04 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 915/261/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018
за позовом Товариства
до державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"
про стягнення 100 728 грн.,
21.12.2018 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 зі справи №915/261/18; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є стягнення 100 728 грн., а, отже, ціна позову у справі № 915/261/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Звертаючись до суду, Товариство вважає, що, вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій зробили висновок про можливість припинення грошового зобов'язання у спосіб, відмінний від тих, що передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а тому, на думку скаржника, існують підстави для касаційного перегляду даної справи з метою формування єдиної правозастосовчої практики.
Проте Касаційний господарський суд вважає, що наведені Товариством у касаційній скарзі доводи та посилання на нібито неправильне застосування судоми попередніх інстанцій норм права, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому у Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної справи не вбачається і скаржником належним чином не обґрунтовано.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 зі справи №915/261/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг" на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 зі справи №915/261/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя К. Пільков