а в період між ними - профспілковий комітет. Протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації «ТРК Вінтера» від 16.03.2018 № 49/2018 погоджено розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за ст. 40 КЗпП України з членом ППО «ТРК «Вінтера» ОСОБА_4, з яким вона ознайомлена 20.03.2018.
Суд, враховуючи вищевказане прийшов до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги ст. 43 КЗпП України при звільненні позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання ч. 1 ст. 116 КЗпП України було письмово повідомлено позивача про нараховані суми грошових коштів, належні їй при звільненні, що підтверджується її підписом під наказом про отримання нею 30.03.2018 довідки (письмового повідомлення) разом із наказом про звільнення.
Обставини щодо не проведення із позивачем розрахунку в день її звільнення суду не повідомлялися. Крім того, такі обставини не були підставою звернення до суду із даним позовом.
Під час посилання на момент розгляду справи по суті представником позивача на сумнівність доказів, наданих відповідачем, судом було звернуто увагу, що у відповідності до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо наданий суду письмовий доказ викликає сумнів у учасника справи, він може клопотати про витребування його оригіналу. Порядок витребування доказів чітко визначений ст. 84 ЦПК України і дотриманий представником позивача не був. Крім того, ухвалою суду від 23.10.2018, яка набрала законної сили, було встановлено зокрема, що заяв про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, не надходило. Також, дотримуючись положень ст. 222 ЦПК України, в судовому засіданні судом було з'ясовано про відсутність будь-яких заяв та клопотань у учасників справи. Позивач та її представник неодноразово знайомилися з матеріалами справи і будь-яких заяв з приводу сумнівів щодо наданих відповідачем документів не подавали. Судом встановлено, що представником відповідача при подачі письмових доказів дотримано вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України.
Також, твердження позивача та її представника про те, що відповідачем було відмовлено ОСОБА_4 в ознайомленні із Положенням про Філію не доведено належними і допустимими доказами, так само, як і не доведено звернення позивача із даною вимогою до відповідача.
Суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні позивача. Твердження позивача та її представника щодо порушенням вимог закону при попередженні позивача про звільнення та прийнятті рішення про її звільнення з роботи, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, дослідженими судом під час розгляду справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 335-к від 30.03.2019 про звільнення ОСОБА_4
Тому, з огляду на те, що підстав для задоволення первісної вимоги про визнання звільнення незаконним судом не встановлено, задоволеними не можуть бути й похідні вимоги, які перебувають у безпосередньому матеріально-правовому зв'язку між собою, - про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо вимоги позивача про відшкодування їй моральної шкоди відповідачем в розмірі 60 000, 00 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем в трудових відносинах із нею, відповідно відсутній й причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди - відсутні. Таким чином, така вимога не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи положення ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витати, понесені позивачем, слід залишити за нею.
Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 95 ЦК України, п. 1 ч. 1 т і ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 43, 49, ч. 1-3 ст. 49-2, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 335-к від 30.03.2018, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_4.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ЄДРПОУ 23152907, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, 42.
Повний текст рішення суду складено 08.02.2019.
Суддя: