Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/80/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до КП БРР "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явився.
В січні 2019 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) та просить стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Алієва, 72 код ЄДРПОУ 34328904) борг у загальній сумі 381.531,45 грн., у тому числі: пеня у сумі 134.461,18 грн., 3% річних - 29005,75 грн., інфляційні втрати у сумі 218.064,52 грн. Судові витрати, а саме 5.722,97 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 1835/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
Ухвалою від 08.01.2019 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 05.02.2019 р. о 09:30.
16.01.2019 р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №1193), в якому викладено заперечення проти позовних вимог з посиланням на положеннями ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
21.01.2019 р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1649). Позивач висловив незгоду із запереченнями відповідача та зауважував, що відповідачем не надано доказів включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, тому застосування ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на думку позивача, є неправомірним.
Надані учасниками справи заяви по суті справи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.
В призначеному на 05.02.2019 р. судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу докази і заяви по суті справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (Продавець) та КП БРР “Балаклійські теплові мережі” (Покупець) було укладено Договір постачання природного газу від 10.12.2013 р. №1835/14-ТЕ-32 (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору (пункт 1.1.).
Згідно п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця поставки природного газу.
Позивач вказував, що ним на виконання укладеного Договору було передано відповідачу природний газ на загальну суму 6425185,71 грн., на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного разу (а.с. 27-33). Однак, відповідач здійснював розрахунки за поставлений товар не своєчасно, в результаті чого утворювалася заборгованість, на яку позивачем було здійснено нарахування пені у сумі 134461,18 грн., 3% річних у сумі 29005,75 грн. та 218064,52 грн. інфляційних втрат.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилався на положення ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів . Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час, 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, із правового аналізу наведених норм вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
У п. 1.2 Договору сторони узгодили, що газ, який поставляється за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та іншими споживачами, тому обґрунтованим є застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 21.09.2018 р. у справі №904/107/18, від 16.01.2019 р. у справі №905/299/18.
У відповіді на відзив позивач посилався на ту обставину, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідача включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Однак, суд не вбачає підстав для застосування таких вимог до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Зокрема в постанові від 21.09.2018 р. у справі №904/107/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначав, що до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру [реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості]. Тому, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру.
Окрім того, на сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розміщено Реєстр теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/reyestr-pidpriyemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti/). Вказаний реєстр містить інформацію про включення до Реєстру Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на підставі Наказу Мінрегіону від 14.12.2018 р. № 346.
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на основну заборгованість, яку було повністю погашено відповідачем до 25.03.2015 р. (відповідно до розрахунків позивача та довідки по операціям за Договором, а.с. 35), тобто до набрання чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 134461,18 грн., 3% річних у сумі 29005,75 грн. та 218064,52 грн. інфляційних втрат.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 06.02.2019 р.
Суддя ОСОБА_2