06 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2448/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Носа С.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Коваль Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Коморний О.І.,
час ухвалення рішення 10 год. 24 хв.,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 1 жовтня 2018 року,
У травні 2018 року дочірнє підприємство «Савсервіс Карпати» (далі - ДП «Савсервіс Карпати») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП) щодо ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ДП «Савсервіс Карпати» передоплати з податку на прибуток (далі - ПНП);
- зобов'язати Львівське управління ОВПП подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ДП «Савсервіс Карпати» передоплати з ПНП .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі № 813/2172/18 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем за результатами отриманої заяви ДП «Савсервіс Карпати» протиправно не вчинено передбачених законодавством дій, а тому його слід зобов'язати вчинити дії щодо подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення підприємству переплати з ПНП у сумі 5419628,00 грн.
У апеляційному порядку постанову суду першої інстанції оскаржено відповідачем ОВПП, який просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП «Савсервіс Карпати» відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що листом Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 28 січня 2016 року № 2818/7/99-20-03-04-17 територіальні органи ДФС зобов'язано при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у сумі понад 50000 грн. керуватися вимогами наказів ДФС «Про індикативні показники доходів» у частині попереднього інформування Координаційно-моніторингового департаменту ДФС. Заява позивача про повернення надміру сплачених коштів з ПНП була отримана та скеровано відповідний лист з додатком від 10 травня 2018 року № 28508/28-10-48-02/05), однак відповіді-погодження не надходило. Відтак, відповідачем здійснені всі передбачені чинним законодавством дії в межах своїх повноважень для вирішення питання про повернення надміру сплачених коштів і підстав для визнання його бездіяльності протиправною немає.
Представник ОВПП у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ДП «Савсервіс Карпати».
Представник ДП «Савсервіс Карпати» у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта. Просив залишити рішення сулу першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних інтегрованої картки ДП «Савсервіс Карпати» у підприємства обліковується переплата по ПНП в сумі 5419628,00 грн.
2 квітня 2018 року ДП «Савсервіс Карпати» звернулося до Львівського управління ОВПП із заявою про перерахування передоплати з ПНП в сумі 5419628,00 грн. на поточний рахунок підприємства.
У зв'язку з неотриманням відповіді позивач повторно направив на адресу відповідача лист вих. № 98 від 27 квітня 2018 року «Щодо повернення передоплати з податку на прибуток», у якому просив надати підтвердження подання висновку до територіального органу Державної казначейської служби України (далі - ДКС).
Відповідач листом від 11 травня 2018 року № 20096/10/28-10-48-02/08 повідомив, що повернення передоплати з ПНП здійснюється у межах бюджетних можливостей. При цьому законом про Державний бюджет не передбачено окремого фінансування на повернення надміру сплачених платежів з ПНП. Зважаючи на викладене та враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов'язана із виконанням дохідної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, запропоновано розглянути питання щодо використання наявної передоплати з ПНП для погашення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Позивач не погодився із наведеним та звернувся до адміністративного суду.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (далі - ПК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті ПК передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 ПК).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 ПК).
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
У відповідності до статті 43 ПК наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок № 1146).
Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів ДФС з місцевими фінансовими органами та територіальними органами ДКС у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління ДКС у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку (пункт 7 Порядку № 1146).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:
висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;
три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у позивача відсутній податковий борг перед бюджетом. Із заявою про повернення надміру сплачених сум податку позивач звернувся до контролюючого органу 2 квітня 2018 року та повторно 27 квітня 2018 року, тобто в межах 1095 денного строку.
З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем за результатами отриманої заяви ДП «Савсервіс Карпати» протиправно не вжито відповідних заходів та не вчинено необхідних дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому у суду наявні підстави для зобов'язання податкового органу вчинити дії щодо подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення підприємству переплати з ПНП в сумі 5419628,00 грн. Доводи апелянта вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі № 813/2172/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 7 лютого 2019 року.