Справа № 740/2650/18
Провадження № 2/740/75/19
06 лютого 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
з участю секретаря Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» на його користь 45884,50 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 28470 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 року по 15.06.2018 року посилаючись на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах, 02.02.2018 року його було звільнено, але розрахунок по заробітній платі проведено не було.
11.01.2019 року представником позивача подано новий розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2, що складає 73390,88 гривень.
Позивач та його представник адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились надавши заяву про підтримання позовних вимог і розгляд справи в їх відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надавши лист з доданими документами, в задоволенні позову просить відмовити зважаючи на те, що борг підприємства перед позивачем з приводу виплати заробітної плати відсутній, крім того ОСОБА_2 винен підприємству кошти в розмірі 19445,50 гривень.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_2 з 04.08.2014 року по 02.02.2018 року перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» займаючи посаду головного механіка, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 9).
Крім того як встановлено судом ОСОБА_2 мав договірні правовідносини з Державним підприємством «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» як фізична особа-підприємець.
Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В частині першій пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Відповідач заперечив свою вину у нездійсненні повного розрахунку з позивачем при звільненні останнього з роботи, вказавши, що борг перед ОСОБА_2 на момент його звільнення з займаної посади, був відсутній.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 року по 15.06.2018 року, що складає 90 робочих днів; в поданому 11.01.2019 року розрахунку представник позивача змінив заявлені вимоги збільшивши період з 02.02.2018 року по 03.12.2018 року, що складає 232 робочих дні.
Як вбачається з довідки ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» від 30.05.2018 року (а.с. 7) наданої позивачем в якості доказу заявлених позовних вимог, підприємство мало заборгованість перед ОСОБА_2 на день його звільнення - 45884,50 гривень. В цій же довідці вказано, що на підставі акту про проведення службового розслідування від 01.03.2018 року згідно наказу, № 63-а від 19.03.2018 року кошти видані ОСОБА_2 з каси підприємства були зараховані як заробітна плата ОСОБА_2 в розмірі 65330 гривень. Заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня. ОСОБА_2 винен підприємству 19445,50 гривень.
Як вбачається з копії акту про проведення службового розслідування від 01.03.2018 року ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець мав договірні зобов'язання з ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння», при цьому позивач перебував і в трудових відносинах з підприємством. З каси підприємства ОСОБА_2 було видано кошти загальною сумою 65330 гривень, що підтверджено видатковими касовими ордерами від 06.04.2017 року, 07.04.2017 року, 26.05.2017 року, 29.05.2017 року, 27.07.2017 року, 11.08.2017 року, 15.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.2017 року. Як встановлено під час службового розслідування, в видаткових касових ордерах вказаний неіснуючий між підприємством і ФОП ОСОБА_2 договір.
На підставі акту про проведення службового розслідування в.о. директора підприємства 19.03.2018 року видано наказ яким наказано суму коштів, які було видано ОСОБА_2 з каси підприємства готівкою зарахувати як заробітну плату працівника підприємства ДП «НРЗІО» ОСОБА_2.
З листа ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» від 25.06.2018 року (а.с. 14) вбачається, що під час роботи на підприємстві у період 2016-2017 роках, особисто ОСОБА_2, сумісно з керівником та працівниками бухгалтерії було здійснено на заводі ряд фінансових махінацій. По даним фактам до Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області була направлена заява про вчинення кримінального правопорушення. На підставі акту про проведення службового розслідування від 01.03.2018 року, згідно наказу по заводу № 63-А від 19.03.2018 року кошти, які під час роботи на заводі у період 2016-2017 роках отримував ОСОБА_2 з каси підприємства були зараховані як «заробітна плата ОСОБА_2 в розмірі 65330 гривень». Заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня. ОСОБА_2 винен підприємству 19445,50 гривень.
Довідкою ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» від 05.10.2018 року (а.с. 22) підтверджується, що на підставі акту про проведення службового розслідування від 01.03.2018 року кошти видані ОСОБА_2 з каси підприємства були зараховані як заробітна плата ОСОБА_2 Борг по заробітній платі підприємства перед працівником відсутній.
За фактом вчинення кримінальних правопорушень службовими особами ДП «НРЗІО» внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що вбачається з витягів від 02.08.2018 року, 09.08.2018 року.
Отже інформація зазначена в довідках підприємства від 30.05.2018 року (а.с. 7) та від 21.06.2018 року (а.с. 20) про заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 викликає сумніви щодо її достовірності оскільки містить суперечливу інформацію про наявність (відсутність) боргу по виплаті заробітної плати позивачу.
Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази подані позивачем в обґрунтування заявлених вимог не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України. Жоден з них належним чином не посвідчений відповідальною особою, маються лише копії в яких викладена непослідовна та суперечлива інформація. Будь-які належні та достовірні докази з приводу наявності вказаного боргу в матеріалах справи відсутні.
Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позову задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду ОСОБА_1