29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/9047/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
представник - Мусійченко Д.Л. (довіреність від 26.09.2018 №4236-К-О)
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА",
представник - адвокат Кузьменко В.С. (довіреність від 28.01.2019)
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.08.2018
у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Березкіна О.В., Чимбар Л.О.
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 19.02.2018
у складі судді Панни С.П.
у справі № 904/9047/17
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА"
про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору
1. 04.10.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 у справі №904/9047/17 в порядку статей 286, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/9047/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018.
3. Ухвалою від 29.11.2018 Верховний Суд поновив Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №904/9047/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 та призначив її розгляд на 29.01.2019.
4. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (далі - відповідач, СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА") подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - позивач, скаржник, АТ КБ "Приватбанк").
Короткий зміст позовних вимог
5. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" про визнання недійсним договору про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016 з моменту його укладення та стягнення судового збору.
5.1. Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням повноважень першим заступником Голови правління Яценком В.А. (довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015) під час укладання з відповідачем договору про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. Рішенням від 19.02.2018 Господарський суд Дніпропетровської області, з посиланням на статті 202, 203, 207, 215, 626-628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у задоволенні позову відмовив.
6.1. Суд першої інстанції встановив обставини укладення 28.10.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА" кредитного договору №DNHSLON06917, пунктами А.1, 2 якого передбачено, що вид кредиту - невідновлювана кредитна лінія з лімітом 230 000 000 грн., а згідно з пунктом А.3 кредитного договору, термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення розміру поточного ліміту (Додаток №1 до цього договору). Місцевим судом також встановлено, що 13.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016, яким зазначений кредитний договір викладено у новій редакції, відповідно до якої виключені умови щодо прав позивача вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежне виконання останнім зобов'язань за договором: щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права позивача на договірне списання коштів з рахунків відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі виключено відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором. При цьому, місцевий суд зазначив, що з розділу III вбачається, що даний договір про внесення змін від 13.12.2016 є невід'ємною частиною кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016, складений у двох примірниках для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, та вступає в дію з моменту підписання обома сторонами.
6.2. Місцевим судом встановлено, що відповідно до довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 Яценко В.А. є першим заступником голови правління банку - керівник корпоративного VІР-Бізнесу, бізнесу великих і VІР-Клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ "Приватбанк", діє на підставі зазначеної довіреності, посвідченої Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 28.09.2015 за реєстром №2699 з одного боку. При цьому, пунктом 1 зазначеної довіреності Яценко В.А. уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів, а сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000 доларів США або еквівалента зазначеної суми у будь-якій валюті за курсом Національною банку України на дату укладання угоди. Зазначена довіреність видана без права передоручення іншим особам та є чинною строком до 28.10.2020.
6.3. Судом встановлено, що сторони, укладаючи 13.12.2016 договір про внесення змін до кредитного №DNHSLON06917 від 28.10.2016, погодили всі істотні умови для даного виду договору, зокрема, суму кредиту, строки повернення кредитних коштів, розміри процентів та порядок їх сплати, строк дії договору.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що станом на день укладення Договору від 13.12.2016 представник позивача Яценко В.А. мав право вчиняти угоди правочини щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000 грн., а Кредитний договір №DNHSLON06917 від 28.10.2016, до якого внесено зміни Договором від 13.12.2016, є в межах такої суми. Укладаючи Договір від 13.12.2016, Яценко В.А. не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у Кредитному договорі №DNHSLON06917 від 28.10.2016 з огляду на таке:
- повноваження Яценка В.А. визначені, як довіреністю, посилання на яку викладено в преамбулі Договору про внесення змін, так і Статутом Банку, оскільки посада Яценка В.А., як першого заступника Голови Правління Банку, підтверджує його перебування у складі Правління Банку та відповідно до підпункту 25 пункту 9.3.3 Статуту до компетенції Наглядової Ради належить встановлення граничних лімітів (сум) для прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку. Отже, Наглядова Рада банку діяла в межах повноважень відповідно до Статуту, прийнявши рішення встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10% вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладення та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладення будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких (правочинів), але завжди з врахуванням зазначеної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).
- згідно з Окремою фінансовою звітністю за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015 розмір активів ПАТ КБ "Приватбанк" складав 258 611 000 000 грн., а 10% від розміру активів позивача станом на 31.12.2015 складало 25 861 000 000 грн.
- укладення Договору про внесення змін до Кредитного договору та надання повноважень Першому заступнику Голови Правління Яценку В.А. для підписання цього Договору зі сторони Банку погоджено з Кредитним комітетом ПАТ КБ "Приватбанк", що вбачається з Протоколу кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою від 21.08.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 залишив без змін.
8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- апеляційний суд дійшов висновку, що предметом спірних змін до Кредитного договору від 13.12.2016 є сума штрафних санкцій, яка підлягала нарахуванню на суму кредиту в розмірі 230 000 000 грн. в редакції кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016 і яка була виключена внаслідок укладання договору про внесення змін від 13.12.2016. При цьому, суд зазначив, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами розміру неотриманих ним коштів, які б мали бути нарахованими за редакцією кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016 внаслідок укладання договору про внесення змін до основного договору від 13.12.2016;
- доводи скаржника про те, що оспорюваний Договір від 13.12.2016 є окремим та самостійним договором та, відповідно, оцінку йому необхідно надавати, не беручи до уваги Кредитний договір, відхилено апеляційним судом, оскільки зміни до Кредитного Договору від 28.10.2016 нерозривно пов'язані з первісним договором та не можуть розглядатися як окремі, так як Договір є невід'ємною частиною Кредитного договору, про що зазначено безпосередньо і в Договорі (розділ ІІІ);
- доводи скаржника щодо того, що у рішенні Наглядової Ради Банку, оформленому протоколом від 05.08.2016 №43, не зазначено про можливість укладати та вчиняти правочини по розпорядженню грошовими коштами апеляційним судом спростовано з посиланням на те, що згідно з частиною 1 статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; виходячи з положень цивільного законодавства, апеляційний суд вважав, що наявне у рішенні Наглядової Ради Банку посилання щодо надання певних прав на "розпорядження рухомим та нерухомим майном" містить у собі поняття і грошових коштів (як рухомого майна). Крім того, оспорюваним договором внесено зміни до Кредитного договору, які не стосуються розміру кредитного ліміту, розмір якого визначено Кредитним договором і, укладаючи оспорюваний договір, Яценко В.А. не приймав рішення щодо взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми коштів, так як рішення відносно розміру ліміту (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у кредитному договорі, який не є предметом оскарження.
Доводи скаржника (позивач у справі)
9. Скаржник, з посиланням на статтю 317 ЦК України, доводив, що змінюючи умови користування, не будучи власником кредитних коштів або уповноваженим на їх володіння, користування та розпорядження, Яценко В.А. фактично вжив заходів поза межами своєї компетенції. При цьому, скаржник зазначив, що за спірною угодою змінився обсяг прав кредитора шляхом звуження його прав у разі порушення позичальником умов кредитного договору на загальну суму 8 788 310, 20 доларів США, а сам договір фактично викладений в новій редакції, тому Кредитний договір №DNHSLON06917 в редакції від 13.12.2016 є недійсним.
9.1. Скаржник аргументував, що тлумачення рішення №43 від 05.08.2016 без системного аналізу змісту статуту позивача призвело до неправильного висновку, що зазначеним рішенням Наглядової Ради Банку встановлено ліміт повноважень перших заступників Голови Правління Банку, однак, зазначеними рішенням встановлено обмеження відповідно до підпункту 25 пункту 9.3.3. Статуту та не встановлено ліміту повноважень, а відповідно й не змінено повноважень згідно з абзацом 1 пункту 9.4.6.2. Статуту, так як в самому рішенні №43 від 05.08.2016 відсутні посилання на пункт 9.4.6.2 Статуту. При цьому, окремого рішення про встановлення/зміну ліміту повноважень перших заступників Голови Правління не приймалось.
9.2. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином правомочності кредитного комітету та надані позивачем до місцевого суду докази неправомочності такого кредитного комітету і нелегітимності прийнятих ним рішень про схвалення оспорюваного правочину.
Доводи інших учасників справи
10. У відзиві ТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА" на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк", з посиланням на статті 139 ГК України та 181 ЦК України, зазначено, що беззаперечним фактом є те, що за законодавством України гроші є майном. При цьому, підписант з боку позивача мав необхідний обсяг повноважень на розпорядження рухомим майном (грошима), кількістю яких визначено ціну основного договору, до якого вносились зміни оспорюваним правочином, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій. Крім того, відсутність в протоколі №43 від 05.08.2016 посилання на пункт 9.4.6.2. Статуту чи на довіреність не змінює суті та змісту рішення Наглядової Ради Банку, зафіксованого у такому протоколі та не спростовує наявності у Наглядової Ради Банку повноважень приймати рішення щодо зміни ліміту повноважень перших заступників Голови Правління Банку та не спростовує факту збільшення такого ліміту повноважень до розміру, зафіксованого протоколом №43 від 05.08.2016.
10.1. У відзиві, з посиланням на статтю 2 Закону України "Про банки і банківську таємницю", статті 653, 1046, 1054 ЦК України також зазначено, що Яценко В.А. не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань щодо надання суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у Кредитному договорі, а грошові кошти станом на дату підписання оспорюваного правочину вже були надані відповідачу.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
11. Цивільний кодекс України
Частина 1 статті 92 - юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частина 3 статті 92 - орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частина 4 статті 92 - якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Частини 1, 2 статті 161 - виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частина 3 статті 203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 1 статті 241 - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Частина 2 статті 241 - наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Частина 1 статті 509 - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
12. Господарський процесуальний кодекс України
Частини 1, 2 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 92, 161, 203, 215, 241, 509, 627 ЦК України
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
14. Норми статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину.
15. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач зазначив, що змінюючи умови користування, не будучи власником кредитних коштів або уповноваженим на їх володіння, користування та розпорядження, Яценко В.А. фактично вжив заходів поза межами своєї компетенції. При цьому, скаржник зазначив, що за спірною угодою змінився обсяг прав кредитора шляхом звуження його прав у разі порушення позичальником умов кредитного договору.
16. Відповідно до положень статей 179, 184, 190, 317, 1046, 1054 ЦК України, надання певної суми грошових коштів у кредит за своєю суттю є розпорядженням майном як сукупністю речей, визначених родовими ознаками. Встановлений довіреністю, статутом тощо ліміт повноважень відповідної особи щодо вчинення правочинів (укладення договорів) визначає граничний розмір (вартість) майна, яким може розпоряджатися зазначена особа від імені банку.
Вчиняючи правочин (укладаючи договір) щодо розпорядження майном (зокрема певною сумою грошових коштів), уповноважена особа відповідно до положень статей 626, 628 ЦК України визначає умови такого розпорядження, тобто умови, на яких у сторін виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки щодо зазначеного майна, зокрема, передбачає його повернення на відповідних умовах, відповідальність за неповернення або неналежне використання тощо.
На думку Верховного Суду, зміна визначених у відповідному договорі умов є по суті розпорядженням відповідним майном на інших умовах, ніж було визначено раніше вчиненим правочином. І якщо зазначені зміни не стосуються конкретної частини майна (частини грошових коштів), то вони визначають долю усього майна в сукупності.
Відтак Верховний Суд вважає, що внесення змін до договору щодо умов розпорядження майном (грошовими коштами) може здійснюватися лише тією особою, яка має повноваження на укладення такого договору, незалежно від того, чи стосується відповідна зміна безпосередньо розміру майна (суми грошових коштів).
Отже, для правильного вирішення цього спору господарським судам необхідно було встановити наявність або відсутність повноважень в особи, яка підписала договір про внесення змін від 13.12.2016.
17. Виходячи з аналізу частини 2 статті 87 ЦК України та частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства", установчим документом акціонерного товариства є його статут. При цьому, статут акціонерного товариства повинен містити, зокрема, відомості про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з положеннями розділу 9 Статуту ПАТ КБ "Приватбанк", державну реєстрацію змін до установчих документів якого проведено 23.07.2015, органами управління банку є загальні збори акціонерів (учасників) банку (вищий орган банку), Наглядова Рада Банку, Правління Банку; органами контролю банку є Ревізійна комісія Банку, Підрозділ внутрішнього аудиту Банку.
18. Враховуючи положення статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", частин 1, 3 статті 92, частин 2, 3 статті 244, 246 ЦК України, Верховний Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1 довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, виданої банком в особі Голови Правління Дубілета О.В., Першого Заступника Голови Правління Банку - керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк" Яценка В.А. уповноважено на здійснення від імені банку таких дій: укладення кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими Банк приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення Банком зобов'язань клієнтів. При цьому, сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000 доларів США або еквівалент зазначеної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобов'язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечується фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у банку, розміщені кошти, які забезпечують виконання зобов'язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000 доларів США або еквівалент цієї суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди. За наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або Спостережної Ради Банку правочин може бути вчинений на суму, зазначену в рішенні.
Повноваження Першого Заступника Голови Правління Банку визначені також Статутом Банку, державну реєстрацію змін до установчих документів, якого проведено 23.07.2015, тобто Статутом в редакції на день укладення оспорюваного договору.
19. За змістом підпункту 9.4.6.2 Статуту Банку у відповідній редакції Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 цього статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням передбачених обмежень.
Підпунктом 9.3.3 Статуту Банку у відповідній редакції визначена компетенція Наглядової Ради Банку. Зокрема, відповідно до абзацу 25 підпункту 9.3.3 Статуту до компетенції Наглядової Ради належить встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління Банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління Банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.
05.08.2016 відбулось засідання Наглядової Ради Банку, на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.
За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання Наглядової Ради Банку, Наглядова Рада вирішила: на підставі абзацу 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця у зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням зазначеної граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).
Результати засідання Наглядової Ради Банку оформлені протоколом від 05.08.2016 №43.
20. Судами встановлено, що відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015, за якими розмір активів Банку станом на 31.12.2015 складав 258 611 000 000 грн. (така інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів Банку станом на 31.12.2015 складає 25 861 100 000 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату укладення спірного Договору.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що протоколом №43 від 05.08.2016 розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління Банку та уповноважено їх на укладання та вчинення правочинів щодо розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000 грн., а рішення Наглядової Ради Банку №43 прийнято в межах її повноважень згідно з підпунктом 9.3.3 пункту 9.3 та підпунктом 9.4.6.2, розділу 9 Статуту Банку.
З огляду на таке, укладення договору про внесення змін від 13.12.2016 входило до повноважень Першого Заступника Голови Правління Банку - Яценка Володимира Анатолійовича, оскільки предметом цієї угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження у 25 861 100 000 грн.
Відтак, суди дійшли правильного висновку про наявність повноважень у Першого Заступника Голови Правління Банку - Яценка В.А, на укладення правочину про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06917 від 28.10.2016 на підставі довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, а також згідно із Статутом Банку в редакції, чинній на момент укладення договору про внесення змін до кредитного договору, з урахуванням збільшення ліміту повноважень рішенням Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк", оформленого протоколом №43 від 05.08.2016., а встановлені судами попередніх інстанцій обставини спростовують доводи позивача про наявність правових підстав для визнання Договору від 13.12.2016 про внесення змін до основного (кредитного) договору недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 24.07.2018 у справі №904/9111/17, від 31.07.2018 у справі №904/8992/17, від 08.05.2018 у справі №904/9090/16 та Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №904/9009/17 і підстав відступати від цієї позиції колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у даній справі №904/9047/17 не вбачає.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Верховний Суд не приймає доводи скаржника згідно з пунктом 9 описової частини даної постанови про те, що оспорюваним договором внесено зміни щодо розміру ліміту, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, укладаючи оспорюваний договір, Яценко В.А. не приймав рішення щодо взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми коштів, так як рішення щодо розміру ліміту (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у кредитному договорі, який не є предметом оскарження.
Відтак, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.
22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9.1-9.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-20 мотивувальної частини даної постанови.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача і залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.
В. Судові витрати
24. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 у справі №904/9047/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк