36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.02.2019 Справа № 917/10/19
м.Полтава
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001
до Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області", проїзд Зональний,1, м.Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 2461,91грн.
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар судового засідання Назаренко Я.А.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області" про стягнення заборгованості за Договором №1841/14-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 11.12.2013 року у розмірі 2461,91грн. у т.ч. 2146,33грн. - пеня, 315,58грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 08.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Проведення засідання призначено на 05.02.2019.
Позивач у судове засідання не з"явився.
Відповідач відзив на позов не надав, представництво у судове засідання не забезпечив, хотя був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення штового відправлення (в иатеріалах справи)..
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Державним підприємством "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області" (відповідач) 11.12.2013 був укладений договір №1841/14-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (Договір).
Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на імпортований природний газ, ввезений на територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного договору (п.1.1 Договору).
На підставі Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 274 958,19грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії в матеріалах справит).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцемпоставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1 Договору).
За п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
Посилаючись на те, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу, враховуючи умови договору, позивач заявив до стягнення 2146,33грн. пені та з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 315,58грн. - 3% річних, нарахованиз за прострочення виконання грошового зобовязання.
Приймаючи рішення суд виходив із наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обовязку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобовязань з оплати переданого газу.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплату за отриманий природний газ за Договором здійснював із порушенням термінів, встановлених умовами договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ОСОБА_1 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
За п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення 3 % річних, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 2146,33грн., передбаченої договором та 315,58 - 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України
Перевіряючи за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_1 9.1.3" розмір заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області" ( проїзд Зональний,1, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 08680661) на користь Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2146,33грн. - пені, 315,58грн. - 3% річних та 1762,00грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кльопов І.Г.