вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2179/15
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 05.02.2019 року (вх.№2453/19 від 05.02.2019 року) про зупинення реалізації арештованого майна (транспортні засоби)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 28.01.2019 року на дії
приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 з виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар», м. Київ
про стягнення 7773192,50 грн. та витребування майна
без виклику учасників справи
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Квазар» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1б, офіс 4, код 16299604) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) 15355726,60 грн. заборгованості, 7685235,19 грн. інфляційних втрат, 962589,25 грн., 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 судом 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
До Господарського суду Київської області звернувся боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Піллар» зі скаргою б/н від 28.01.2019 року (вх. №11/19 від 29.01.2019 року) на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП№57438374 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо оцінки майна, визначення ринкової вартості майна, передачі ДП «СЕТАМ» майна, що належить боржнику, а також, визнання неправомірною постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП№57438374.
Ухвалою суду від 01.02.2019 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 28.01.2019 року на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо примусового виконання наказу від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15 призначено на 12.02.2019 року.
До господарського суду від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» надійшла заява б/н від 05.02.2019 року (вх.№2453/19 від 05.02.2019 року) про зупинення реалізації арештованого майна - транспортних засобів, а саме, легкового фургону FORD TRANSIT, 2006 року випуску, VIN WF0LXXTTFL6Y14241, реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер лоту №330164, дата проведення аукціону 18.02.2019), легкового універсалу SUBARU OUTBACK, 2008 року випуску, VIN JFIBP9LLA8G106651, реєстраційний номер НОМЕР_2 (номер лоту №330590, дата проведення аукціону 20.02.2019).
Вказана заява обґрунтована тим, що боржник - ТОВ «Піллар» не погоджується з оцінкою майна та результатами визначення вартості майна на підставі висновку, складеного ТОВ «Приватна експертна служба» про вартість майна - транспортних засобів. На думку боржника визначена вартість арештованого майна, транспортних засобів FORD TRANSIT, SUBARU OUTBACK не відповідає дійсній ринковій вартості та є значно заниженою. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржник дізнався, що 16.01.2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 подано заявки до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна - транспортних засобів FORD TRANSIT, SUBARU OUTBACK, згідно яких зазначені транспортні засоби виставлено на прилюдні торги, проведення яких призначено на 18.02.2019 року (номер лоту №330164) та 20.02.2019 року (номер лоту №330590).
Враховуючи, що на даний час подано скаргу на дії приватного виконавця, що стосуються саме ціни реалізації лоту, для захисту прав боржника та недопущення реалізації лотів за заниженою ціною відносно ринкових, заявник просить суд зупинити реалізацію арештованого майна, посилаючись на ст.ст. 2, 43 ГПК України та п. 2 Розділу XI Порядку реалізації арештованого майна.
Суд, дослідивши подану боржником - ТОВ «Піллар» заяву про зупинення реалізації арештованого майна, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Не погоджуючись з оцінкою арештованого майна та діями приватного виконавця по проведенню оцінки майна боржник - ТОВ «Піллар» звернувся до суду зі скаргою б/н від 28.01.2019 року на дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року.
Вирішуючи питання щодо зупинення реалізації арештованого майна, суд виходить з того, що відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ч. 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України).
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено підстав надання суду повноважень вжиття заходів забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
(Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року у справі №5015/3902/12).
При цьому, виходячи з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, враховуючи роз'яснення, викладені у пункті 2 вказаної постанови, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У пункті 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Підстави та порядок зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а також зупинення продажу арештованого майна визначені статтями 136,137 ГПК України.
Так, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 136, п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Зокрема, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК), зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК).
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна можливо, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа може бути застосовано тільки при оскарженні виконавчого документа.
Однак, у провадженні приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження ВП №57438374 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року.
Тобто, наказ господарського суду від 19.07.2018 року №911/2179/15, що перебуває на виконанні, видано на підставі рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 року та залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2018 року. Крім того, зазначеною постановою Верховного Суду від 27.11.2018 року, яка є остаточною та оскарженню не підлягає, поновлено виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року.
Таким чином, в даному випадку відсутній позов про визнання права власності на майно та відсутнє оскарження боржником виконавчого документу в судовому порядку.
Фактично, заявником подано заяву про забезпечення скарги шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що не передбачено чинним законодавством України. Крім того, слід зазначити, що аналогічну заяву вже подано заявником до господарського суду одночасно з подачею скарги на дії приватного виконавця і яку, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 01.02.2019 року, повернуто заявнику без розгляду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов'язковості виконання судових рішень.
(Вказану правову позицію викладено в ухвалі ВССУ від 25.10.2017 року у справі №296/4819/17).
Враховуючи викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 05.02.2019 року (вх.№2453/19 від 05.02.2019 року) про зупинення реалізації арештованого майна (транспортних засобів) задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 05.02.2019 року (вх.№2453/19 від 05.02.2019 року) про зупинення реалізації арештованого майна: легкового фургону FORD TRANSIT, 2006 року випуску, VIN WF0LXXTTFL6Y14241, реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер лоту №330164, дата проведення аукціону 18.02.2019), легкового універсалу SUBARU OUTBACK, 2008 року випуску, VIN JFIBP9LLA8G106651, реєстраційний номер НОМЕР_2 (номер лоту №330590, дата проведення аукціону 20.02.2019) відмовити.
2.Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання апеляційної скарги з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць