25 січня 2019 року Справа № 915/494/18
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., за участю секретаря судового засідання Степанової І.С., розглянувши справу
за позовом: публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” (код ЄДРПОУ 19019775),
юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15,
поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-”, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (код ЄДРПОУ 37260210),
про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов.;
від відповідача - адвокат ОСОБА_2,
СУТЬ СПОРУ.
31.05.2018 року публічне акціонерне товариство “Український професійний банк” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н б/д (вх. № 6450/18 від 31.05.2018 року) до товариства з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-”, в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного договору купівлі - продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., до складу якого входять об'єкти нерухомого майна:
- адміністративно-побутовий корпус (літера Апд-3), загальною площею 621,90 кв. м.;
- цех безалкогольних напоїв (літера А'-І), загальною площею 954,40 кв, м.;
- адміністративно-побутовий корпус (літера Б-3), загальною площею 404,20 кв. м.;
- кондитерський цех (літера Б'-І), загальною площею 1 160,50 кв. м.;
- гараж па два бокси (літера Г-1), загальною площею 92,50 кв. м.;
- склад-майстерні (літера Д-І), загальною площею 124,00 кв. м.;
- мазутосховище (літера Ж-1), загальною площею 102,80 кв. м.;
- котельня (літера З-1), загальною площею 254,70 кв. м.;
- адміністративно-побутовий корпус (літера И-3), загальною площею 395,70 кв. м.;
- сококонсервний цех (літера И'-2), загальною площею 1067,60 кв. м.;
- компресорна (літера К-1), загальною площею 334,30 кв. м.;
- склад тари (літера Н-1), загальною площею 1730,40 кв. м.;
- майстерні (літера ГІ -1), загальною площею 72,30 кв. м.;
- склад соків (літера С-І), загальною площею 534,90 кв. м.;
- прохідна (літера Т-1), загальною площею 67,10 кв. м.;
- склад ДП (літера В);
- насосна (літера Е);
- пожежний резервуар (літера Ц);
- цех первинної переробки (літера X);
- ТИ (літера Л);
- електрощитова артсвердловини (літера М);
- кладова (літера О);
- склад (літера Р);
- вагова (літера У);
- ТП (літера Ф);
- градирня (літера ІІІ);
- градирня (літера Ч);
- споруди (1-6, 24-26, 34. І),
шляхом визнання за публічним акціонерним товариством “Український професійний банк” права власності на 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., до складу якого входять вищезазначені об'єкти нерухомого майна.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається в тому числі на приписи ст.ст. 204, 215, 216, 331, 392, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 37, 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Ухвалою суду від 05.06.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків та зазначено, що позивачу необхідно повідомити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; надати докази доплати судового збору в сумі 114631,75 грн.
23.06.2018 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій повідомлено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Щодо доплати судового збору позивач зазначає, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, що обумовлено ліквідаційною процедурою, позивач не має можливості сплатити судовий збір за майнову вимогу, а тому користуючись правом передбаченим ст. 46 ГПК України змінює предмет позову (зі зміною позовної вимоги майнового характеру на позовну вимогу немайнового характеру).
До заяви про усунення недоліків позивачем долучено заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить застосувати наслідки недійсності укладеного між публічним акціонерним товариством “Український професійний банк” (код ЄДРПОУ 19019775) та товариством з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” (код ЄДРПОУ 37260210) нікчемного договору купівлі - продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” на 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, номер запису про право власності 9802895; дата та час державної реєстрації - 26.05.2015 року 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 року 14:24:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що є підставою для внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Враховуючи викладене, заява позивача про зміну предмета позову прийнята судом до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.
Ухвалою суду від 27.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 27.07.2018 року.
27.07.2018 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.09.2018 року.
20.09.2018 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 21.09.2018 року учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 05.10.2018 року.
Ухвалою суду від 05.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2018 року.
05.11.2018 року засідання не відбулось у зв'язку із знаходженням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою суду від 06.11.2018 року розгляд справи призначено на 03.12.2018 року.
03.12.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.12.2018 року.
29.12.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із знаходженням головуючого судді у нарадчій кімнаті по справі 915/495/18.
Ухвалою суду від 29.12.2018 року розгляд справи призначено на 25.01.2019 року.
25.01.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
18.07.2018 року до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності (а.с. 79).
23.07.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 102-108).
25.07.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 152-161).
25.07.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (а.с. 175-177).
03.09.2018 року до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (а.с. 184-185).
Судом відмовлено у залученні в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з наступним.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015 року “Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ “УПБ” призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “УПБ” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 та доручено уповноваженій особі Фонду приступити до виконання обов'язків 29.05.2015 року відповідно до розділу VII Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Отже, на даний час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є особою, що набула всі повноваження органів управління позивача, а тому залучення його ще в якості третьої особи до участі у справі є недоцільним.
17.09.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 188-193).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 року №293/БТ “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” (а.с. 35-40) позивача віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею установлено для позивача обмеження, зокрема не здійснювати будь якого відчуження будівель і споруд позивача, окрім відчуження майна, що перейшло у власність позивача на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами 2-6 пункту 7 постанови Правління Національного Банку України від 25.09.2014 року №602 “Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України”. Заборонено позивачу використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки. Зобов'язано позивача під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному Банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ “Розрахунковий центр”).
26.05.2015 року між публічним акціонерним товариством “Український професійний банк” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики (далі - Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554 (а.с. 22-23).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає належні йому на праві власності 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., у власність покупцю, а покупець приймає комплекс нерухомого майна і сплачує за це обговорену даним Договором грошову суму.
Відповідно до п. 1.2 Договору предметом цього Договору є 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., до складу якого входять об'єкт нерухомого майна:
- адміністративно-побутовий корпус (літера Апд-3), загальною площею 621,90 кв. м.;
- цех безалкогольних напоїв (літера А'-І), загальною площею 954,40 кв, м.;
- адміністративно-побутовий корпус (літера Б-3), загальною площею 404,20 кв. м.;
- кондитерський цех (літера Б'-І), загальною площею 1 160,50 кв. м.;
- гараж па два бокси (літера Г-1), загальною площею 92,50 кв. м.;
- склад-майстерні (літера Д-І), загальною площею 124,00 кв. м.;
- мазутосховище (літера Ж-1), загальною площею 102,80 кв. м.;
- котельня (літера З-1), загальною площею 254,70 кв. м.;
- адміністративно-побутовий корпус (літера И-3), загальною площею 395,70 кв. м.;
- сококонсервний цех (літера И'-2), загальною площею 1067,60 кв. м.;
- компресорна (літера К-1), загальною площею 334,30 кв. м.;
- склад тари (літера Н-1), загальною площею 1730,40 кв. м.;
- майстерні (літера ГІ -1), загальною площею 72,30 кв. м.;
- склад соків (літера С-І), загальною площею 534,90 кв. м.;
- прохідна (літера Т-1), загальною площею 67,10 кв. м.;
- склад ДП (літера В);
- насосна (літера Е);
- пожежний резервуар (літера Ц);
- цех первинної переробки (літера X);
- ТИ (літера Л);
- електрощитова артсвердловини (літера М);
- кладова (літера О);
- склад (літера Р);
- вагова (літера У);
- ТП (літера Ф);
- градирня (літера ІІІ);
- градирня (літера Ч);
- споруди (1-6, 24-26, 34, І).
Відповідно до п. 2.1 Договору продаж 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, який є предметом цього Договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 3662500,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% складає 610416,67 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору договірна ціна сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця №361075783, відкритий в ПАТ “УПБ”, ідентифікаційний код отримувача за ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, після укладення цього Договору, але не пізніше ніж 26.05.2016 року. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості 5/6 частин комплексу нерухомого майна третіх осіб.
За змістом п. 2.5 Договору відповідно до відомостей, викладених у довідці, наданій 26.05.2015 року № 01-10/1445 ПАТ “УПБ”, балансова вартість вищевказаних 5/6 частини комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики 7775450,09 грн.
Відповідно до п. 2.6 Договору об'єкти нерухомого майна вважаються переданими від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі цих об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до п. 4.6 Договору згідно до ст. 657 Цивільного кодексу України цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на придбане нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації. Права на нерухоме майно, що є предметом цього Договору, та їх обтяження виникають у покупців відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” з дня такої реєстрації.
На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання передачі до Договору, за яким продавець передав належні йому на праві власності 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., у власність покупцю, а покупець прийняв вказаний комплекс нерухомого майна (а.с. 24).
Право власності на придбані 5/6 частин комплексу нерухомого майна було зареєстровано відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 9802895; дата та час державної реєстрації - 26.05.2015 року 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 року 14:24:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 38096221, дата та час формування 26.05.2015 року 15:16:14 (а.с. 25-26).
В подальшому постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії неплатоспроможних” банк було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 16-19). На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28.05.2015 року № 107 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “УПБ”. Вказаним рішенням ФГВФО було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року включно. Уповноваженою особою ФГВФО було призначено ОСОБА_4 (а.с. 20-21).
Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ “УПБ” та прийнято рішення про ліквідацію останнього (а.с. 57).
На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято відповідне рішення від 28.08.2015 р. № 158 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “УПБ” та делегування повноважень ліквідатора банку” (а.с. 166-167).
Вказаним рішенням ФГВФО було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “УПБ” з 28.08.2015 року і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31.08.2015 року по 30.08.2016 року, уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ “УПБ” призначено ОСОБА_4
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1556 від 18.08.2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ “УПБ” на один рік - по 30.08.2017 року включно, продовжено повноваження ліквідатора на один рік - по 30.08.2017 року включно (а.с. 168).
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 3406 від 07.08.2017 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ “УПБ” на один рік - по 30.08.2018 року включно, продовжено повноваження ліквідатора на один рік - по 30.08.2018 року включно (а.с. 169).
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 5462 від 21.12.2017 року ОСОБА_4 звільнено від виконання обов'язків уповноваженої особи ФГВФО з 26.12.2017 року, з 26.12.2017 року призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “УПБ” ОСОБА_5 (а.с. 170).
Здійснення діяльності тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон).
Статтею 37 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ “УПБ”).
На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону, уповноваженою особою Фонду, згідно з наказом від 29.05.2015 року № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ “УПБ” (а.с. 27-28).
За результатами роботи комісією з перевірки виявлено, що спірний договір купівлі-продажу від 26.05.2015 року був укладений банком з грубим порушенням обмежень, встановлених постановою НБУ від 30.04.2015 року № 293/БТ:
- відчуження майна було здійснено за вартістю, визначеною за домовленістю сторін, але не за вартістю, не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності та який відповідає вимогам Постанови НБУ від 25.09.2014 року № 602;
- фактично за договором встановлено відстрочку платежу тривалістю один рік;
- умовами договору передбачено, що оплата за об'єкти нерухомості здійснюється на рахунок продавця №361075783 в ПАТ “УПБ” м. Київ, код банку 300205 (внутрішній рахунок банку);
- умови договору містили умову щодо можливості залучення покупцем третіх осіб для здійснення розрахунку за договором з продавцем;
- відповідач не має відкритих рахунків у ПАТ “УПБ” та відповідно, при здійсненні ним оплати за договором фінансовий стан банку та його платоспроможність могли б покращитись на суму оплати. Але, як видно з аналізу виписки по рахунку №361075783, на який покупець мав здійснити переказ коштів за купівлю нерухомості, оплату за покупця було здійснено іншою особою, яка на момент укладення договору була кредитором банку та мала грошові коти на рахунку, відкритому у ПАТ “УПБ” ;
- від продажу нерухомості за договором сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась, як і не збільшилась його платоспроможність, оскільки фактично за договором розрахувалась інша особа шляхом переказу коштів з рахунку, відкритого у ПАТ “УПБ”;
- договір був укладений з пов'язаними з банком особами;
- умови спірного договору передбачають надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
За результатами здійсненої перевірки був складений протокол від 30.06.2015 року № 2 (а.с. 29-34), яким було затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемність правочинів, зокрема, договору купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554. Приймаючи рішення про визнання нікчемним вказаного договору, комісія посилалась на наявність ознак нікчемності, передбачених пунктами 2, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
12.08.2015 року на адресу відповідача позивачем було відправлено повідомлення №01-10/3857 про нікчемність договорів купівлі-продажу, в тому числі договору купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554. У повідомленні про нікчемність банк як на підстави нікчемності посилається на п.п. 2, 3, 6, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (а.с. 50-53).
Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” на 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, номер запису про право власності 9802895; дата та час державної реєстрації - 26.05.2015 року 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 року 14:24:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що є підставою для внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення тимчасовою адміністрацією перевірки правочинів, вчинених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виявлено договір купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554, відповідно до умов якого позивач здійснив відчуження на користь відповідача права власності на 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, загальною площею 7917,30 кв. м., ціна продажу становила 3662500,00 грн.
Вказаний договір на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є нікчемним, а виявлені ознаки нікчемності правочину були зафіксовані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у протоколі від 30.06.2015 року № 2.
Позивач зазначає, що вказаний правочин є нікчемним в силу пунктів 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у зв'язку з чим на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” на 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, буд. 3-А, номер запису про право власності 9802895; дата та час державної реєстрації - 26.05.2015 року 14:06:00; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21588652 від 26.05.2015 року 14:24:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що є підставою для внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає наступне:
- постанова НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 року, на яку посилається позивач, містить гриф “Банківська таємниця”, тобто є документом з обмеженим доступом, про існування кого відповідачу не було відомо;
- невідповідність договорів постановам НБУ не є окремою підставою для визнання договорів нікчемними або недійсними;
- постанова НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 року “Про віднесення ПАТ “УПБ” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” не є нормативно-правовим актом, вона є актом індивідуальної дії, що розповсюджується на ПАТ “УПБ”, а тому недодержання її приписів не може мати наслідком невідповідність договору купівлі-продажу вимогам ст. 203 ЦК України;
- у даному випадку відсутні ознаки нікчемності договору, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки відповідно до платіжного доручення №938 від 26.05.2015 року на рахунок позивача було перераховано 4395000,00 грн.; зобов'язання по сплаті за договором купівлі-продажу були виконані відповідачем у повному обсязі, безоплатність даного договору позивачем не доведена; вимога проведення розрахунків через кореспондентські рахунки направлена лише на позивача, оскільки такий рахунок може відкрити лише банківська установа; грошові кошти були перераховані відповідачем на рахунок позивача, зазначений у договорі;
- наслідком порушення чи недотримання банком ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (яка містить норми відносно заборони проблемному банку використовувати прямі кореспондентські рахунки для здійснення розрахунків) може бути тільки застосування Національним банком України до певного банку заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність” та постанови Правління Національного банку України від 17.08.2012 року № 346 “Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу”, а не визнання правочину нікчемним та застосування наслідків його нікчемності;
- у даному випадку відсутні ознаки нікчемності договору, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки позивачем не доведено того факту, що вартість продажу є заниженою, не відповідає поняттю “звичайна ціна”, крім того сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни продажу.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Здійснення діяльності тимчасової адміністрації при ліквідації банків регулюється Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон).
Статтею 37 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ “УПБ”).
Згідно з абз. 4 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 року № 9 якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Позивач вважає договір купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554, нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Посилання позивача на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” як на нікчемність оспорюваного правочину не приймаються судом з огляду на наступне.
Як зазначено вище, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними в тому числі якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
За вказаним правочином, на думку позивача, банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді як постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 року встановлено обов'язок ПАТ “УПБ” під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Відповідно до ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Постанова НБУ від 30.04.2015 року № 293/БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” містить гриф “Банківська таємниця”. Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 року №2121-III та Постановою НБУ від 14.07.2006 року № 267 “Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці” визначені як термін “Банківська таємниця”, так і порядок доступу до неї. Аналіз даних законодавчих актів дозволяє зробити висновок, що документи, які містять гриф “Банківська таємниця”, є документами обмеженого доступу про існування яких відповідачу не могло бути відомо.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що постанова НБУ від 30.04.2015 року № 293/БТ стосується визначеного кола суб'єктів, а саме позивача ПАТ “УПБ”, оскільки встановлює ряд заборон і обмежень саме щодо нього, а відтак є актом індивідуальної дії.
Як зазначено вище, постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії неплатоспроможних” банк було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 16-19).
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 26.05.2015 року (за два дні до віднесення публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії неплатоспроможних), про існування постанови НБУ від 30.04.2015 року № 293/БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” відповідачу відомо не було у зв'язку із грифом “Банківська таємниця”, відповідач на час укладення договору (26.05.2015 року) не міг бути обізнаний про обмеження, встановлені ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” для позивача як проблемного банку.
Сторонами підтверджується обставина того, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом Договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ “УПБ”, а саме ТОВ “Розвиток-2012” згідно договорів доручення, яке в період укладення Договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ “УПБ”.
Учасниками справи не заявлено та не подано суду доказів звернення позивача до відповідача із повідомленням про невиконання платіжного доручення № 938 від 26.05.2015 року.
Відтак, оплата Договору відбулась шляхом списання коштів з рахунку ТОВ “Розвиток-2012” на користь позивача.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, договір купівлі-продажу за своєю правовою природою не може бути безоплатним.
Позивач, передавши у власність відповідача нерухоме майно отримав за нього плату. Договір купівлі-продажу не передбачає безоплатної передачі майна. Банк за продаж отримав грошові кошти.
У ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, на яку посилається позивач як на підставу позову, дійсно містяться норми відносно заборони проблемному банку використовувати прямі кореспондентські рахунки для здійснення розрахунків.
В той же час, здійснення або нездійснення таких розрахунків проблемним банком за тим чи іншим договором (в даному випадку договором купівлі-продажу) не може мати наслідком недійсність (нікчемність) такого договору, адже стосується не стадії укладення такого договору, коли сторони погоджують його умови та положення, а фактично стадії виконання сторонами цього договору і правомірність якої (стадії виконання) ніяким чином не може бути підставою для визнання такого договору недійсним (нікчемним). Питання ж належного чи неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань перебуває поза межами даного позову.
До того ж, наслідком порушення чи недотримання банком вказаної норми може бути тільки застосування Національним банком України до певного банку заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність” та постанови Правління Національного банку України від 17.08.2012 року № 346 “Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу”, а не визнання правочину нікчемним та застосування наслідків його нікчемності.
Враховуючи викладене, посилання позивача на нікчемність Договору у зв'язку з наявністю ознак, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, відхиляються судом.
Щодо посилань позивача на наявність ознак нікчемності договору, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Як зазначено вище, умовами спірного договору купівлі-продажу сторони передбачили, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 3662500,00 грн. (п. 2.1 Договору), тоді як балансова вартість зазначеного нерухомого майна складає 7775450,09 грн. (п. 2.5 Договору).
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Поняття “звичайна ціна” визначена в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Позивачем не доведено в установленому законом порядку, по-перше, того факту, що вартість продажу вказаного нерухомого майна є заниженою, не відповідає поняттю “звичайна ціна”, та могло бути відчужено за іншою ціною у зв'язку з наявністю інших бажаючих її придбати за дорожче; по-друге, що саме внаслідок цього договору, позивач (банк) став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, навпаки, як вбачається зі змісту договору, позивач (банк) не є покупцем за цим договором, і не сплачував відповідно до нього грошові кошти, а є продавцем, за що і отримав від покупця (відповідача) обумовлену сторонами вказаного договору вартість нерухомого майна.
Враховуючи викладене, посилання позивача на нікчемність Договору у зв'язку з наявністю ознак, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, також відхиляються судом.
Щодо поданого 18.07.2018 року відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 79) суд зазначає наступне.
Подане клопотання обґрунтовує тим, що, на думку відповідача, строк позовної давності за вимогами про визнання укладеного 26.05.2015 року Договору сплив 26.05.2018 року в той час як позивач надіслав позовну заяву до господарського суду 29.05.2018 року.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначено вище, на виконання своїх обов'язків, передбаченихст. 38 Закону, уповноваженою особою Фонду, згідно з наказом від 29.05.2015 року № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ “УПБ” (а.с. 27-28).
За результатами здійсненої перевірки був складений протокол від 30.06.2015 року №2 (а.с. 29-34), яким було затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемність правочинів, зокрема, договору купівлі-продажу 5/6 частин комплексу нерухомого майна харчосмакової фабрики від 26.05.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1554.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що перебіг строку позовної давності за вимогами позивача про визнання такого нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину розпочався з наступного дня, від дня, коли позивач дізнався про його нікчемність, тобто з 30.06.2015 року.
З даним позовом позивач звернувся до суду 31.05.2018 року, тобто в межах позовної давності.
Крім того, судом не встановленого порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, тому підстави для застосування позовної давності відсутні, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові у позові покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України
Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до товариства з обмеженою відповідальністю “-ЕЛІТ БУД-” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.
Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 06.02.2019 року.
Суддя А.П. Алексєєв