Справа № 127/16604/17
Провадження № 2/127/4919/17
06.02.2019 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину,-
ОСОБА_1 серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.
Позов мотивований тим, що 30.01.2016 року помер батько позивача ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач подав заяву про прийняття спадщини після покійного батька до Першої Вінницької державної нотаріальної контори.
Листом - відповіддю від 23.05.2016 року № 1340/02-17 Перша Вінницька державна нотаріальна контора повідомила позивача, що згідно матеріалів спадкової справи № 82/2016, заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 11.02.2016 року до майна померлого 30.01.2016 року ОСОБА_4, із заявами про прийняття спадщини звернулись син померлого ОСОБА_1 та спадкоємець за заповітом. Згідно відомостей Спадкового реєстру ОСОБА_3, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 14.05.2014 року за реєстровим № 3027 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4. При подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємиця за заповітом надала копію даного заповіту, в якому ОСОБА_4 все своє майно заповів саме їй. Надати повні відомості щодо особи спадкоємиці за заповітом та копію вищезазначеного заповіту, нотаріальна контора не має права.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 69559310 від 03.10.2016 р. власником 2/3 квартири в АДРЕСА_2, після прийняття спадщини стала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Заповіт на ім'я ОСОБА_2 був посвідчений 14.05.2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 На підставі даного заповіту ОСОБА_2 вступила в спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину.
Позивач вважає вказаний заповіт недійсним, а свідоцтво про право на спадщину таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
На час складення вказаного заповіту батьку позивача виповнилось 86 років. Тривалий час до смерті, починаючи з 2002 року батько почав важко хворіти на такі недуги: ІХС (ішемічна хвороба серця), прогресуюча стенокардія, інфаркт міокарду, коронаросклероз, атеросклероз.
09.07.2002 року ОСОБА_4 був госпіталізований до кардіологічного відділення MKЛ № 1 з діагнозами: прогресуюча стенокардія, атеросклеротичний коронаросклероз, ІХС, гострий м/в інфаркт міокарду передньо - переферичної стінки лівого шлуночка, коронаросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце та ін. Під час стаціонарного лікування отримував морфін, що свідчить про важкість перебігу хвороб. Окрім того, у нього була глаукома та катаракта обох очей у зв'язку із чим в 2003 року батько також стаціонарно лікувався та переніс операцію. Зір у ОСОБА_4 був дуже поганий.
Після гострого інфаркту міокарда ОСОБА_4 почав важко та постійно хворіти, жив фактично на ліках.
Вказані хвороби вплинули і на його психічне здоров'я, він став незвично поводити себе, став агресивний, для близьких він став іншою людиною. Так, одного разу накинувся на свого онука ОСОБА_5 та почав його душити.
Протягом останніх п'яти років свого життя батько почав поводитись іще гірше, виявляв ознаки психічного захворювання, що полягали у забудькуватості, концентрації уваги лише на собі, при розмові він втрачав контроль теми спілкування, все перекручував на свій лад і переводив тему розмови на своє життя, надмірно концентрував увагу на стан свого здоров'я, починав кричати без причини. ОСОБА_4 у зв'язку із переліченими хворобами серця та атеросклерозом став егоцентричним, демонстративним, прагнув привернути до себе увагу оточуючих, штучно викликав до себе співчуття, став емоційно нестабільним. Інколи, в останні роки свого життя в батька порушувалась свідомість з втратою орієнтування в навколишньому оточенні і в часі, у нього виникали різного роду ілюзії, він відчував тривогу і страх.
Оскільки, у ОСОБА_4 була хвороба очей, а саме глаукома та катаракта обох очей, він не міг самостійно читати, тож складений ним заповіт повинен був посвідчуватись в присутності не менш як двох свідків.
Таким чином, під час складення заповіту цілком ймовірно, що батько не розумів значення своїх дій. Оскільки свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 на підставі недійсного заповіту, то дане свідоцтво також підлягає скасуванню.
У зв'язку із вище викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений та посвідчений 14.05.2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 3027 та скасувати Свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 1-1813, видане 13.08.2016 р. державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 року позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 року витребувано з Вінницької міської клінічної лікарні № 3 медичну карту стаціонарного хворого № 3442/852 від 01.12.2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 - й Київський провулок, 64/4, м. Вінниця; з Вінницької міської клінічної лікарні № 1 медичну карту стаціонарного хворого № 5822 від 09.07.2002 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 - й Київський провулок, 64/4, м. Вінниця; з Комунального закладу «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 4» медичну карту амбулаторного хворого № 6-6725-64-4-3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 - й Київський провулок, 64/4, м. Вінниця.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 року залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3.
В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно яких він просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений та посвідчений 14.05.2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 3027 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 1-1813, видане 13.08.2016 р. державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2018 року призначено в справі посмертну судово - психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. ОСОБА_6, а також судово - медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького обласного бюро судово - медичної експертизи.
15.08.2018 року на адресу суду надійшло клопотання КЗ «ВОПНЛ» ім. акад. ОСОБА_6 щодо надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.08.2018 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину поновлено, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.08.2018 року було витребувано оригінал історії хвороби з Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 -й Київський провулок, 64/4 та який помер 30.01.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 12.10.2015 року по 16.10.2015 року (історія хвороби № 11075); оригінали історії хвороби з Вінницької міської клінічної лікарні № 1, де ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 - й Київський провулок, 64/4 та який помер 30.01.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні з 19.10.2015 року по 05.11.015 року та з 12.01.2016 року по 23.01.2016 року (історії хвороб № 7255, № 297); оригінали історії хвороби з Вінницької міської клінічної лікарні № 3, де ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: 1 - й Київський провулок, 64/4 та який помер 30.01.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в очному відділенні з 01.12.2003 року по 11.12.2003 року (історія хвороби № 3442/852) та в геріатричному відділенні з 28.07.2015 року по 08.08.2015 року (історія хвороби № 2010).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину поновлено, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судово - медичної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Позивач та його представник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_8 в задоволенні позову просили відмовити. Відповідач зазначила, що ОСОБА_4 після смерті дружини хотів переписати частку квартири ОСОБА_2, однак вона була проти, оскільки знала про ОСОБА_1 В кінці травня 2014 року ОСОБА_4 привіз ОСОБА_2 заповіт і сказав, якщо вона відмовиться, він перепише частку квартири на когось чужого, а ОСОБА_1 нічого не залишить. В вересні місяці ОСОБА_4 приїзджав до ОСОБА_2 і попросив допомогти йому встановити факт, що його мати - то його рідна мати. Просив щоб його похоронили біля дружини і щоб ОСОБА_2 доглядала за могилами. Також свідок зазначила, що їй відомо про те, що покійний ОСОБА_4 тісно спілкувався із жінкою ОСОБА_9, вона його доглядала постійно, він разом із нею приїзджав в гості до ОСОБА_2 Частину майна ОСОБА_4 продав, а саме дачу та гараж, а гроші віддав ОСОБА_9, за те що доглядала. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_4 до дня його смерті. ОСОБА_4 постійно жалівся, що син за ним не доглядає, майже взагалі не приходить. Похоронами ОСОБА_4 займалась ОСОБА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судовому засідання заперечив проти задоволення заяви. Суду повідомив, що померлий самостійно приходив, щоб написати заповіт, поводив себе адекватно, цілком усвідомлював свої дії.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_4 є його рідним братом. Зазначив, що з братом спілкувався, однак не дуже часто, у зв'язку із постійною зайнятістю на роботі. Також натягнуті стосунки були із ним, так як він не дуже добре відносився до матері. Однак підтримували стосунки постійно. Вказав, що ОСОБА_4 останнім часом заговорювався, плутався в іменах, кидався на свого онука. Те, що ОСОБА_4 переписав частку на квартири на ОСОБА_2, було вочевидь під впливом. В лікарню до ОСОБА_4 ОСОБА_4 ходив, зі слів останнього. Свідок зазначив, що ОСОБА_4 мав поганий зір і читав погано.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що він являється сином позивача та онуком померлого. Також повідомив, що з дідусем стосунки у нього були теплими, однак, після того, як дідусь потрапив у лікарню з інфарктом, стосунки стали мінливими, інколи спостерігалась агресія у відношенні до онука, але все ж таки відношення до ОСОБА_5 залишалось теплим. Стосунки батька з дідусем свідка були також теплими. Стосовно того, як часто позивач відвідував свого батька свідку не відомо, оскільки останній перебував у Польщі на навчанні. Чи були стосунки у дідуся з іншими жінками після смерті бабусі ОСОБА_5 не відомо. Зазначив, що може повідомити тільки про те, що у дідуся була наглядачка ОСОБА_6. У дідуся були раптові сплески агресії до онука, періодичне грубе відношення, однак, коли дідусь потрапив до лікарні, ОСОБА_5 його провідував.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 являвся рідним дядьком її чоловіка. Зазначила про те, що позивач ходив до своїх батьків, ще поки була жива мати. Коли ОСОБА_4 лежав у лікарні, позивач до нього не приходив, щоб провідати, свідок носила йому обіди у лікарню. ОСОБА_4 не хотів, щоб до нього у лікарню приходив син та просив, щоб йому ніхто не говорив про те, що батько у лікарні. Лікування здійснювалось за кошти ОСОБА_4, які він відкладав з пенсії. Останній говорив, що заповість хату племінникам чи чужим людям, але сину не віддасть. Позивач за свого батька навіть не хотів слухати. У позивача з батьком були гарні стосунки до того моменту поки син не одружився та не приховав від батьків, що у нього народиться дитина. Він перестав приходити до батька з матір'ю, приходив тільки поїсти. ОСОБА_4 усе своє золото віддав родичам, але синові нічого не дав. Дядько її чоловіка завжди звертався до них за допомогою по господарству, однак сина ніколи не просив щось допомогти. В свою чергу син також нічого не допомагав. ОСОБА_4 до кінця свого життя був при розумі, усіх впізнавав та ніколи не був агресивним. Він користувався окулярами та на столі у нього лежала лупа, переніс операцію на очах. Після смерті своєї дружини ОСОБА_4 розповів свідкові, що заповів майно ОСОБА_2, в таємниці це не тримав. Коли помер ОСОБА_4 похованням займалась ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначив, що у ОСОБА_4 були погані відносини із сином, тому він запропонував прийняти спадщину. Свідок та його дружина відмовлялись, але ОСОБА_4 сказав, що у разі їх відмови, він заповість своє майно жінці, яка його доглядає. Коли ОСОБА_4 лежав у лікарні свідок зі своєю дружиною приходили його провідати. Син йому не допомагав не приходив провідати. У ОСОБА_4 була гарна пам'ять та він усіх впізнавав. Похованням ОСОБА_4 займалась уся родина свідка, у тому числі і його дружина ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою покійного ОСОБА_4 та зазначила про те, що дружина останнього була інвалідом та ходила на паличці. Перший час вона ще могла виходити на подвір'я та сиділа біля будинку, а потім захворіла та почала блукати. Після цього перестала виходити на вулицю та постійно була вдома. У ОСОБА_4 була дача. Коли останній їздив на дачу, то ключі залишав ОСОБА_9, щоб вона давала його дружині їсти та ліки. У ОСОБА_4 були постійні конфлікти з сином після того, як син одружився, бо батькам не подобалась дружина. Після смерті дружини ОСОБА_4 залишився як сирота та постійно переживав за свою старість та як він буде вік доживати. Потім у нього з'явилась жінка ОСОБА_9, яка доглядала його. Син провідував ОСОБА_4 у лікарні та коли з'явилась доглядачка був у нього майже кожного дня. Після смерті дружини ОСОБА_4 свідок менше до нього ходила, однак при спілкуванні спостерігалось, що він у своїх розповідях повторювався. Щоб на когось нападав не помічала, але після хвороби став запальний. Його провідати приїжджали родичі, однак за ним доглядав тільки позивач. Після смерті ОСОБА_4 усі дізнались, що він заповів своє майно племінницям, а не своєму сину, що всіх дуже здивувало.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що він із своєю дружиною їздив допомагати ОСОБА_4 по господарству на дачу. З сином у останнього були дуже натягнуті стосунки та він ніколи не приїжджав допомогти своєму батькові. Позивача свідок бачив тільки на похоронах його прийомних батьків. ОСОБА_4 читав в окулярах, нормально розмовляв та часто приїжджав до них в Бердичів у гості.
Суд, заслухавши пояснення сторін та представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії І-АВ № 021629 ОСОБА_1 народився 04.09.1966 року. Батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_14.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.06.1993 року, ОСОБА_4, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на праві спільної сумісної власності належить квартира № 4 в будинку № 64 по 1-му провулку Київському, що в м. Вінниця (по 1/3), на підставі рішення виконкому ВМР народних депутатів від 24.06.1993 року № 447.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2015 року спадкоємцем 1/2 частки спадкового майна, а саме 1/3 квартири під номером 4, розташованої в житловому будинку під номером 64 по провулку 1-му Київському в м. Вінниці, яка належала ОСОБА_15, померлій 04.10.1997 року, є її син - ОСОБА_4
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2015 року спадкоємцем 1/2 частки спадкового майна, а саме квартири під номером 4, розташованої в житловому будинку під номером 64 по провулку 1-му Київському в м. Вінниці, яка належала ОСОБА_15, померлій 04.10.1997 року, є її син - ОСОБА_4
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2015 року спадкоємцем 1/3 частки квартири під номером 4, розташованої в житловому будинку під номером 64 по провулку 1-му Київському в м. Вінниці, яка належала ОСОБА_14, померлій 14.11.2010 року, є її чоловік - ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2002 року ОСОБА_4 був госпіталізований до кардіологічного відділення MKЛ № 1 з діагнозами: прогресуюча стенокардія, атеросклеротичний коронаросклероз, ІХС, гострий м/в інфаркт міокарду передньо - переферичної стінки лівого шлуночка, коронаросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце та ін. Під час стаціонарного лікування отримував морфін, що свідчить про важкість перебігу хвороб. Окрім того, у нього була глаукома та катаракта обох очей у зв'язку із чим в 2003 року ОСОБА_4 також стаціонарно лікувався та переніс операцію, що підтверджуються копією медичної карти стаціонарного хворого № 5822 від 09.07.2002 року, копією медичної карти амбулаторного хворого №6-6725-64-4-3; копією медичної карти стаціонарного хворого № 3442/852 від 01.12.2003 p. Витягом із ОСОБА_16 огляду У МСЕК Серія 2-18 АВ, № 047443.
Також, в судовому засіданні було оглянуто та досліджено оригінали медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_4 № 7255 від 19.10.2015 року, № 297 від 12.01.2016 року, № 11075 від 12.10.2015 року.
Суд не мав можливості оглянути карту стаціонарного хворого ОСОБА_4 № 2010 з 28.07.2015 року по 08.08.2015 року (геріатричного відділення), оскільки у МКЛ № 3 вона відсутня у зв'язку із затопленням.
30.01.2016 року ОСОБА_4 помер у віці 87 років, що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 330457, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 362.
Як вбачається з довідки, виданої Вінницьким обласним центром ритуальних товарі та послуг «Реквієм» 31.01.2016 року, ОСОБА_2 31.01.2016 року здійснила поховання ОСОБА_4 за власний рахунок (том 1, а.с. 145).
Після його смерті відкрилась спадщина.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після покійного батька до Першої Вінницької державної нотаріальної контори.
Листом - відповіддю від 23.05.2016 року № 1340/02-17 Перша Вінницька державна нотаріальна контора повідомила позивача, що згідно матеріалів спадкової справи № 82/2016, заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 11.02.2016 року до майна померлого 30.01.2016 року ОСОБА_4, із заявами про прийняття спадщини звернулись син померлого ОСОБА_1 та спадкоємець за заповітом. Згідно відомостей Спадкового реєстру ОСОБА_3, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 14.05.2014 року за реєстровим № 3027 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4. При подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємиця за заповітом надала копію даного заповіту, в якому ОСОБА_4 все своє майно заповів саме їй. Надати повні відомості щодо особи спадкоємиці за заповітом та копію вищезазначеного заповіту, нотаріальна контора не має права.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 69559310 від 03.10.2016 р. власником 2/3 квартири в м. Вінниця, пров. Київський 1. АДРЕСА_3, після прийняття спадщини стала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 1-1813, виданий 13.08.2016 року, видавник: державний нотаріус Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_17
В судовому засіданні судом було оглянуто та досліджено копію спадкової справи № 82/2016 до майна померлого 30.01.2016 року ОСОБА_4 (том 1, а.с. 55-85).
Згідно заповіту, посвідченого 14.05.2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 заповів усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, в тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом ОСОБА_2 (том 1, а.с. 65).
На підставі даного заповіту ОСОБА_2 вступила в спадщину та отримала 13.08.2016 року Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано дане свідоцтво складається з 2/3 часток квартири під номером 4, розташованої в житловому будинку під номером 64 по провулку 1-му Київському в м. Вінниці.
Позивач ОСОБА_1, з посиланням на положення ст. 225 ЦК України, вважає, що покійний батько під час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, а тому наявні підстави для визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Як зазначалось вище, у справі ухвалою суду від 16.01.2018 року була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза на вирішення якої поставлено наступні питання: 1. Чи усвідомлював ОСОБА_4, який помер 30.01.2016 року, значення своїх дій та чи міг керувати ними при складанні заповіту на ім'я ОСОБА_2, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.05.2014 року, зареєстровано в реєстрі за № 3027? 2. В якому психічному стані перебував ОСОБА_4, який помер 30.01.2016 року, при складані заповіту 14.05.2014 року, враховуючи його хвороби?
Окрім цього, ухвалою суду від 16.01.2018 року також було призначено судово - медичну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання: 1. Чи мав ОСОБА_4, який помер 30.01.2016 року, патологічні зміни органу зору? 2. Чи міг ОСОБА_4, який помер 30.01.2016 року, самостійно прочитати текст заповіту, що складений 14.05.2014 року, враховуючи його хвороби зору?
Згідно висновку судово-психіатричного експерта КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_6» № 16 від 23.10.2018 року, ОСОБА_4 на час складання заповіту від 14.05.2014 р. на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Про це свідчить проведений аналіз матеріалів цивільної справи, наданої медичної документації, згідно з якими підекспертний в досліджуваний період часу не виявляв розладів свідомості, порушень в сферах мислення, пам'яті, інтелекту, емоцій, волі, а також порушень критичних та адаптаційних здібностей, психотичної симптоматики (маячення, галюцинацій). Наявні у нього соматичні захворювання (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, коронаросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце, серцева недостатність; глаукома, ускладнена катарактою правого ока, катаракта лівого ока; атеросклеротичний та постінфарктний міокардіосклероз; стабільна стенокардія напруги; хронічний панкреатит; негоспітальна пневмонія) не викликали порушень в сфері його психічної діяльності. Про це свідчить доступність ОСОБА_4 продуктивному мовному контакту, під час якого він логічно і послідовно висловлював свої думки, повідомляв про себе відомості, скаржився лише на стан соматичного здоров'я у відповідності до патологічних процесів - загальну слабкість, задишку при ході, біль в ділянці серця, за грудиною, на сліпоту, біль в животі, нудоту, серцебиття; кашель з виділенням харкотиння, підвищення температури тіла. Під час стаціонарного лікування (з 09.07.2002 р. по 26.07.2002 p., з 01.12.2003 р. по 11.12.2003 p., з 12.10.2015 р. по 16.10.2015 p., з 19.10.2015 р. по 05.11.2015 p., з 12.01.2016 р. по 23.01.2016 р.) ОСОБА_4 оглядався лікарями різного профілю (терапевтом, окулістом, кардіологом, хірургом, фтизіатром), при цьому виконував інструкції при обстеженні, поводився адекватно, ніхто з лікарів не відмітив у нього будь-яких відхилень в психічній діяльності, консультація лікаря-психіатра, невролога йому не призначалась. Тому ОСОБА_4 на час складання заповіту від 14.05.2014 р. усвідомлював значення своїх дії та міг керувати ними. (том 1, а.с. 230-235.
З висновку експертів КУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 20-К від 12.07.2018 року вбачається, що згідно наданої медичної документації, у ОСОБА_4 станом на 01.12.2003 р. виявлено глаукому і катаракту обох очей. Гострота зору: на праве око - дорівнює світловідчуттю, на ліве око - 0,01. 02.12.2003 р. проведене хірургічне лікування, після якого гострота зору на праве око - дорівнює світловідчуттю, на ліве око - 0,3. Враховуючи вищевказане, судово-медична експертна комісія вважає, що станом на 12.2003 р. гострота зору у ОСОБА_4 дозволяла йому читати (том 1, а.с 209-211).
У зв'язку з тим, що у наданих медичних документах відсутні записи про стан органу зору ОСОБА_4 у період з 2003 по 2014 рік, судово-медична експертна комісія не може оцінити стан органу зору на час складання заповіту 14.05.2014 року, а відтак і зробити висновок про можливість самостійно прочитати текст заповіту ОСОБА_4, складеного 14.05.2014 року.
В судовому засіданні було допитано експерта Вінницького обласного бюро судово - медичної експертизи ОСОБА_18, який вказав, що використовував всі надані на експертизу матеріали справи, а відповіді на поставлені судом питання є чіткими та зрозумілими. Звернув увагу, що експерти користувались копіями медичних карток хворого ОСОБА_4, в яких містяться вихідні медичні дані щодо зору померлої особи. У випадку надання на експертизу оригіналів медичних карток висновки експертизи не змінились, можливо, змінилась би стилістика написання.
Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, що вчиняється заповідачем у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом встановлено, що на момент вчинення правочину, а саме складання та підписання 14.05.2014 року заповіту, ОСОБА_4 був дієздатною особою, адже доказів про зворотне суду не надано. Суд бере до уваги висновок судово-психіатричної експертизи від 23.10.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_4 на час укладання заповіту від 14.05.2014 року на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності, тобто усвідомлював значення своїх дій та (або) міг керувати ними. Крім того, письмовими доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи що стосуються стану здоров'я Танської ОСОБА_4, також не підтверджується обставина перебування останнього у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Не підтверджено такий стан ОСОБА_4 в момент складання заповіту і показами свідків.
Окрім того, посилання позивача на те, що у ОСОБА_16 була хвороба очей, а саме глаукома та катаракта обох очей та у зв'язку із цим він не міг самостійно прочитати текст заповіту, що складений 14.05.2014 року, суд до уваги не бере, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження даного факту.
Не може бути підставою для задоволення позову лист зав. кафедри очних хвороб ВНМУ доц. ОСОБА_19 від 19.05.2017 року (том 1, ас. 40), оскліьки він лише містить припущення, що катаракта обох очей та глаукома могли бути фізичними вадами, що можуть позбавити особу можливості самостійно прочитати документ.
З тих самих підстав суд відхиляє висновок завідувача кафедри внутрішньої медицини № 1 ВНМУ проф. ОСОБА_20 від 22.05.2017 року (том 1, а.с. 39), оскільки як вбачається з відповіді поставлене питання "чи можуть такі захворювання особи, як прогресуюча стенокардія, інфаркт міокарду на протязі 14 років призвести до стану, коли особа не усвідомлює значення своїх дій" в даному формулюванні і за наявної інформації не має однозначної відповіді.
У висновку експертів КУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.07.2018 року вказано, що станом на 12.2003 р. гострота зору у ОСОБА_4 дозволяла йому читати. У наданих медичних документах відсутні записи про стан органу зору ОСОБА_4 у період з 2003 по 2014 рік і судово-медична експертна комісія не може оцінити стан органу зору на час складання заповіту 14.05.2014 року, а відтак і зробити висновок про можливість самостійно прочитати текст заповіту ОСОБА_4, складеного 14.05.2014 року.
Також суд не може покласти в основу задоволення позову пояснення свідків, що ОСОБА_4 не міг читати і погано бачив так, як дані пояснення є суперечливими та є субєктивним баченням людей. а не спеціалістів, і спростовуюся висновком експертів.
Статтею 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Наведене вище свідчить, що заповіт складено відповідно до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.
Суд вважає, що оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його нікчемності позивачем належних та допустимих доказів не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про визнання заповіту недійсним слід відмовити, адже позивачем не доведено обставини перебування заповідача в момент складання заповіту 14.05.2014 року у стані коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, а також не доведено, що заповідач не міг самостійно прочитати текст заповіту.
Відтак, вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину до задоволення не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання недійсним заповіту.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 225, 231, 1247, 1257 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.11.2001 року, адреса: м. Вінниця, провулок Литовський, 17/62.
Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_2, виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області 17.08.995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: м. Бердичів, провулок Козацький, 7.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, адреса: м. Вінниця, вул. Замостянська, 27/44.
Суддя