Справа № 345/321/19
Провадження № 3/345/137/2019
05.02.2019 м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
24.01.2019 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №22/2019, старшина ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, тобто суб'єктом декларування в період з 01.01.2018 по 01.04.2018 був зобов'язаний подати декларацію за 2017 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Однак, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у відповідності до підпункту «Г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин, а саме не в строк до 01.04.2018, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, а фактично подав дану декларацію 03.04.2018 о 11:24 год., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому адмінправопорушенні визнав. Вказав, що жодного умислу на несвоєчасне подання декларації у нього не було, а причиною були технічні проблеми та перенавантаженість сайту. Зазначив також, що не мав наміру приховати свої доходи, просив суворо його не карати, повідомив, що усвідомив свою провину.
Прокурор Вітюк С.О. у судовому засіданні просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши думку адмінправопорушника, прокурора, дослідивши матеріали справи суд вирішив, що в діях ОСОБА_1 є ознаки та склад адмінправопорушення передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Наявність такого складу підтверджено: протоколом від 21.01.2019 (а.с.2-6), рапортом о/у УЗЕ в Івано-Франківській області ДЗЕ Національної поліції України Бельмеги В.В. від 21.01.2019 (а.с. 7), скріншотом з веб-сайту НАЗК щодо дати опублікування декларації ОСОБА_1 (а.с.8), витягом з Єдиного Державного реєстру декларацій - декларацією ОСОБА_1 за 2017 рік (а.с.9-12), повідомленням про факт неподання або несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 04.04.2018 (а.с. 14), витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - послідовність дій користувача ОСОБА_1 (а.с.15), листом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №1/3016 від 03.10.2018 (а.с. 16), витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №1 від 16.09.2015 (а.с. 17), витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №147 від 15.11.2017 (а.с. 18), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 27).
Згідно ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді, Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що він не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У відповідності до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігань вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При вирішенні питання про застосування положень ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Так, беручи до уваги особу правопорушника ОСОБА_1 , те, що він являється інвалідом ІІ групи, учасником бойових дій, розкаявся у вчиненому та не мав наміру уникнути фінансового моніторингу доходів, вперше притягується до адміністративної відповідальності, не має негативних характеристик, стан його здоровя (а.с. 19-26), відсутність умислу та посягання на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, відсутність завданої шкоди й суспільної шкідливості, обставини при яких вчинено правопорушення, а також малозначність вчиненого, оскільки вказані дії не тягнуть за собою тяжких правових чи будь-яких інших наслідків, так як ОСОБА_1 подав щорічну декларацію із запізненням всього на 3 дні, а саме 03.04.2018, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення і провадження по даній справі закрити, звільнивши адмінправопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись відносно нього усним зауваженням.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 22-23, 33, 172-6, 280 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в звязку із малозначимістю вчиненого та обмежитись відносно нього усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя: