24.01.2019 Справа № 363/4720/17
24 січня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Гавриленко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачами договірних зобов'язань за договором позики від 11 травня 2017 року по поверненню грошових коштів у сумі 9000, 00 грн., в зв'язку з чим, порушила питання про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9 299 грн. 43 коп., а також трьох відсотків річних за весь час прострочення в розмірі 102, 00 грн., пеню за не невиконання грошового зобов'язання в розмірі 864 грн. 99 коп. та судових витрат.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник надала до суду клопотання де просила розглядати справу за її відсутність, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.
Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2017 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 9000 гривень, а той зобов'язався у строк до 10 липня 2017 року повернути позивачу зазначену суму.
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник написав розписку від 11 травня 2017 року, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі.
Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Разом з тим, як стверджується в позові, відповідач одержані кошти у встановлений строк не повернув й заходів до цього не вживає.
При вирішенні цієї справи суд зазначає, що згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Позичальник згідно ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання умов, визначених змістом зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ст. 1050 ЦК України зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього ж Кодексу.
При цьому згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і в разі його порушення повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора.
Крім того згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У справі встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму заборгованості з урахуванням прострочення зобов'язання згідно ст. 625 та ст. 549 ЦК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості за договором позики з урахування індексу інфляції в розмірі 9 299 грн. 43 коп., а також 3 % річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі - 102 грн. 00 коп., починаючи з 10.07.2017 року та пені за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 864 грн. 99 коп.
Розрахунок індексу інфляції, 3 процентів річних від простроченої суми та пені за невиконання грошового зобов'язання є вірним і сумнівів у суду не викликає.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене права позивачки, яке підлягає захистові, а позов задоволенню.
Також з відповідача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України , на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.
На підставі викладеного і керуючись 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 299 грн. 43 коп., 3 % річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 102 грн. та пеню за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 864 грн. 99 грн., та судовий збір в розмірі 640 грн., а всього 10 906 (десять тисяч дев'ятсот шість) грн. 42 грн.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного рішення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня складання повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ТТ № 156248, виданий 24 листопада 2012 року Деснянським РВ ГУДМС України в м. Києві).
Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, пр.-т. Шевченка, 9 кв. 68, паспорт серії СТ № 494371 виданий 01 лютого 2016 року Вишгородським РВ УДМС України в Київській області).
Суддя