36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
04.02.2019 Справа № 917/159/19
Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акурейра", вул. Шовковична, 46/48, м.Київ, 01004
до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, вул. Героїв-пожежників, 13, м.Полтава, 36000
про зняття арешту із заставного майна
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акурейра" звернулось до господарського суду Полтавської області із позовними вимогами до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту зі всього рухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акурейра" та набуте ним на підставі Договору застави (іпотеки) №ЗL 11-464/29-1 від 13.09.2011, посвілченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєсті за №4041, що накладені поставновою від 26.07.2016 державним виконацем Білогірського РВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області в рамках виконавчого провадження ВП №51783146 та поставновою від 23.11.2016 державним виконацем Білогірського ВПВР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області в рамках виконавчого провадження №52809361 та зобов"язати Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області звільнити з-під арешту все рухоме майно.
Судом встановлено, що вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вимогами частини 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (чинної на момент винесення ухвали) зазначено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, позивач може звернутись з позовом до юридичної особи, або до юридичної особи в особі її відокремленого підрозділу.
Зі зробленого судом витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 04.02.2019 року за ідентифікаційним кодом відповідача, вказаним позивачем у позовній заяві вбачається, що за даним ідентифікаційним кодом значиться юридична особа, а саме: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області.
З наведеного слідує, що зазначений у позові відповідач не має статусу юридичної особи.
Таким чином, Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області не може бути стороною у господарському процесі.
Крім того, слід зазначити, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Господарський суд враховує, що стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції № 1404-VIII від 02.06.2016) не містить вичерпного переліку підстав, коли може зніматися арешт, накладений у виконавчому провадженні, та не містить обов'язковості одночасного заявлення вимог і про визнання права власності і про зняття з нього арешту. Крім того, частина 5 вказаної статті встановлює, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. З чого слідує, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, і зняття з нього арешту, або з позовом лише про зняття з такого майна арешту.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 5 постанови №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснив, що відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Таким чином, позов до господарського суду про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником чи особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), за умови, що такі особи є юридичними особами. Відповідачами (іншою стороною спору) у справі мають бути боржник і стягувач, тобто особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Цей пункт кореспондується з п. 5 вказаної постанови.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Також суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду, визначивши суб'єктний склад учасників з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Акурейра" у відкритті провадження у справі.
Додаток: позовна заява з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст. ст. 175, 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кльопов І.Г.