06 лютого 2019 року місто Чернігів
Справа №751/922/19
Провадження№2/751/530/19
в складі: головуючого - судді Маслюк Н.В.
секретаря судового засідання Дасюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договір дарування частини земельної ділянки площею 0, 0361 га, що розташована в м. Чернігові по вул. Розсвітній, 12, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 06 вересня 2007, за реєстровим № 3-2047.
У порядку забезпечення вищевказаного позову позивач просить накласти арешт на земельну ділянку, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Розсвітній, 12 та належить ОСОБА_4, ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, заявником не було надано суду належних та допустимих доказів того, що на даний час земельна ділянка, яка має кадастровий номер 7410100000:01:047:5045, розташована за адресою: вул. Розсвітна, 12, м. Чернігів, площею 0,0361 га, належить на праві власності саме відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Разом з тим суд зазначає, що в даному випадку накладення арешту на вищевказану земельну ділянку без наявності вказаних доказів може порушити права та інтереси інших осіб, яких не стосується даний спір.
Отже, відсутність зазначених вище відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє можливості суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення щодо існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 260, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06.02.2019 року.
Суддя Н. В. Маслюк