04 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3448/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,
представника позивача Виндюка І.Г.,
представника відповідачів Гавриляка Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гулика А.Г., в м. Львові, 16 год. 52 хв. повний текст якого складений 08.10.2018, у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агрофірма Дзвони" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ПП "Агрофірма Дзвони" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною без діяльності щодо невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які підлягають поверненню позивачу у розмірі 816666 грн., за січень 2017 року та зобов'язання внести до наведеного Реєстру наведених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню позивачу у розмірі 816666,00 грн., за січень 2017 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року адміністративний позов задоволено з тих підстав, що податкове повідомлення - рішення від 10.04.2017 №0002771202, винесене ГУ ДФС у Львівській області скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №876/8973/17, згідно з підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 та пункту 60.5 статті 60 ПК України вважається відкликаним з моменту набрання законної сили рішення суду.
Не погодившись з прийняттям такої постанови, її оскаржило в апеляційному порядку Головне управління ДФС у Львівській області. Просить скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема тим, що ними дотримано вимог Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість затвердженого Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та розроблено спільний наказ ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23, тому в діях ГУ ДФС у Львівській області не було бездіяльності, оскільки відповідач скерував інформацію з метою бюджетного відшкодування.
Сторона позивача не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, і такі обставини підтверджується матеріалами справи, що 21.03.2017 ГУ ДФС у Львівській області провело камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ, поданої ПП "Агрофірма "Дзвони" за січень 2017 року, з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та за її результатами складено ГУ ДФС у Львівській області акт перевірки від 21.03.2017 за № 3/13-01-12-02/30394156.
Відповідно до зазначеного акта встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 декларація) на 816666 грн., чим порушено п.200.4 ст. 200 ПК України, та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на 816666 грн., чим порушено п. 200.14 ст. 200 ПК України.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 №0002771202, яке постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 876/8973/17, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області № 0002771202 від 10.04.2017 визнано протиправним та скасовано.
У зв'язку з тим, що після набрання законної сили рішенням суду (05.10.2017р) відповідач не вніс до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України та до відповідача, зі скаргою про вжиття заходів відповідно до вимог чинного в Україні законодавства щодо внесення до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
Проте, ГУ ДФС у Львівській області не внесло до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Ради Бізнес-омбудсмена.
Рішенням Ради Бізнес-омбудсмена № DCR - 2018/6/4-129141 від 04.06.2018 скаргу позивача визнано обґрунтованою та рекомендовано ГУ ДФС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню ПП "Агрофірма "Дзвони" у розмірі 816 666,00 грн. за січень 2017.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 10.04.2017 №0002771202, винесене ГУ ДФС у Львівській області скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №876/8973/17, згідно з підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 та пункту 60.5 статті 60 ПК України вважається відкликаним з моменту набрання законної сили рішення суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходить з наступного.
У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, надаючи правову оцінку бездіяльності відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як визначено в п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України , у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок № 26).
Згідно з п. 3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру певні дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з п. 6 Порядку № 26 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.
Вказаним законом змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.
Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;
б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна;
в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;
г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;
ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" вказаного пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" вказаного пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 вказаної статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).
Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.
Зважаючи на наведене платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Податкове повідомлення - рішення від 10.04.2017 №0002771202, винесене ГУ ДФС у Львівській області скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №876/8973/17, згідно з підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 та пункту 60.5 статті 60 ПК України, що спростовує доводи відповідача про відповідність дій вимогам наведеного Порядку.
Разом з цим, у відповідності до приписів статті 200 ПК України, після набрання законної сили вказаного рішення суду у контролюючого органу на наступний робочий день після отримання відповідного рішення виникає обов'язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, що в свою чергу кореспондується з абзацом 3 пункту 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Також, у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає у контролюючого органу з дня закінчення судового оскарження, за результатами якого прийнято рішення на користь платника податків.
Тому, відповідач зобов'язаний був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування належних позивачу, задля забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування для подальшого виконання.
Проте, всупереч вимогам податкового законодавства відповідач не вчинив вказаних дій, наслідком чого стало порушення прав позивача на бюджетне відшкодування узгоджених сум.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не бачить підстав для задоволення апеляційної скарги.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 813/3369/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 07.02.2019.