06 лютого 2019 року
Справа № 926/2288/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Губчак І.В., розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Айас”, м. Харків
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Стемв груп”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 655,88 грн.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Айас” звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Стемв груп” про стягнення заборгованості в сумі 655,88 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06 липня 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Стемв груп” було укладено договір поставки № 06/07/15-9, згідно умов якого позивач передав відповідачу у власність товар загальною вартістю 5568,00 грн. Проте, відповідач оплатив вартість товару не в повному обсязі, тому позивач просить стягнути з відповідача 655,88 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 грудня 2018 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з огляду на усунення недоліків позивачем у строк встановлений судом та призначено засідання на 22 січня 2019 року.
16.01.2019 року надано додаткові матеріали на виконання ухвали суду від 03.01.2019 року та клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 січня 2019 року відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 06 лютого 2019 року.
Станом на день розгляду справи сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача стягнути з відповідача 655,88 грн. основного боргу.
Підставою цих вимог визначено те, що відповідач не належним чином виконав свій обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару на виконання умов, укладеного між позивачем та відповідачем договору.
Судом встановлено, що 06 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Айас” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Стемв груп” (Покупець) було укладено договір поставки №06/07/15-9 (надалі в тексті - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.
Відповідно до пункту 1.2. договору - асортимент та ціна товару визначаються у додатках (специфікаціях), які є невід'ємними частинами Договору.
Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що постачальник зобов'язаний не пізніше 60 календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати покупцю товар. Покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватись за нього протягом 7 календарних днів з дати отримання письмової вимоги від постачальника, але не пізніше 31.12.2015 року.
Оплата товару здійснюється Покупцем за визначеною п. 1.2. цього договору ціною та у визначений п. 2.2. цього договору строк грошовими коштами, векселями чи іншими дозволеними діючим законодавством України видами оплат (п. 3.1. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 5.1. Договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. Договору та закінчується 31.12.2015 р. (п. 5.2. Договору).
13 липня 2015 року між сторонами підписано Специфікацію №1 (Додаток №1) до одговору поставки на загальну суму 5568,00 грн.
Згідно видаткової накладної № Б-00000017 від 13.07.2015 р. Постачальник передав, а Покупець прийняв товар по договору 06/07/15-9 на загальну суму 5568,00 грн.
У відповідності до наданої позивачем картки рахунку 36.1.19 відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 4912,12 грн., а саме: 01.02.2017 р. відповідачем перераховано на рахунки позивача 3496,45 грн, 07.06.2017 р. - 588,53 грн., 08.06.2017 р. - 827,14 грн.
30 жовтня 2018 року позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку надіслано з описом вкладеного претензію на погашення 655,88 грн. заборгованості.
Однак, претензія позивача сплатити 655,88 грн. заборгованості на виконання умов вказаного Договору, залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.
Отже, відповідач виконував свої обов'язки неналежним чином, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 655,88 грн.
У зв'язку із наявністю заборгованості, яка є непогашеною у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
При вирішення спору у даній справі суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір.
Згідно зі статтею 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що вищезазначений договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цими договорами, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України. Відповідно, дані договори є правомірними правочинами в силу статті 204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
Частина 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Стаття 655 ЦК України унормовує, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 692 цього ж Кодексу визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, в силу приписів статей 655, 692 ЦК України та умов договору - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість цього товару.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином із наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки товару, ця обставина підтверджується передбаченим умовами договору документом - видатковою накладною, тому за вказаних обставин у відповідача за наведеними вище умовами договору виник обов'язок здійснити оплату за поставлений товар.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи в сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Стемв груп” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Айас” заборгованості в сумі 655,88 грн. за поставлений товар.
Витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Стемв груп” (58000, м. Чернівці, вул. Моріса Тореза, 76, код ЄДРПОУ 37504883) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Айас” (61112, м. Харків, вул. Руслана Приходько, 15, код ЄДРПОУ 39466857) заборгованості в сумі 655,88 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.О.Гурин