ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.01.2019Справа № 910/15556/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Мазур В.М.
розглянувши справу № 910/15556/18
за позовом приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
до 1) акціонерного товариства "Укрсоцбанк";
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа"
про визнання поруки припиненою
за участю представників сторін:
від позивача: Бутко Д.Г., ордер КС №467111 від 24.01.2019р.;
від відповідача-1: Калітіна О.В., довіреність №02-03/2079 від 20.06.2018р.
від відповідача-2: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" про визнання поруки припиненою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на наявність рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017р. у справі № 910/3468/17 про стягнення заборгованості за Генеральним договором про здійснення кредитування № 805/6/18/8-101 від 01.08.2008р., що свідчить про закінчення строку дії кредитного договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється.
Отже, позивач вважає, що зобов'язання за договором поруки № 06.1-20/197 від 27.12.2013р., укладеного між позивачем та відповідачами, є припиненим, у зв'язку із припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018р. відкрито провадження у справі № 910/15556/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 13.12.2018р.
06.12.2018р. через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" не заперечує проти задоволення позову.
11.12.2018р. через канцелярію суду від представника акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшла апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.11.2018р.
11.12.2018р. через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач-1 вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки Договором поруки встановлено строк його дії, а зобов'язання за ним не виконані. Також, відповідач-1 вважає недоведеним факт зміни строку виконання зобов'язання. При цьому, відповідач-1 вважає, що висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018р., не слід брати до уваги, оскільки стосується інших правовідносин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018р. повернуто акціонерному товариству "Укрсоцбанк" апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/15556/18 від 21.11.2018р.
Присутній в судовому засіданні 13.12.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2019р.
Присутній в судовому засіданні 24.01.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24.01.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01 серпня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» (далі - кредитор) та ТОВ «АгроАльфа» (далі - позичальник) укладено Генеральний договір №805/6/18/8-101 (далі - Кредитний договір), за яким кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього в межах загального ліміту.
27 грудня 2013 року між АТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк), ТОВ «Агро-Альфа» (далі - Позичальник) та ПАТ «Компанія «Райз» (далі - Поручитель) укладено договір поруки №06.1-20/197 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого: Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 12 045 301,14 доларів США з порядком повернення та в строки, передбачені Кредитним договором, але не пізніше 26 грудня 2016 року, сплатити проценти за процентною ставкою, визначеною Кредитним договором, але не більше 14 % річних для кредитних коштів, отриманих в доларах США, та за процентною ставкою в розмірі 18 % річних для кредитних коштів, отриманих в гривні, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 3.8. Договору, поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 26.12.2019р.
25.12.2014р. укладено договір про внесення змін №1 до Договору поруки № 06.120/197 від 27 грудня 2013 року, згідно до умов якого: Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 12 045 301,14 доларів США з порядком повернення та в строки, передбачені Кредитним договором, але більше 14 % річних для кредитних коштів, отриманих в доларах США; за процентною ставкою в розмірі 18 % річних для кредитних коштів, отриманих в гривні до 24 грудня 2014 року (включно): за процентною ставкою в розмірі 17 % річних для кредитних коштів, отриманих в гривні починаючи з 25 грудня 2014 року, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору.
01.09.2015р. укладено договір про внесення змін №2 до Договору поруки № 06.120/197 від 27 грудня 2013 року, згідно до умов якого: Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом у розмірі еквівалентному 10 100 000,00 Доларам США відповідно до графіку, передбаченого Кредитним договором, але не пізніше 31 грудня 2026 року, сплатити проценти за ставкою, визначеною Кредитним договором, але не більше 14 % річних для кредитних коштів, отриманих в доларах США; для часток в гривні, отриманих до 26 грудня 2013 року за процентною ставкою в розмірі 18 % річних; для часток в гривні, отриманих, починаючи з 17 серпня 2015 року, за процентною ставкою, яка в період з 17 серпня 2015 року по 31 грудня 2016 року становить 8 % річних; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року - 10 % річних; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року - 12 % річних; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2026 року - 14 % річних; а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору.
Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа» і товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-МВ» про дострокове стягнення заборгованості з кредиту за генеральним договором від 01.08.2008р. №2805/6/18/8-101 в загальній сумі 237 599 082,85 грн. Судом позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито судове провадження у справі №910/3468/17.
13 червня 2017 року Господарським судом міста Києва у справі №910/3468/17 прийнято рішення, яким позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа» і товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-МВ» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»: 233 537 623 грн. 57 коп. заборгованості за кредитом; 3 981 285 грн. 71 коп. заборгованості з процентів за користування кредитними коштами; 33 444 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 46 729 грн. 13 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів та 240 000 грн. судового збору.
05 жовтня 2017 року Київським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2017р. у справі №910/3468/17 залишено без задоволення.
Таким чином, рішення суду у зазначеній вище судовій справі набрало законної сили.
Позивач вважає, що звернення АТ «Укрсоцбанк» про дострокове стягнення заборгованості з кредиту за генеральним договором від 01.08.2008р. №2805/6/18/8-101 є зміною умов основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати поруку, за Договором поруки №805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року, припиненою на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки відбулась зміни умов зобов'язання без згоди позивача.
Також, позивач вважає, що порука, за Договором поруки №805/6/18/8-101 від 01 серпня 2008 року, підлягає визнанню припиненою з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яке свідчить про закінчення строку його дії, а тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
В обґрунтування зазначеної позиції позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено підстави припинення саме зобов'язань з поруки.
Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме: правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік), які вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов'язання.
Судом встановлено, що в Договорі поруки сторонами погоджено строк його дії з дати його підписання сторонами і до 26.12.2019р.
Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки.
Таким чином, і право кредитора, й обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Слід зазначити, що аналогічної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.10.2018 року по справі №490/5224/14-ц, судове провадження 14-304цс18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки є чинним, оскільки в даному договорі сторонами погоджено дату до якого він є дійсним, а доказів виконання зобов'язань за вказаним договором матеріали справи не містять.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч 1, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.4 ст. 75 Господарського процесуального законодавства України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням по справі №910/3468/17 встановлені обставини щодо наявності заборгованості за ТзОВ «Агро-Альфа» за Генеральним договором про здійснення кредитування №805/6/18/8-101 від 01.08.2008р. (з усіма змінами та доповненнями) та ухвалено рішення про стягнення даної заборгованості примусовому порядку.
А тому, твердження позивач стосовно того, що Банком змінено строк виконання зобов'язання є не обґрунтованим, оскільки дані положення можуть застосовуватися лише до тих акцесорних зобов'язань, в яких чітко не визначено строку дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, підставою для припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну є не будь-яка зміна умов основного зобов'язання, а лише така, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя збільшується.
На зміну умов основного договору, у наслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014р. у справі № 6-160цс13.
При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 р., збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
Враховуючи викладене, звернення АТ «Укрсоцбанк» до суду з позовом про дострокове погашення Кредиту, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором не є зміною строку виконання зобов'язання, а отже і зміною зобов'язання без згоди поручителя.
Щодо посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові по справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018р. суд зазначає наступне.
Так, з аналізу даної постанови, вбачається, що Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу саме на суті спору та дійшла висновку, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв, Велика Палата Верховного Суду вважає, що із рішень судів попередніх інстанцій необхідно виключити посилання на пропуск позивачем визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку для пред'явлення вимог до поручителя та припинення поруки ОСОБА_4, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні із зазначенням про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
В контексті викладених правовідносин Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Однак, постанова по справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018р. не містить висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості є підставою для припинення поруки.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для припинення поруки за договором №06.1-20/197 від 27.12.2013р.
Отже, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.02.2019р.
СуддяА.І. Привалов