24 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/384/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом Тернопільської міської ради (вул Листопадова, 5, м Тернопіль)
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення 8135,38 грн орендної плати
За участю від:
позивача - Михальчук О.Ю.
відповідача - ОСОБА_3
Суть справи.
Тернопільська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 8135,38 грн орендної плати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2001 між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 178 кв м по АДРЕСА_2, на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №471 від 11.04.2001.
Згодом, 12.07.2011 між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_3, на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, площею 0,0178 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови для обслуговування продуктового магазину з офісом.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі № 9104/136484/11 визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради від 20.06.2011 № 6/9/70 "Про продаж суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою: АДРЕСА_2". Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що продажу підлягала частина земельної ділянки, необхідна для обслуговування розміщеного на ній майна та з врахуванням частки права власності ОСОБА_5 на цей об'єкт.
В подальшому, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014, у справі № 921/256/14-г/6 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0178 га, кадастровий номер НОМЕР_3, укладений між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_3
Враховуючи визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відсутність зі сторони відповідача сплати орендних платежів в добровільному порядку, з посиланням на ст ст 93, 96, 206 Земельного кодексу України, ст ст 1,13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст ст 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст 193 Господарського кодексу України, ст ст 14, 288 Податкового кодексу України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8135,38 грн орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.05.2001, за період з 12.07.2011 (дати укладення договору купівлі-продажу) по 22.09.2014 (дати набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції у справі №921/256/14-г/6, якою вказаний договір визнано недійним), тобто за час коли діяв договір купівлі-продажу даної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 28.09.2018 позовну заяву Тернопільської міської ради було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням ним вимог ст 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В подальшому, Тернопільською міською радою подано до матеріалів справи заяву б/н, б/д (вх №18248 від 04.10.2018) про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 28.09.2018. За результатами її розгляду, ухвалою суду від 05.10.2018 відкрито провадження у справі №921/384/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 02.11.2018, яке неодноразово відкладалось, в ньому оголошувалась перерва, зокрема до 04.01.2019.
В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлено ухвалу від 22.11.2018.
В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи подано вже згадувану заяву б/н, б/д (вх №18248 від 04.10.2018) про усунення недоліків, з додатком; клопотання б/н від 20.12.2018 (вх №23366 від 20.12.2018) та від 27.12.2018 (вх №28783 від 28.12.2018) про відкладення розгляду справи; заяву б/н від 11.01.2019 (вх №863 від 15.01.2019) про долучення документів до матеріалів справи.
В свою чергу ФОП ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено: відзив б/н від 28.11.2018 (вх 21835 від 28.11.2018), з додатком; заяву б/н від 28.11.2018 (вх №21830 від 28.11.2018) про застосування строків позовної давності; заяву б/н від 05.12.2018 (вх №22279 від 05.12.2018) про відкладення розгляду справи; заяву б/н від 02.01.2019 (вх №16 від 02.01.2019) про доручення документів до матеріалів справи, з додатком.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування цьому, посилаючись на зміст ст ст 610, 611, 627, 629, 653 Цивільного кодексу України, ст 21 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що протягом зазначеного у позові періоду, земельна ділянка перебувала у його приватній власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011, укладеного між Тернопільською міською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 На протязі вказаного періоду орендні відносини між сторонами були припинені, а отже нарахування та сплата орендної плати за вказаний період неможлива.
Як у відзиві, так і в окремо поданій суду заяві від 28.11.2018 відповідачем зазначено про пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах. А відтак, зроблено заяву про застосування наслідків цього, шляхом відмови у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 04.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/384/18 до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.01.2019.
Представником позивача в судовому засіданні 24.01.2019 позовні вимоги підтримано.
Ухвалою від 06.12.2018 судом було запропоновано позивачу в строк до 19.12.2018 подати обґрунтований помісячний розрахунок орендної плати за період з 12.07.2011 по 22.09.2014 згідно з п 5 договору оренди земельної ділянки від 05.05.2001, а також докази надіслання такого розрахунку на адресу відповідача.
15.01.2019, вже згаданим супровідним листом від 11.01.2019 позивачем подано виконаний Відділом земельних ресурсів Тернопільської міської ради розрахунок №48/25 від 03.01.2019, який надано (адресовано) начальнику управління правового забезпечення ОСОБА_6, у відповідь на лист №227/4 від 07.12.2018.
Суд не приймає вказаний розрахунок до розгляду, оскільки попри приписи ст 80 ГПК України, такий подано за межами встановленого законом і судом строку та після закриття підготовчого провадження у справі. Окрім цього, обрахована у ньому до стягнення сума орендної плати в розмірі 8730,34 грн є більшою, ніж у позовній заяві. Причини подачі такого розрахунку на адресу суду з пропуском встановлених строків не визнано поважними.
Відповідачем в судовому засіданні 24.01.2019 заперечено проти позову, з підстав наведених у відзиві.
Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд у продовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З урахуванням наведеного, поданих суду матеріалів та пояснень учасників справи щодо відсутності у них інших доказів та обставин, які можуть повідомити, суд прийшов до висновку про можливість закінчення розгляду справи.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 27 VF 25 D 8135849 B 2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
В матеріалах справи міститься рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №471 від 11.04.2001 "Про затвердження проекту відведення та надання земельних ділянок в користування", пунктом 1.3 якого надано земельну ділянку площею 178 кв м в оренду терміном на двадцять п'ять років, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) під будівництво продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2.
На підставі вищевказаного рішення, 05.05.2001 між Тернопільською міською радою (орендодавцем) та підприємцем ОСОБА_3 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п 1, п 2 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 178 кв м згідно з планом користування, що додається, яка розташована в місті Тернополі по АДРЕСА_2, терміном на двадцять п'ять років (до 11 квітня 2026 року) під будівництво продуктового магазину з офісом.
Орендна плата за землю вноситься землекористувачем щомісяця до п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяця у розмірі 46,11 грн (сорок шість гривень 11 коп) з врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель, встановленого відповідно до чинного законодавства, на рахунок місцевого бюджету № 2542470011741 в АКБ Укрсоцбанку, МФО 338017, ід код 02316055, по коду бюджетної класифікації України 13050500 "Орендна плата за землю з фізичних осіб" (п 5 договору).
У п 8 договору сторонами обумовлено, що орендар зобов'язаний у відповідності з пунктом 5 цього договору своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до п 11 правочину зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін; припинення договору - згідно з ст 26 Закону України "Про оренду землі"; розірвання договору - згідно з ст 28 Закону України "Про оренду землі".
Із змісту договору вбачається, що його зареєстровано у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.05.2001 за №255.
До вказаного договору позивачем додано:
- план-схему розташування земельної ділянки, що надається в оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 для будівництва продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2;
- розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на 12.01.2009. З нього вбачається, що розмір орендної плати з 01.02.2007 складав 131,41 грн (при нормативно грошовій оцінці земельної ділянки 38936,84 грн), з 01.01.2008 - 135,15 грн (при нормативно грошовій оцінці земельної ділянки 40044,57 грн), з 01.01.2009 - 155,62 грн (при нормативно грошовій оцінці земельної ділянки 46109,41 грн). Даний розрахунок зареєстрований в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 23.01.2009 за №819.
В подальшому, рішенням №6/9/70 від 20.06.2011 дев'ятої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради "Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3." згідно п 1 продано у власність суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) земельну ділянку площею 0,0178 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 надану для обслуговування продуктового магазину з офісом на затверджених в пунктах 2,3 цього рішення умовах договору купівлі-продажу.
Відповідно до умов п 4 даного рішення договір оренди земельної ділянки між Тернопільською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.05.2001 за №255 - вважається розірваним за взаємною згодою сторін після проведення державної реєстрації акта на право власності на земельну ділянку.
У п 5 рішення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 зобов'язано в місячний термін оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки.
На підставі рішення №6/9/70 від 20.06.2011, між Тернопільською міською радою (продавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 12.07.2011 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно умов п 1.1 договору продавцем передано, а покупцем прийнято у власність і оплачено земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0178 га, кадастровий номер НОМЕР_3. Договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Чопиком О.В. та зареєстровано в реєстрі за №997.
Відповідно до п 2.1 нормативна оцінка земельної ділянки згідно інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 176673,12 грн.
Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 71200 грн, з них покупець сплатив кошти в сумі 35335,62 грн. Решту коштів в сумі 35864,38 грн покупець оплачує на протязі 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п 2.3 договору).
У розділі 3 договору сторонами обумовлено обов'язки сторін.
Зокрема: покупець зобов'язаний з моменту укладення цього договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі не продавати повністю або по частинах нерухоме майно, що належить йому на праві власності і розміщене на даній земельній ділянці (п 3.1.2); з моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку за даним договором сплачувати земельний податок в розмірах і порядку, передбачених чинним законодавством України про плату за землю (п 3.1.5).
Обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцеві вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу 2 цього договору, одержання покупцем державного акту на право власності на землю та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п 6.1 договору).
Згідно п 6.2 правочину, з моменту виникнення у покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про права власності покупця на користування цієї земельної ділянки втрачає чинність.
Відповідно до Висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, станом на 25.05.2011 ринкова вартість вказаної земельної ділянки становить 70404,48 грн, в розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки 395,53 грн.
Із змісту Витягу №991/10/02 від 06.07.2011 вбачається, що нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки 176673,12 грн.
Відповідно до Витягу № 0116698 від 12.07.2011 з Державного реєстру правочинів вбачається, що вказаний договір купівлі-продажу зареєстровано за №4534483.
Разом з цим, на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.03.2014 (зареєстрованого в реєстрі за №495) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (дарувальником) безоплатно передано у власність його сину ОСОБА_9 (обдарованому) земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування продуктового магазину з офісом, площею 0,0178 га, кадастровий НОМЕР_3, розташованої у м Тернополі по АДРЕСА_2.
Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі №9104/136484/11 скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2011 у справі №2а-18188/11; прийнято нову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради від 20.06.2011 №6/9/70 "Про продаж суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2".
Також, в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/256/14-г/6 за позовом Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до відповідачів Тернопільської міської ради, Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, Тернопільського міського управління юстиції про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року;
- зобов'язання підприємця ОСОБА_3 повернути Тернопільській міській раді земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3);
- зобов'язання Тернопільської міської ради повернути підприємцю ОСОБА_3 71200 грн отриманих за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2011 року,
- скасування державної реєстрації та зобов'язання Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014) у справі №921/256/14-г/6 позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 12 липня 2011 року між Тернопільською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №997; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3); здійснено розподіл судових витрат. В задоволенні вимог про зобов'язання підприємця ОСОБА_3 повернути Тернопільській міській раді земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3) - відмовлено.
Судовими рішеннями у справі №921/256/14-г/6 встановлено:
- державний акт про право власності на земельну ділянку не видавався. Зміст витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказує, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 зареєстровано за підприємцем ОСОБА_3 саме на підставі договору купівлі-продажу землі від 12.07.2011;
- ФОП ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 29.12.2002 належить на праві приватної спільної часткової власності 991/1000 частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень по АДРЕСА_2 (наявна в матеріалах справи копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Тернопільського МБТІ за № 17380328 від 16.01.2008);
- що ФОП ОСОБА_5 набув у власність частину приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47,9 кв м, що знаходиться у м Тернополі по АДРЕСА_2 та 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1кв м по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу часток приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень від 11.01.2008;
- договір купівлі-продажу часток приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень від 11.01.2008 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 98;
- право власності позивача на нежитлове приміщення (частина приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень) та 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що знаходиться у м Тернополі по АДРЕСА_2 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчать копії витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно №№ 17379446, 17380328 від 16.01.2008;
- вищевказане нерухоме майно належить ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, і знаходиться на земельній ділянці площею 0,0178 га.
- 20.06.2011 Тернопільська міська рада прийняла рішення за № 6/9/70 "Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3.";
- враховуючи приписи ст ст 11, 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, ст ст 120, 128 Земельного кодексу України судами у справі №921/256/14-г/6 констатовано, що, оскільки земельна ділянка, яка була предметом договору купівлі-продажу від 12.07.2011, була відчужена на підставі визнаного протиправним і скасованого судом рішення її власника, відтак правочин, який було укладено на підставі цього рішення, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує земельні права ФОП ОСОБА_5, як співвласника частини нежитлових приміщень в будинку по АДРЕСА_2;
- вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 12.07.2011, укладеного між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_3
Вище згадувана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду мотивована тим, що:
- продажу підлягала частина земельної ділянки, необхідна для обслуговування розміщеного на ній майна та з врахуванням частки права власності ОСОБА_5 на цей об'єкт;
- згідно з висновками адміністративного суду, при прийнятті Тернопільською міською радою рішення №6/9/70 від 20 червня 2011 року (яке стало підставою для укладення спірного договору) не враховано земельних прав ОСОБА_8, чим порушено вимоги ст 377 ЦК України та ст 120 ЗК України.
В подальшому мало місце неодноразове звернення ФОП ОСОБА_3 до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі №921/256/14-г/6.
Ухвалами Вищого господарського суду України від 13.11.2014 та 04.02.2015 у справі №921/256/14-г/6 вказані касаційні скарги повертались скаржнику, з підстав наведених у них.
А відтак, рішення господарських судів у справі №921/256/14-г/6 набрали законної сили.
Відповідно до ч 4 ст 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Окрім цього, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2016 у справі №607/21597/14-ц, серед іншого визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 26.03.2014, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування продуктового магазину з офісом площею 0,0178 га.
В цій частині вищевказане судове рішення залишено без змін рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 21.04.2016 (провадження №22-ц/789/373/16) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28.09.2016 у справі №607/21597/14-ц.
За твердженням позивача, за час дії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011 та перебування у власності відповідача земельної ділянки площею 0,0178 га по АДРЕСА_2, після визнання недійсним вказаного договору з відповідача підлягає до стягнення орендна плата на підставі договору оренди від 05.05.2001.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до змісту ст ст 46, 162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним же підстав.
Як вже зазначалось, предмет позовних вимог у даній справі Тернопільською міською радою визначено як стягнення орендної плати, на підставі договору від 05.05.2001 оренди земельної ділянки площею 178 кв м за адресою АДРЕСА_2 за час, коли діяв договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зроблено посилання на норми Закону, які регулюють саме відповідальність за невиконання договірних орендних правовідносин.
Стаття 5 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) зазначає, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
У ч 1 ст 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) зазначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній у момент спірних правовідносин)).
Згідно із ст 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) зазначається, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
У Законі України "Про оренду землі", зокрема ст 15 (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) зазначено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема є орендна плата.
Стаття 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) вказує, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
На протязі періоду з 05.05.2001 по 12.07.2011 (до укладення договору купівлі-продажу) ФОП ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою площею 0,0718 га по АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 05.05.2001.
Вказаний договір було укладено з метою будівництва продуктового магазину з офісом (п 2 договору).
Умовами договору оренди не передбачено обов'язку сторін здійснювати передачу орендованої земельної ділянки по відповідному акту. Не міститься такий і серед додатків до договору оренди.
Попри це, в ході розгляду справи №921/384/18 сторонами визнається та обставина, що фактично земельна ділянка площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 перебувала в орендному користуванні відповідача до 12.07.2011.
Дана обставина також вбачається з судових рішень у справі №921/256/14-г/6, в якій приймали участь ті самі сторони.
А відтак, в силу приписів ч 1, ч 4 ст 75 ГПК України факт передачі Тернопільською міською радою земельної ділянки в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 не потребує доказування.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній у момент спірних правовідносин) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Із змісту п 5 договору оренди та додатку до нього - розрахунку розміру орендної плати вбачається, що розмір орендної плати після 01.01.2009 складав 155,62 грн. Відповідно до даного розрахунку орендна плата за користування земельною ділянкою площею 178 кв м визначалась у розмірі 4,05 % від нормативно грошової оцінки - 46109,41 грн.
Сторонами у справі визнано, що змін до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2001 щодо розміру орендної плати, в т ч у зв'язку із зміною її нормативно-грошової оцінки не вносилось.
Судовими рішеннями у справі №921/256/14-г/6 серед іншого встановлено, що ФОП ОСОБА_3./відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 29.12.2002 належить на праві приватної спільної часткової власності 991/1000 частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень по АДРЕСА_2.
ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення від 20.06.2011 №6/9/70 та договору купівлі-продажу від 12.07.2011 набуто у власність земельну ділянку площею 0,0178 га, розташовану в м Тернополі по АДРЕСА_2.
Разом з тим, рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011 постановою Львівського апеляційного адміністративного від 23.01.2013 визнано протиправним та скасовано, а також рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014) у справі №921/256/14-г/6 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2011 даної земельної ділянки.
Також, з 26.03.2014 (тобто до закінчення спірного періоду нарахування орендної плати у справі, що розглядається) власність на земельну ділянку площею 178 кв м по вул Вербицького 2 у м Тернополі перейшла до іншої особи - ОСОБА_9, на підставі договору дарування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2016 у справі №607/21597/14-ц, з врахуванням рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 21.04.2016, визнано недійсним договір дарування від 26.03.2014 земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування продуктового магазину з офісом площею 0,0178 га, що розташована в м Тернополі по АДРЕСА_2.
Тривалі судові провадження у господарській справі №921/256/14-г/6 (ухвали Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг ФОП ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 датовані 13.11.2014 та 04.02.2015), так і в порядку цивільного судочинства у справі №607/21597/14-ц (ухвала Вищого спеціалізованого суду України про залишення без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2016, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21.04.2016, датована 28.09.2016), а також зміст прийнятих судових рішень свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0178 га не поверталась Тернопільській міській раді після закінчення дії договору оренди від 05.05.2001 та визнання недійсним договору купівлі - продажу від 12.07.2011.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( абз 1 ч 1 ст 216 ЦК України).
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч 1 ст 236 ЦК України).
Відтак, ФОП ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі, що розглядається.
В той же час, звертаючись із позовом у вересні 2018 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 орендної плати за період з 12.07.2011 по 22.09.2014 та за користування землею площею 178 кв м по АДРЕСА_2, позивачем не враховано висновків судів зроблених у адміністративній справі №9104/136484/11 та господарській справі №921/256/14-г/6, в яких Тернопільська міська рада приймала участь як сторона.
Зокрема, що при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011 Тернопільською міською радою не було взято до уваги земельних прав і інтересів ФОП ОСОБА_5, який є власником 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1 кв м по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу часток приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень від 11.01.2008.
Дані права і інтереси існували у ФОП ОСОБА_5 на частину земельної ділянки загальною площею 178 кв м, як на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011, так і на момент звернення Тернопільської міської ради у вересні 2018 року з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 орендної плати, обчисленої від загального розміру цієї ділянки. І повторно не були враховані органом місцевого самоврядування вже при обчисленні стягуваної орендної плати.
Окрім того, згідно з п 5 договору оренди землі орендна плата за землю вноситься землекористувачем щомісяця до п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяця у розмірі 46,11 грн (сорок шість гривень 11 коп) з врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель, встановленого відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до підписаного сторонами Розрахунку розміру орендної плати, розмір орендної плати після 01.01.2009 складав 155,62 грн, із застосуванням 4,05% від нормативно грошової оцінки, яка становила 46109,41 грн.
Сторонами у справі та за договором оренди землі від 05.05.2001 визнано, що після його укладення змін до п 5 цього правочину в частині визначення розміру орендної плати не вносилось. У тому числі і через зміну нормативно-грошової оцінки земельної ділянки чи коефіцієнта її індексації.
За відсутності названих змін до договору, Тернопільська міська рада, вважаючи договір оренди чинним, звернулась із позовом про стягнення 8135,38 грн орендної плати, виходячи з іншої ніж в угоді нормативно-грошової оцінки ділянки площею 0,0178 га, що становила 4511680 грн та 5639600 грн та застосовуючи відмінну від договірної відсоткову ставку (розрахунок розміру вимог від 06.09.2018).
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
З наявного в матеріалах справи розрахунку від 06.09.2018 за №1303/25 вбачається, що сума орендної плати позивачем нарахована за період з 12.07.2011 по 22.09.2014 з підстав, встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі №921/256/14-г/6.
Повний текст даної постанови було виготовлено 26.09.2014, а Тернопільською міською радою його отримано 01.10.2014.
Відповідно до ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч 5 ст 261 ЦК України).
Згідно з ч ч 3,4 ст 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таку заяву письмово подано відповідачем до прийняття рішення по даній справі.
Враховуючи вищенаведене, станом на 27.09.2018 - дату звернення позивача з позовом до суду, сплив строк на протязі якого позивач міг звернутися з даним позовом до суду.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Тернопільської міської ради не підлягають до задоволення.
Згідно з приписами ст ст 123, 129 ГПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені стст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 лютого 2019 року .
Суддя І.П. Шумський