Справа № 357/905/19
2-а/357/61/19
07 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий -суддя Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Бондаренко Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського інспектора СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Шпинового Михайла Олексійовича, про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом 24.01.2019 року, мотивуючи тим, що 21.01.2019 року поліцейський інспектор СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області Шпиновий Михайло Олексійович, виніс постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №242874, відповідно до якої 21.01.2019 року о 05:40 годин за адресою м. Біла Церква вул. Леваневського 70, він керував службовим транспортним засобом марки «ATAMAN А-092Н6» д/з НОМЕР_1, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, рухаючись по маршруту №22, у якого в темну пору доби не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, посилаючись на порушення вимог пункту 31.4.3в ПДР України, та наклав стягнення у вигляді штрафу 340 грн.. Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він усно пояснив поліцейському, що при виїзді із парку, відповідно до п. 2.3а, перевірив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. На той момент зовнішні освітлювальні прилади знаходилися у справному стані. Так, відповідно до пункту правил 31.5. у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту,дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, тому поїхав в напрямку стоянки ТОВ «Транссіті», в гараж, для заміни лампочки, який знаходиться по АДРЕСА_1. Оскільки рухаючись по освітленій штучним освітленням вул. Леваневського, на якій видимість була добра, візуально не помітив, що ліва фара автобуса погасла в режимі ближнього світла. Дане порушення є малозначним і не впливає на безпеку дорожнього руху, оскільки вся дорога освітлена штучним освітленням, де видимість добра і без власного освітлення транспортного засобу, однак поліцейський Шпиновий М. О. не взяв до уваги його усні пояснення і виніс постанову серії ДПО18 №242874. Також, ним було встановлено, що форма постанови, що оскаржується, не відповідає формі, затвердженій наказом МВС України № 1395 07.11.2015 «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», в редакції відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ № 318 від 13.04.2018.Також в порушення чинного законодавства та вказаної Інструкції, оскаржувана постанова заповнена нерозбірливим почерком і погано читається. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записані нерозбірливо, не друкованими літерами. Пункт 6 постанови не містить місця скоєння адміністративного правопорушення. Сам бланк даної постанови не містить місця для підпису особи, притягнутої до адміністративної відповідальності про ознайомлення з правами передбаченими ст. 268 КУпАП, та строками оскарження даної постанови, передбаченими ст. 289 КУпАП, що передбачено додатком 5 Інструкції, що є недопустимим та позбавляє його права на інформацію та права вчиняти певні дії щодо оскарження цієї постанови. Відповідачем фактично ніяк не зафіксовано факт порушення правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, не було складено акт огляду ТЗ, не відібрані пояснення у нього та свідків, не складені відповідні рапорти, що передбачено вказаною вище інструкцією. Крім того, поліцейський не взяв до уваги його усні пояснення, в яких він зазначив, що скоїв правопорушення незначної тяжкості, повертаючись до автопарку, в умовах працюючого штучного освітлення вулично-шляхової мережі і просив застосувати попередження і відпустити за малозначністю. Таким чином, твердження поліцейського про порушення ним вимог Правил дорожнього руху є лише його суб'єктивною думкою та припущенням, яке не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Також, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив йому права та обов'язки, не повідомив про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням законних прав, тому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП018 №242874, складену поліцейським інспектором СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області Шпиновим М. О., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач поліцейський інспектор СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції Шпиновий Михайло Олексійович в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 205, 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.01.2019 року поліцейським інспектором СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції Шпиновим Михайлом Олексійовичем щодо гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії ДП018 №242874 у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 13), відповідно до якої ОСОБА_1 21.01.2019 року о 05 год. 40 хв. в м. Біла Церква по вулиці Леваневського 70, керував службовим транспортним засобом марки «ATAMAN А-092Н6» державний номерний знак НОМЕР_1,у якого в темну пору доби не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, чим порушив вимоги п.31.4.3.в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2 р. IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до п. 5 р. IV Інструкції Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Однак, оскаржувана постанова, в порушення чинного законодавства та п.10 розділу ХІІІ вказаної Інструкції, заповнена нерозбірливим почерком, прізвище, ім'я, по батькові, посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записані нерозбірливо, не друкованими літерами. Сам бланк даної постанови не містить пункту для підпису особи, притягнутої до адміністративної відповідальності про ознайомлення з правами та строками оскарження даної постанови, передбаченими ст.ст.268, 289 КУпАП, що визначено додатком 5 Інструкції, зі змінами внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ № 318 від 13.04.2018 року.
Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 №242874 від 21.01.2019 року (а.с. 13) ОСОБА_1 вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП України, чим порушив 31.4.3.в ПДР, у якого в темну пору доби не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Положеннями пункту 31.1Розділу 31 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Положенням п.п. 31.4.3.в п. 31.4 Розділу 31 ПДР України визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, якщо (зовнішні світлові прилади)не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Однак, слід зазначити, що відповідно до пункту31.5. ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, а саме повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація, на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами.
Проте, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 («ї»; «д» - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення даного правопорушення, а саме доказів того, що водій використовував даний транспортний засіб вже з наявними технічними несправностями, оскільки позивач в постанові зазначив, що не згоден з даною постановою, так як виїхавши з автопарку, працювали всі лампи ближнього світла фар. Крім того, рухаючись в умовах працюючого штучного освітлення вулично-шляхової мережі вул. Леваневського, на якій видимість була добра, не помітив, що ліва фара автобуса в режимі ближнього світла погасла, тому повертався до автопарку ТОВ «Транссіті», який знаходиться по АДРЕСА_1, в гараж, для заміни лампочки.
Отже, необхідно зазначити, що наявна технічна несправність транспортного засобу виникла під час руху в дорозі та правилами дорожнього руху визначено алгоритм дій під час виникнення таких несправностей.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаної вимоги, суд запропонував всім учасникам провадження надати відповідні докази, а відповідача зобов'язав довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення, не складав протокол, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення, не зазначив про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,не зазначено про показання технічних приладів, акти огляду транспортного засобу. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17)
Обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії поліцейського інспектора Шпинового М.О. під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам ст.ст. 245, 258, 268, 276, 280 КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд відповідно до вимог п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч.1 ст.121, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського інспектора СРПП №3 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Шпинового Михайла Олексійовича, про скасування постанови, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №242874від 21.01.2019 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення складено 07.02.2019 року.
СуддяО. В. Бондаренко