30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1877/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця Роскошної Тетяни Анатоліївни - ОСОБА_5,
Маріупольської міської ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської міської ради
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Будко Н.В., Дучал Н.М.)
та рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2017 (суддя Матюхін В.І.)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Роскошної Тетяни Анатоліївни
до Маріупольської міської ради
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,
Фізична особа-підприємець Роскошна Тетяна Анатоліївна (далі - ФОП Роскошна Т.А.) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про:
- визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 "Про надання в оренду земельної ділянки по пров. Піщаному, 5 "б" Фізичній особі-підприємцю Роскошній Т.А.";
- визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 17.10.2006, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 24.10.2006 за №04.06.162.00302, згідно з яким Приватному підприємцю Роскошній Т.А. надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 1412300000:02:002:0200, яка знаходиться по пров. Піщаному, 5 в Приморському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені цим договором, а саме - строком від 26.09.2016 до 26.09.2026;
- зобов'язання Маріупольської міської ради укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.10.2006, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" від 24.10.2006 №04.06.162.00302, згідно з яким приватному підприємцю Роскошній Т.А. надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 1412300000:02:002:0200, яка знаходиться по пров. Піщаному, 5 в Приморському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах;
Позивачем була подана заява від 29.08.2017 про уточнення позовних вимог в частині зменшення, яка була залишена місцевим судом без задоволення, у зв'язку з наявністю сумнівів щодо повноважень позивача ОСОБА_5 відмовлятись від позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі, він більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору направив відповідачу лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди та заперечення (у визначений законодавством строк) щодо поновлення сказаного договору від відповідача не надходило. Водночас позивач зазначає про те, що продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату, в той час як відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не повідомляв орендаря про заперечення у поновленні договору оренди, що свідчить про те, що спірний договір є поновленим на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, позивач зазначає, що рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 є неправомірним, оскільки ним надано позивачу в оренду відповідну земельну ділянку на інших умовах, чим порушено права позивача.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.2017 задоволено позовні вимоги.
Визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 року "Про надання в оренду земельної ділянки по пров. Піщаному, 5 Б в Приморському районі міста фізичній особі-підприємцю Роскошній Т.А."
Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.10.2006, зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" від 24.10.2006 №04.06.162.00302, згідно з яким приватному підприємцю Роскошній Т.А. надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 1412300000:02:002:0200, яка знаходиться по пров. Піщаному, 5 "Б" в Приморському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені цим договором, а саме строком від 26.09.2016 до 26.09.2026.
Зобов'язано Маріупольську міську раду укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.10.2006, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" від 24.10.2006 №04.06.162.00302, згідно з яким приватному підприємцю Роскошній Т.А. надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 1412300000:02:002:0200, яка знаходиться по пров. Піщаному, 5 "Б" в Приморському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, які передбачені цим договором, в редакції, викладеній в резолютивній частині цього рішення.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що позивач своєчасно відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 24.10.2006 та ч.ч. 1- 5 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з заявою про поновлення вказаного договору, в той час як відповідач у встановлені законодавством строки на таку заяву відповіді не надав.
Встановивши, що відповідач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 24.10.2006, а відповідач не надав доказів заперечення щодо поновлення вказаного договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, суд дійшов висновку, що такий договір є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 закону України "Про оренду землі" і відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди, яка має бути укладена в обов'язковому порядку.
З огляду на наявність у позивача права на поновлення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах та на той самий строк на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017, яким надано в оренду земельну ділянку по пров. Піщаному, 5 Б на інших умовах, а саме на 1 рік та без права реалізації алкогольної продукції, в той час як позивач має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2017 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, 03.04.2018 Маріупольська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано лист відповідача від 22.09.2016 № 2154 як доказ належного заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.10.2006.
Роскошна Т.А. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Роскошна Т.А. подала додаткові пояснення, у яких повторно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.09.2006 №5/5-699 затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки і надано позивачу земельну ділянку із земель житлової і суспільної забудови площею 120,00 кв.м, кадастровий номер 1412300000:02:002:0200, в оренду строком на 10 років для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (встановлення і обслуговування торгівельного павільйону з майданчиком літньої виносної торгівлі) по пров. Піщаному, 5 "Б" в Приморському районі міста.
На підставі вказаного рішення між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ФОП Роскошною Т.А. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 17.10.2006, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.10.2006 № 04.06.162.00302 (далі - договір оренди землі від 17.10.2006), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по пров. Піщаному, 5 "Б" в Приморському районі м. Маріуполя.
Згідно з п. 2.1 договору оренди землі від 17.10.2006 в оренду передається земельна ділянка площею 0,0120 га.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі від 17.10.2006 договір укладено на 10 років (до 26.09.2016).
У п. 3.2 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору.
Згідно п. 4.1 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 309, 71 грн/кв.м.
Відповідно до п. 4.3 договору оренди землі орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
У справі встановлено, що 24.10.2006 за актом приймання-передачі земельної ділянки відповідач передав, а позивач прийняв у користування земельну ділянку площею 0,0120 га, що знаходиться за адресою: пров. Піщаний в Приморському районі м. Маріуполя.
Посилаючись на те, що на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач своєчасно звернувся до відповідача з листом про поновлення договору оренди землі від 17.10.2006 (до якого додавав проект додаткової угоди про поновлення договору), відповіді на який у строк, визначений законодавством, надано не було та після закінчення дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою, в той час як заперечення відповідача щодо поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не отримував, позивач вважає спірний договір поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, в той час як відповідачем прийнято неправомірне рішення №7/19-1697 від 29.06.2017, яким надано дозвіл на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на інший строк та на інших умовах.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору; повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Отже, законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
Як вже було зазначено у п. 3.1 договору оренди строк його дії встановлено до 26.09.2016.
Судами встановлено, що 06.07.2016 (тобто в межах строку визначеного п. 3.2 договору спірного оренди та ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") ФОП Роскошна Т.А. звернулась до Маріупольської міської ради із заявою, якою висловила намір продовжити строк дії договору оренди землі від 17.10.2006 та додала проект додаткової угоди.
Листом від 02.08.2016 №031-474/2 Маріупольська міська рада повідомила позивача про те, що вищевказана заява про продовження строку дії договору оренди землі від 17.10.2006 за дорученням Маріупольського міського голови знаходиться в управлінні земельних відносин Маріупольської міської ради і про прийняте рішення її буде проінформовано Центром адміністративних послуг "Діалог".
Листом від 22.09.2016 №2154 Маріупольська міська рада повідомила позивача про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки від 17.10.2006 (державна реєстрація 24.10.2006) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та запропонувала у випадку наявності наміру користуватися земельною ділянкою звернутися до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради у встановленому законом порядку із заявою про продовження строку дії вказаного договору.
Отже, судами встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.
Суди встановили, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 17.10.2006 та сплачувати орендну плату, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 14.08.2017 №28-48403-28.1, згідно з яким станом на 10.08.2017 у ФОП Роскошної Т.А. заборгованість з орендної плати за земельну ділянку за договором оренди від 17.10.2006 (дата державної реєстрації 24.10.2006) відсутня.
Крім того, факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди землі також не заперечується відповідачем.
Разом з тим, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи документам, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, у встановлені законом строки, не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
При цьому судами було надано оцінку листу Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №2154 та зазначено, що він не може бути розцінений як заперечення в поновленні договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи той факт, що вказана правова норма передбачає, що лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі висловлюється протягом одного місяця після закінчення строку договору, проте лист Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №2154 було складено ще до закінчення строку дії договору оренди землі від 17.10.2006.
Водночас відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам та встановивши, що позивач належним чином виконував своїх зобов'язання за договором оренди землі від 17.10.2006 та продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку його дії, в той час як відповідач протягом одного місяця після закінчення дії вказаного договору не заперечив проти продовження його дії, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поновлення договору оренди землі від 17.10.2006 на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк (10 років) та на тих самих умовах.
Крім того, судами встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 позивачу було надано в оренду строком на один рік спірну земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:02:002:0200) площею 0,0120 га) по пров. Піщаному, 5 Б в Приморському районі міста для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (встановлення та обслуговування торгового павільйону з майданчиком літньої виносної торгівлі без права реалізації алкогольної продукції), тобто на інших умовах, ніж було передбачено договором оренди землі від 17.10.2006.
Водночас, встановивши, що вказане рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 було прийнято після виникнення у позивача права на поновлення договору оренди землі від 17.10.2006 на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк та на тих самих умовах, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оспорюване рішення Маріупольської міської ради є таким, що не узгоджується з приписами Закону України "Про оренду землі".
Крім того, суди правомірно зауважили, що оскаржуваними рішенням органу місцевого самоврядування не зазначено жодного правового обґрунтування для надання позивачу в оренду спірної земельної ділянки саме без права реалізації алкогольної продукції, в той час як матеріали справи свідчать, що позивач має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 15.09.2016 до 15.09.2017 року (реєстраційний №05/82/16/0/06977 від 26.08.2016) та з 15.09.2017 до 15.09.2018 (реєстраційний № 05/81/17/1/15919 від 28.08.2017).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ГК України незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Враховуючи наведені вище обставини, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/19-1697 від 29.06.2017 "Про надання в оренду земельної ділянки по пров. Піщаному, 5 "Б" в Приморському районі міста фізичній особі-підприємцю Роскошній Т.А.".
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, та встановивши, що вони не спростовують правомірності застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Маріупольської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2017 у справі №905/1877/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді І.С. Міщенко
В.Г. Суховий