вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"05" лютого 2019 р. Справа№ 910/8163/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Чорногуза М.Г.
ОСОБА_1
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 05.02.2019,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 (повний текст складено 12.10.2018)
у справі №910/8163/18 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Регіональна філія «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 61 316, 28 грн.
Приватне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (далі, позивач або ПрАТ «Укртранслізинг») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахування заяви про уточнення позовних вимог від 13.08.2018) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення 61 316, 28 грн. збитків, з яких 44 810,28 грн. - реальні збитки, 16 506,00 грн. - збитки у вигляді упущеної вигоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональну філію «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (вагонів) позивача під час курсування шляхами сполучення, внаслідок чого, як зазначає позивач, останнім понесені збитки у заявленому розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» 44 810 (сорок чотири тисячі вісімсот десять) грн. 28 коп. - збитків та 1 287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. 68 коп. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ «Укртранслізинг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:
- судом першої інстанції не надано правової оцінки документам, якими позивач обґрунтовував наявність підстав для стягнення упущеної вигоди;
- не забезпечення ПАТ «Укрзалізниця» збереження вагонів власності ПрАТ «Укртранслізинг» призвело до того, що позивач не зміг виконати господарські зобов'язання перед ТОВ «ТБ «Новаагро» по організації перевезення вантажу, внаслідок чого не отримав дохід у період перебування вагонів у деповському ремонті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2018 апеляційну скаргу ПрАТ «Укртранслізинг» у справі №910/8163/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 та призначено справу до розгляду на 20.12.2018.
06.12.2018 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 розгляд справи №910/8163/18 відкладено на 08.01.2019.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 №09.1-08/79/19 , у зв'язку із перебуванням суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. у відпустці, які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу №910/8163/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 прийнято апеляційну скаргу ПрАТ «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г., призначено справу до розгляду на 05.02.2019.
У судове засідання з'явився представник позивача.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання, призначене на 05.02.2019, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, а також враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення вказаної статті Господарського процесуального кодексу України, доводи та вимоги апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає перегляду у частині, що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 16 506,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача реальних збитків позивачем не оскаржується.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву третьої особи на неї, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснило відправлення вантажних вагонів власності Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг», а саме: №№95237913, 95220208 та №95220406 зі станції Есхар Південної залізниці на станцію Котляреве Одеської залізниці, що підтверджується залізничною накладною №44498699.
Під час курсування поїзду №2283 на трьох вагонах було виявлено розукомплектування, а саме: у вагоні №95237913 відсутня головна частина повітророзподільника; у вагоні №95220208 відсутні головна і магістральна частини повітророзподільника; у вагоні №95220406 відсутня головна частина повітророзподільника, про що складено акт загальної форми ГУ-23 від 17.04.2018.
Із метою отримання комерційних актів щодо розукомплектування вагонів №№ 95237913, 95220208 та № 95220406 позивач звертався з листами від 22.05.2018 № УТЛ-321/05/08 та № УТЛ-322/05/18 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Крім того, на адресу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» направлялись адвокатські запити №№1,2 від 22.05.2018 для отримання комерційних актів про розукомплектування вагонів №№95237913, 95220208 та № 95220406.
Листами від 01.06.2018 №Нзт-05/50, №Нзт-05/51, №ЦЦТех-10/476 відповідачем надано відповідь на вищенаведені звернення позивача, в яких зазначено, що про розукомплектування вагонів №№95237913, 95220208 та №95220406 складено акти загальної форми та у разі ухилення станції Котляреве від видачі комерційних актів позивач має право подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця».
Суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача реальних збитків, дійшов висновку, що при перевезенні належних позивачу вагонів №№95237913, 95220208, 95220406 залізницею, всупереч нормам частини 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 110 Статуту залізниць України, не було дотримано вимог щодо їх збереження, у зв'язку з чим позивачем понесено витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей суму 44 810, 28 грн. Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, необхідних для стягнення з відповідача реальних збитків у сумі 44 810, 28 грн., а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Як уже зазначалося, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача реальних збитків наразі не оскаржується.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, місцевий господарський суд зазначив, що не може дійти беззаперечного висновку, що заявлені до стягнення доходи у сумі 16 506,00 грн. дійсно були б отримані позивачем в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків, у зв'язку з чим відмовив у позові в цій частині.
Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди та вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як доведено позивачем та встановлено судом першої інстанції, протиправна поведінка ПАТ «Укрзалізниця» полягає у вигляді незабезпечення, всупереч нормам частини 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 110 Статуту залізниць України, збереження вагонів №№95237913, 95220208, 95220406 та стала причиною того, що ПрАТ «Укртранслізинг» понесло витрати на відновлення технічного стану вагонів, оскільки такі вагони не могли використовуватись у господарській діяльності позивача.
Згідно з пунктом 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила), ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві.
Внаслідок виявлення розукомплектування вагонів ПАТ «Укрзалізниця» на підставі повідомлення від 19 квітня 2018 року за формою ВУ-23М про направлення вагонів у ремонт такі вагони були направлені до найближчого вагоноремонтного підприємства («Експлуатаційне ремонтне вагонне депо Херсон»).
Тобто, в силу пункту 21 Правил у позивача були відсутні будь які способи вплинути на дії ПАТ «Укрзалізниця» щодо направлення пошкодженого вагону до найближчого ремонтного підприємства, оскільки такі дії є обов'язком ПАТ «Укрзалізниці», а тому фактично позивач не міг не виконувати вказівок відповідача по проведенню ремонтних робіт вагонів у найближчому ремонтному депо.
Для проведення ремонтних робіт позивачем були придбані необхідні деталі та направлені для встановлення на вагони до вагонного депо. По завершенню ремонтних робіт вагони були випущені на колії загального користування.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, вагони №№95237913, 95220208, 95220406 під час їх розукомплектування та направлення у ремонт до депо були задіяні у транспортуванні вантажів в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Новаагро».
Так, із матеріалів справи судом встановлено, що 20.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Новаагро» (далі - замовник) було укладено Договір №UTL-200201 транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а експедитор зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, пов'язане з організацією та перевезенням вантажів замовника, у вагонах-зерновозах при здійсненні організації перевезень по території України і/або на експорт.
Відповідно до пункту 3.1. Договору №UTL-200201 розмір договірної ціни (ставка) по кожній заявці визначається видом та обсягом транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), встановлюється сторонами у відповідному Додатку до Договору і включає в себе суму винагороди експедитора і загальну суму витрат експедитора.
Витрати експедитора складаються з погодженої з замовником суми оплати послуг третіх осіб, залучених експедитором до виконання Договору, сум зборів/обов'язкових платежів, що сплачуються експедитором при виконанні Договору, інших документально підтверджених витрат експедитора, понесених в інтересах замовника під час виконання його заявки за умови попереднього погодження з замовником суми таких витрат.
Згідно додаткових угод від 26.03.2018 №2, №3, №4 до договору № UTL-200201 транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом від 20.02.2018 позивачем здійснювалося експедирування вантажів в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Новаагро» на умовах, визначених у додаткових угодах.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював експедирування вантажів із станції Есхар Південної залізниці на станцію Котляреве Одеської залізниці та на станцію Херсон-Порт експорт Одеської залізниці, що підтверджується залізничними накладними: №№44382596, 44429330, 44438042, 44455343, 44486918, 44498699, 44541449, 44569119, 44622405, 44633949, 44643104, 44679660.
Експедирування вантажів здійснювалось позивачем із залученням власних вантажних вагонів-зерновозів, у тому числі із залученням вагонів №№95237913, 95220208, 95220406, що підтверджується відомостями вагонів, наявними у матеріалах справи (том 1, а.с. 135).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Новаагро» було здійснено сплату за надані послуги згідно платіжних доручень № НОМЕР_1 від 14.05.2018, № НОМЕР_2 від 23.04.2018 та № НОМЕР_3 від 08.05.2018 (том 1, а.с. 118-120).
Водночас, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Новаагро» не здійснило сплату за період знаходження вагонів №№ 95237913, 95220208, 95220406 у ремонті, оскільки такі вагони були вилучені з шляху курсування, тобто фактично не використовувалися.
Таким чином, не забезпечення ПАТ «Укрзалізницею» збереження вагонів власності ПрАТ «Укртранслізинг» №№ 95237913, 95220208, 95220406 призвело до того, що позивач не зміг виконати господарські зобов'язання перед ТОВ «ТБ «Новаагро» за Договором №UTL-200201 транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом по організації перевезення вантажу, внаслідок чого не отримав дохід у період перебування вагонів у деповському ремонті.
Дохід, який ПрАТ «Укртранслізинг» не отримав внаслідок протиправної поведінки ПАТ «Укрзалізниця» був реальний, оскільки ТОВ «ТБ «Новаагро», як вказано вище, було здійснено позивачу сплату за період використання вагонів під час перевезення вантажу, окрім тих, які знаходились на ремонті у депо (№№ 95237913, 95220208, 95220406 ).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач за звичайних обставин, якби відповідач забезпечив схоронність (збереження) цілісності вказаних вагонів власності позивача та не направив їх для ремонту у депо, міг одержати від ТОВ «ТБ «Новаагро» плату за використання вказаних вагонів на підставі Договору №UTL-200201 транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом, укладеного із третьою особою.
Позивач у позовній заяві наводить розрахунок упущеної вигоди.
Наведений розрахунок містить дати подачі спірних вагонів в ремонт (дати, з яких спірні вагони знаходились на ремонті у вагонному депо Херсон), дати повернення спірних вагонів з ремонту, кількість днів простою (загальну кількість днів, протягом яких спірні вагони знаходились на ремонті) та розмір плати за використання одного вагону-зерновозу на одну добу.
Розмір упущеної вигоди розраховувався позивачем шляхом множення кількості днів простою трьох вагонів (перебування їх у ремонті) на плату за їх використання за одну добу.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його арифметично вірним.
Так, вагони-зерновози №№95237913, 95220208, 95220406 знаходились на ремонті у вагонному депо Херсон з 19 квітня 2018 року (згідно повідомлень про направлення вагонів у ремонт за формою ВУ-23М) по 25 квітня 2018 року (дефектної відомості за формою ВУ-22, яка підтверджує факт завершення ремонту), тобто 7 (сім) днів.
Плата за використання одного вагону-зерновозу на добу становить 786,00 грн. (655,00 грн. + ПДВ), що вбачається із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку вартості перевезення вантажу в інтересах ТОВ «ТБ «Новаагро». При цьому, така вартість використання вантажного вагону за добу є однаковою із встановленими цінами ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується додатком №2 до Договору від 13.02.20188 №09379/ЦТЛ-2018 про надання послуг, укладеного між ПАТ «Укрзалізниця» та ПрАТ «Укртранслізинг».
Враховуючи вищевикладене, незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) цілісності вагонів власності позивача, потягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді упущеної вигоди у розмірі 16 506, 00 грн.: 786, 00 грн. (вартість використання вагону на добу із урахуванням ПДВ) х 3 (кількість вагонів) х 7 (кількість днів перебування вагонів у депо з 19.04.2018 по 25.04.2018).
При цьому, судом враховано, що ПрАТ «Укртранслізинг» вживав заходів для відновлення вагонів №№95237913, 95220208, 95220406 з метою їх подальшого використання у господарській діяльності (придбав необхідні деталі та направив їх для встановлення на вагони до вагонного депо, здійснив оплату за ремонт).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем належними та допустимими доказами доведено повний склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір заявлених позивачем до стягнення збитків належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у даній справі таким, що підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/8163/18 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 32-Г, офіс 8, код ЄДРПОУ - 30674235) 61 316 (шістдесят одну тисячу триста шістнадцять) грн. 28 коп. - збитків та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 32-Г, офіс 8, код ЄДРПОУ - 30674235) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/8163/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.02.2019.
Головуючий суддя Ю.Б.Михальська
Судді М.Г. Чорногуз
ОСОБА_1