вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1500/14
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши скаргу № 02-01/19-01 від 02.01.2019 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” на постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком”
до товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Плюс”
про стягнення 31176,16 грн.
за участю секретаря судового засідання: Зорі В.С.
за участю представників:
від стягувача: ОСОБА_2 (ордер серії КС № 372811 від 30.01.2019 р.);
від боржника: не з'явився;
від відділу ДВС: не з'явився.
Встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 30.05.2014 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Плюс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” 30000 грн. боргу, 1176,16 грн. 3 % річних та 1827 грн. судового збору.
16.06.2014 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 30.05.2014 р., яке набрало законної сили 16.06.2014 р., видано наказ.
До господарського суду Київської області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” на постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728, в якій скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 16.06.2014 р. у справі № 911/1500/14.
В обґрунтування вимог скарги скаржник посилається на те, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції станом на 02.07.2014 р.) не було передбачено жодних положень стосовно авансування виконавчих дій в процесі примусового виконання рішення суду, у зв'язку з чим скаржник вважає, що вказана вище постанова, винесена державним виконавцем на підставі п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», є протиправною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, та порушує охоронювані законом права та інтереси стягувача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2019 р. розгляд скарги призначено на 30.01.2019 р.
Представник стягувача у судовому засіданні 30.01.2019 р. підтримав вимоги скарги.
Представник боржника у судове засідання 30.01.2019 р. не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, яка міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Представник Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області в судове засідання 30.01.2019 р. не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103267154612.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши скаргу № 02-01/19-01 від 02.01.2019 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” на постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728, заслухавши пояснення представника стягувача, судом встановлено наступне:
Рішенням господарського суду Київської області від 30.05.2014 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Плюс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” 30000 грн. боргу, 1176,16 грн. 3 % річних та 1827 грн. судового збору.
16.06.2014 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 30.05.2014 р., яке набрало законної сили 16.06.2014 р., видано наказ.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Постановою від 03.07.2014 р. заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 43857728 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 911/1500/14, виданого 16.06.2014 р.
Постановою від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 заступником начальника Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 було встановлено, що для проведення подальших виконавчих дій необхідно проводити авансування витрат, яке стягувач проводити відмовляється. Вказаною постановою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було повернуто стягувачу наказ господарського суду Київської області у виконавчому провадженні № 43857728 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 911/1500/14, виданого 16.06.2014 р.
ТОВ “Украгроком”, оскаржуючи винесену постанову державного виконавця відділу ДВС посилається на те, що під час провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу у справі № 911/1500/14 може мати місце виключно додаткове авансування стягувачем витрат виконавчого провадження на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів. Проте, органом державної виконавчої служби не залучалися до проведення виконавчих дій на платній основі жодні суб'єкти господарювання, не замовлялося виготовлення технічної документації на майно (оскільки цьому не передувало арешт майна та його опис, як того вимагає Закон) та не було стягнуто жодних коштів на користь стягувача, в тому числі і у іноземній валюті, що в свою чергу могло б вимагати виконання з боку стягувача його обов'язку в частині здійснення додаткового авансування виконавчого провадження.
Також стягувач стверджує, що ним не було отримано від органу державної виконавчої служби, в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 43857728, жодного повідомлення (письмового або усного) про необхідність здійснення авансування витрат для проведення подальших виконавчих дій, а тому передчасним та таким, що не відповідає реальним обставинам справи, є твердження заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 про те, що стягувач відмовляється проводити авансування подальших виконавчих дій.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (чинного, на момент відкриття виконавчого провадження), було встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству (ч. 3 Закону у вказаній редакції).
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. (ч. 4 Закону у вказаній редакції).
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» (чинним, на момент відкриття виконавчого провадження) не було встановлення обов'язкового авансування стягувачем виконавчих дій в процесі примусового виконання рішення суду.
Як вбачається з інформації про виконавче провадження № 43857728, отриманої з офіційного веб-сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень та долученої скаржником до скарги, станом на 29.10.2018 р. після відкриття виконавчого провадження (03.07.2014 р.), державним виконавцем окрім, як повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», жодних дій вчинено не було.
На час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 29.10.2018 р. набрав чинності Закон № 1404-VIII.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно статті 2 вказаного Закону (у діючій редакції) виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат. У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов'язковим лише на вимогу приватного виконавця. З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем. Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Однак, як вбачається з Інформації про виконавче провадження, органом державної виконавчої служби не залучалися до проведення виконавчих дій на платній основі жодні суб'єкти господарювання, не замовлялося виготовлення технічної документації на майно та не було стягнуто жодних коштів на користь стягувача, в тому числі - у іноземній валюті, що в свою чергу могло б вимагати виконання з боку стягувача його обов'язку в частині здійснення додаткового авансування виконавчого провадження № 43857728.
Частиною 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Обухівським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області на адресу ТОВ «Украгроком» жодних попереджень виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа не надходило. Доказів протилежного до матеріалів скарги не додано.
Матеріали скарги також не містять ані доказів повідомлення/попередження скаржника органом ДВС, в провадженні якого перебувало виконавче провадження № 43857728, про необхідність здійснення авансування витрат для проведення подальших виконавчих дій, ані відмови стягувача від зазначеного авансування.
Таким чином, встановлена Обухівським відділом ДВС обставина щодо відмови стягувача провести авансування витрат для проведення подальших виконавчих дій є передчасною.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що підстави для винесення заступником начальника Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу були відсутні.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що державна виконавча служба заперечень проти скарги не надала, та в матеріалах скарги відсутні будь-які докази вчинення заступником начальника відділу ДВС будь-яких виконавчих дій стосовно повідомлення стягувача про необхідність здійснення останнім авансування витрат на проведення подальших виконавчих дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 16.04.2014 р. чи відмови від здійснення такого авансування, як і відсутні докази попередження стягувача про повернення вказаного наказу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги стягувача щодо визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 16.06.2014 р. у справі № 911/1500/14.
Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Скаргу № 02-01/19-01 від 02.01.2019 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком” на постанову заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 задовольнити.
2.Визнати неправомірною та скасувати постанову Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 43857728 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 07.02.2019 р.
Суддя О.О. Рябцева