Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №П/811/1978/15
касаційне провадження №К/9901/15030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі №П/811/1978/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат Ятрань» до Кіровоградської митниці ДФС про коригування митної вартості, картки відмови у митному оформленні та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат Ятрань» звернулося до адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці про коригування митної вартості товарів №901000003/2015/000001/1 від 16.01.2015 та картки відмови в митному оформленні товарів №901000003/20158/00001 від 16.01.2015; зобов'язати вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.01.2015 №901000003/2015/000001/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №901000003/2015/00001, складену 16.01.2015 Кіровоградською митницею ДФС. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та прийнявши оскаржуване рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Кіровоградська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишивши в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2015.
Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та фірмою «VOGLER FLEISCH GMBH & CO.KG» (постачальник) ФР Німечинна, укладено Контракт №08VFY031 від 25.11.2014, згідно умов якого продавець зобов'язався виготовити і поставити покупцю товар, строки та умови поставок товару визначаються додатковими до контракту. Відповідно до додатку №11 від 09.01.2015 «VOGLER FLEISCH GMBH & CO.KG» зобов'язалось відвантажити на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат Ятрань» товар «напівжирна свинина від окорока», вагою нетто - 10000,00 кг +/- 5%, вартістю - 1,87 євро за кг на суму 18700,00 євро та товар «бокове сало глибокої заморозки», вагою нетто - 10000,00 кг., +/- 5%, вартістю 0,49 євро за кг на загальну суму 4900,00 євро. Умовами додатку визначено, що відвантаження товару відбувається на умовах DDU Кіровоград з холодильника продавця в Німеччині, тому до загальної суми додатку 26900,00 євро включено всі ризики та витрати щодо доставки товару до узгодженого місця в сумі 3300,00 євро. Оплата товару здійснюється протягом 20 днів з дня підписання Додатку.
З метою митного оформлення поставленого товару, декларантом 15.01.2015 було подано до митного органу вантажно-митну декларацію форми МД-2 №9010500000/2015000175, якою заявлено до митного оформлення товар №1 «сало свійських свиней обвалене: боковий шпиг глибокої заморозки, без шкіри та прошарків м'яса, товщина до 1 см, не солоний, без теплової кулінарної обробки, не конвервоване, без вмісту сумішей, харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів», вагою нетто - 10011,0 кг за ціною 0,49 євро за 1 кг, загальною вартістю 4905,39 євро, фактурною вартістю (з урахуванням транспортування) - 6636,976 євро, та товар №2 «м'ясо свійських свиней: напівжирна свинина від окорока (м'яса 80%, сало 20%) глибокої заморозки, без шкіри», вагою нетто - 9110, 00 кг, за ціною 1,87 євро за 1 кг, загальною вартістю - 17035,70 євро, фактурною вартістю ( з урахуванням транспортування) - 18604,114 євро.
Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадова особа митного органу дійшла висновку, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв'язку з чим, декларанту було запропоновано додатково надати документи в підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом.
15.01.2015 декларантом додатково було надано: витяги з біржових торгів на сировину країни - імпортера, прейскурант цін імпортера на 3-4 тиждень 2015 року від 09.01.2015, а також письмові пояснення щодо оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом.
За результатом розгляду МД та доданих документів у сукупності, посадовою особою митного органу складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №901000003/20158/00001 від 16.01.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості №901000003/2015/000001/1 від 16.01.2015.
Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Надаючи правовому оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як свідчать обставини справи та з'ясовано судом апеляційної інстанції, декларантом одночасно із митною декларацією №9010500000/2015000175 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт №08VFY031 від 25.11.2014, додаток №11 від 09.01.2015, калькуляції виробника на кожний товар окремо без номера від 09.01.2015, рахунок (invoice) 118917 від 12.01.2015, копія митної декларації країни-імпортера з вартісними показниками №MRN 15DE511110499869E2 від 12.01.2015 та міжнародну транспортну накладну «CMR», книжку МДП «Карнет тір», свідоцтво про допущення транспортного засобу до міжнародного перевезення вантажів, дублікат ветеринарного свідоцтва Ш-29 №060573, відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту №15 від 15.01.2015, ветеринарний сертифікат на експорт свіжої свинини з Федеративної республіки Німеччина в Україну №005/2015 від 12.01.2015, сертифікат проходження А15437846, акт проведення стандартного ветеринарного прикордонного контролю вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються №4 від 15.01.2015.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Обставини справи свідчать, що за результатом розгляду МД та доданих до неї документів, митний орган дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Такий висновок відповідача ґрунтуються на тому, що відсутні банківські платіжні документи про оплату продукції, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, яку передбачено проводити протягом 20 днів з дня підписання Додатку (Додаток №11 від 09.01.2015 до контракту № 08VY031 від 25.11.2014р.). Також встановлено, що в поданих до митного оформлення калькуляціях вартості продукції, заявлені дані не піддаються перевірці та обчисленню, зокрема, мають різне графічне виконання, що викликає сумнів в їх достовірності.
У зв'язку з цим, декларанту для підтвердження заявленої митної вартості було запропоновано надати додаткові документи, саме: банківські платіжні документи або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу, декларантом додатково подано: витяги з біржових торгів на сировину країни - імпортера, прейскурант цін імпортера на 3-4 тиждень 2015 року від 09.01.2015. Щодо надання платіжнх документів декларант пояснив, що строк оплати за додатком №11 від 09.01.2015 не закінчився, підприємство завчасно подало заявку до банку на купівлю валюти для оплати по контракту, але в зв'язку з відсутністю валюти в банківській установі, оплату неможливо було здійснити.
Втім, за висновком відповідача у поданих до митного оформлення документах відсутні необхідні складові для визначення митної вартості товару, а отже не спростовано обґрунтованого сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Тому декларанту було відмовлено у митному оформленні митної декларації за заявленою митною вартістю, про що складено картку відмови №901000003/20158/00001 від 16.01.2015 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №901000003/2015/000001/1 від 16.01.2015.
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, частиною першою статті 59 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Виходячи з аналізу наведеної норми вбачається, що митна вартість ввезеного товару за вказаним методом визначається за сукупності наступних умов: товари мають бути ідентичними; продаються на експорт в Україну з тієї ж країни; час експорту товарів має збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або має бути максимально наближеним до нього.
У межах спірних правовідносин встановлено, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару №901000003/2015/000001/1 від 16.012015 Кіровоградською митницею були використані відомості з ВМД від 06.12.2014 №209140000/2014/043222 та МД від 12.12.2014 №205070000/2014/0055838.
Судом апеляційної інстанції проаналізовані зазначені вище митні декларації на предмет наявності усіх умов у сукупності, що дають підстави для висновку про експорт ідентичних товарів, та встановлено, що такі не є ідентичними в розумінні статті 59 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, апеляційним судом установлено, що товар який ввозився за ВМД №209140000/2014/0432222 від 06.12.2014 року, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару, не є ідентичним ввезеному позивачем за ВМД №9010500000/2015000175 від 15.01.2015 товару №1, оскільки не співпадають характеристики, зокрема: позивачем задекларовано до ввезення сало свійських свиней обвалене: боковий шпиг глибокої заморозки, без шкіри та прошарків м'яса, товщина до 1 см, натомість для порівняння митницею обрано товар сало свинне бокове, заморожене 21638, без шкіри і без пісних частин - фрагментів підшкірної жирової тканини свійської свині, фрагменти різні за формою та товщиною. Окрім того, за умовами поставки товару позивачем за ВМД №9010500000/2015000175 від 15.01.2015 року товар поставлявся до м. Кіровограду, натомість за умовами поставки товару за ВМД, що взята для коригування митної вартості товару, товар поставлявся до м. Львова. Тобто, є різними є умови поставки, що також вказує на хибність з боку митного органу при співставленні вартості товару, що ввозився на митну територію України Товариством з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат Ятрань» та іншим суб'єктом декларування.
Порівнюючи умови ввезення та характеристики товару № 2 за декларацією №9010500000/2015000175 від 15.01.2015 оформленою позивачем та декларацією, яка була використана митницею 2050070000/2014/0055838 від 12.12.2014, варто зазначити, що товар який ввозився не є ідентичним, позаяк не співпадають характеристики, зокрема: Товариством з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат Ятрань» задекларована до ввезення напівжирна свинина від окорока (м'яса 80%, сало 20%) глибокої заморозки, натомість для порівняння митницею обрано товар м'ясо свійських свиней заморожене без спецій - окіст. Також, є різними умови поставки, а саме: у випадку позивача, весь товар ввозився за умовою Інкотермс 2000 DDU UA Львів, а за декларацією іншого суб'єкта декларування товар ввозився за умовою Інкотермс EXW DE Hamm.
Слід зазначити і про те, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Самі по собі відомості з інформаційних баз даних органів ДФС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.
Стосовно неподання позивачем платіжних документів слід вказати про те, що термін оплати за товар станом на час митного оформлення не настав, підприємство завчасно подало заявку до банку на купівлю валюти для оплати по контракту, але в зв'язку з відсутністю валюти в банківській установі, оплату неможливо було здійснити. Фактично оплата проведена 21.01.2015.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Кіровоградської митниці ДФС без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі №П/811/1978/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк