07.02.19
22-ц/812/343/19
Справа 2-з-11/11
Провадження № 22-ц/812/343/19 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.
6 лютого 2019 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Бондаренко Т.З., Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на ухвалу судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 липня 2011 року, постановлену під головуванням судді - Раєвич Т.М. в приміщенні того ж суду за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12 липня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 724,92 доларів США, що еквівалентно 85 477,61 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № NKGDA005810156, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 14133,55 доларів США на наступні цілі: придбання автомобіля у розмірі 9932,00 доларів США, на сплату страхових платежів за перший рік 99,42 доларів США, а також на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених Кредитним договором у розмірі 3996,00 дол. США, сплати винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 99,32 доларів США та 6,81 долар США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на строк до 26 серпня 2014 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 14 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № NKGDA005810156/1, за умовами якого, остання зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання кредитних зобов'язань у тому ж розмірі, що й ОСОБА_3
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 9 червня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 10724,92 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 7986, 07 доларів США, заборгованості по процентам - 2507, 97 доларів США, пені - 230, 88 доларів США, яка в добровільному порядку відповідачами не сплачена.
Посилаючись на викладене ПАТ КБ «Приватбанк» просило про задоволення позову.
Одночасно, ПАТ КБ «Приватбанк» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що відповідачі зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконали, а неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, просило обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України, а також заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області видачу відповідачам паспорта/проїзного документа, а адміністрації Державної прикордонної служби України - вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідачів паспортів/проїзних документів до виконання ними своїх зобов'язань.
Ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 липня 2011 року заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову задоволено. Обмежено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов'язань. Заборонено сектору у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області видавати ОСОБА_3, та ОСОБА_2 - паспорти/проїзні документи для виїзду за кордон. Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_3, ОСОБА_2 - паспортів/проїзних документів до виконання ними своїх зобов'язань.
В апеляційній скарзі відповідач - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKGDA005810156 від 27 серпня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3 та договором поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_2
Одночасно, Банк звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України, а також заборони відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області видачу відповідачам паспорта/проїзного документа, а адміністрації Державної прикордонної служби України - вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідачів паспортів/проїзних документів до виконання ними своїх зобов'язань на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб вказаний в заяві, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Підставою для застосування вказаних заходів зазначено статті 151-153 ЦПК України та статтю 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Із вказаним висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 7 листопада 2002 року).
Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (в редакція, яка діяла на час постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову .
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України, до яких віднесено:
1) накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) заборона вчиняти певні дії;
3) встановлення обов'язку вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже серед видів такого забезпечення стаття 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом такого заходу забезпечення позову як тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що суд застосував зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.
Разом з тим, підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Стаття 6 цього Закону (в редакції на час постановлення ухвали) передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт, якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі, тоді як в оскаржуваній ухвалі зазначено про таке обмеження до виконання своїх зобов'язань.
На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову із застосуванням способів вказаних Банком.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала, яка постановлена відносно ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині обмеження підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, а в частині заборони видачі ОСОБА_2 - паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон та тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_2 паспортів/проїзних документів змінити, зазначавши до закінчення провадження у справі, замість до виконання нею своїх зобов'язань.
Вказана ухвала, в частині застосування заходу забезпечення відносно ОСОБА_3 не оскаржувалася, а тому не була предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 липня 2011 року в частині обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Єланець, Єланецького району Миколаївської області, громадянки України у праві виїзду за межі України скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України - відмовити.
Ухвалу в частині заборони видачі ОСОБА_2 паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон та тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_2 паспортів/проїзних документів змінити, зазначавши до закінчення провадження у справі, замість до виконання нею своїх зобов'язань.
В іншій частині ухвалу судді залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку ст. 389 ЦПК України шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.З. Бондаренко
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 7 лютого 2019 року