ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2019Справа № 915/1129/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»
про стягнення суми попередньої оплати товару, неустойки та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України у розмірі 432 366,61 грн.
Представники сторін:
від позивача: Цой Д.С., ордер КВ № 770054;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» про стягнення суми попередньої оплати товару, неустойки та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України у розмірі 432 366,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши від позивача суму попередньої оплати за Договором № ЗР-168/18Д від 13.02.2018, взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару визначеного договором, не здійснив.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
01.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
15.11.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2018.
У судове засідання 10.12.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 14.01.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 14.01.2019 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання 14.01.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 28.01.2019 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку із закінченням терміну їх зберігання на відділенні.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою «повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Водночас, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечення внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 28.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення
13 лютого 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода» (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № ЗР-168/18Д (далі - Договір), за умовами якого в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умовами оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.
За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).
У відповідності до п. 2.4 Договору всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний Договір.
За умовами п. 3.2 Договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору. Також оплата може здійснюватися шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов зазначених в пункті 3.5 даного Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору сторони відповідно до положень ч. 2 ст. 524 та ст. 533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим Договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного Договору та/або Специфікації.
Згідно з п. 4.1 Договору товар за умовами даного Договору поставляється окремими партіями на підставі погоджених сторонами специфікацій. Специфікація вважається погодженою сторонами з моменту направлення постачальником покупцеві рахунку на оплату товару. У випадку якщо документально визначити узгодження сторонами неможливо, або важко, це може підтверджуватися діяти сторін, такими як відвантаження, приймання або оплата товару.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку відповідної партії товару (за умови наявності замовленого товару на складі постачальника).
У відповідності до п. 4.12 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаної сертифікаті якості підприємства-виробника. При цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього Договору і діють на підставі довіреності.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).
Також, між сторонами підписано Протокол розбіжностей № 5 від 13.02.2018.
13.02.2018 сторонами узгоджено Специфікацію № 1, відповідно до якої поставці підлягає товар - пірінекс супер, у кількості 150 л., у строк до 30.03.2018, загальною ціною 44 890,20 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 22 445,10 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 22 445,10 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
Також, 13.02.2018 сторонами узгоджено Специфікацію № 2, відповідно до якої, поставці підлягає борей у кількості 15 л., сілвьет голд у кількості 18 л., віал тріо у кількості 10 л., авіатор у кількості 25 л., у строк до 30.03.2018, загальною вартістю 68 313,92 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 2 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 34 156,96 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 34 156,96 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
Специфікацією № 3 від 13.02.2018 сторонами погоджено поставку насіння кукурудзи DKC 3511 (пос.од.) у кількості 75 міш. та насіння кукурудзи HK роккі (пос.од.) у кількості 11 міш., у строк до 30.03.2018, загальною вартістю 387 537,77 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 2 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 193 768,89 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 193 768,88 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
13.02.2018 постачальником виставлено рахунки-фактури № 1367 від 13.02.2018 на суму 44 890,20 грн., № 1375 від 13.02.2018 на суму 68 313,92 грн., № 1543 від 15.02.2018 на суму 387 537,77 грн.
16.02.2018 покупцем оплачено рахунок-фактуру № 1367 від 13.02.2018 на суму 22 445,10 грн., рахунок фактуру № 1375 від 13.02.2018 на суму 34 156,96 грн. та рахунок-фактуру № 1543 від 15.02.2018 на суму 193 768,89 грн.
Як зазначає позивач, ТОВ «Олійникова слобода» здійснило попередню оплату на виконання умов Договору за товар, однак ТОВ «Імперія-Агро» взяті на себе зобов'язання за Договором не здійснило, а саме не поставило обумовлений Договором товар, в зв'язку з чим, 10.04.2018 позивачем направлено відповідачу Лист-вимогу про повернення грошових коштів та сплату неустойки за порушення умов Договорів, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умовами оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.
13.02.2018 сторонами узгоджено Специфікацію № 1, відповідно до якої поставці підлягає товар - пірінекс супер, у кількості 150 л., у строк до 30.03.2018, загальною ціною 44 890,20 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 22 445,10 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 22 445,10 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
Також, 13.02.2018 сторонами узгоджено Специфікацію № 2, відповідно до якої, поставці підлягає борей у кількості 15 л., сілвьет голд у кількості 18 л., віал тріо у кількості 10 л., авіатор у кількості 25 л., у строк до 30.03.2018, загальною вартістю 68 313,92 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 2 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 34 156,96 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 34 156,96 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
Специфікацією № 3 від 13.02.2018 сторонами погоджено поставку насіння кукурудзи DKC 3511 (пос.од.) у кількості 75 міш. та насіння кукурудзи HK роккі (пос.од.) у кількості 11 міш., у строк до 30.03.2018, загальною вартістю 387 537,77 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 2 від 13.02.2018 покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 50% вартості товару, що складає 193 768,89 грн., зазначеної в п. 2 даної Специфікації та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 24.02.2018. Грошові кошти в розмірі 50% вартості товару, що складає 193 768,88 грн. перераховується покупцем до 30.03.2018.
Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 13.02.2018 поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані в п. 1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням строк на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137.
13.02.2018 постачальником виставлено рахунки-фактури № 1367 від 13.02.2018 на суму 44 890,20 грн., № 1375 від 13.02.2018 на суму 68 313,92 грн., № 1543 від 15.02.2018 на суму 387 537,77 грн.
16.02.2018 покупцем оплачено рахунок-фактуру № 1367 від 13.02.2018 на суму 22 445,10 грн., рахунок фактуру № 1375 від 13.02.2018 на суму 34 156,96 грн. та рахунок-фактуру № 1543 від 15.02.2018 на суму 193 768,89 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив передбачену Специфікаціями попередню оплату товару, яка є передумовою для виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до Специфікацій, поставка товару мала бути здійснена відповідачем до 30.03.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого у Договорі товару, матеріали справи не містять.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання із поставки обумовленого специфікаціями товару, що відповідачем не спростовано.
10.04.2018 позивачем направлено відповідачу Лист-вимогу № 57 від 06.04.2018 про повернення грошових коштів та сплату неустойки за порушення умов Договорів.
Однак, означена вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.
Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що Лист-вимога № 57 від 06.04.2018 про повернення грошових коштів та сплату неустойки за порушення умов Договорів, згідно ідентифікатору поштового відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта» була отримана відповідачем 12.04.2018.
З урахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути грошові кошти у розмірі 250 370,95 грн., сплачені у якості попередньої оплати за Договором, в строк до 19.04.2018, а з 20.04.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 250 370,95 грн., а строк його виконання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 250 370,95 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов'язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати за Договором не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем замовнику передоплати у розмірі 250 370,95 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 54 752,35 грн. та штраф у розмірі 125 185,47 грн. за не поставку товару, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 057,84 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до п. 5.2.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) у разі порушення постачальником строків поставки, недопоставки товару, він сплачує на користь покупця господарську санкцію, що вираховується як пеня, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення поставки товару. У випадку прострочення постачальником термінів поставки недопоставки товару на строк більше 20 робочих днів, покупець має право стягнути з постачальника штраф в розмірі 25% вартості товару, вказаної в специфікації. Штраф сплачується постачальником протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 54 752,35 грн. суд вважає його таким, що не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач здійснює нарахування пені з 31.03.2018 по 25.07.2018.
Як встановлено судом, відповідач мав здійснити поставку товару у строк до 30.03.2018.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З аналізу означеної норми вбачається, що покупець може вимагати у відповідача здійснити або поставку товару, або повернення передоплати.
Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача із Листом-вимогою № 57 від 06.04.2018 про повернення грошових коштів та сплату неустойки за порушення умов Договорів, який отриманий відповідачем 12.04.2018, а відтак, з 12.04.2018 у відповідача виник обов'язок з повернення передоплати та відповідно припинився обов'язок з поставки товару, а з 20.04.2018 відповідач вже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, право позивача на нарахування пені за порушення строків поставки припинилось 12.04.2018 у зв'язку з отриманням відповідачем листа позивача, яким позивач вимагав вже повернення передоплати та яким відповідно, з огляду на приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, припинено обов'язок відповідача з постачання товару, внаслідок чого, у відповідача виник обов'язок з повернення передоплати, сплаченої позивачем за Договором.
Відтак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, у межах наведених строків, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 5 597,33 грн.
В свою чергу, оскільки судом не встановлено порушенням відповідачем строку поставки на термін більше 20 робочих днів, враховуючи що позивач, скориставшись наданим ст. 692 ЦК України правом, звернувся до відповідача з вимогою про повернення саме передоплати, вимоги про стягнення штраф у розмірі 125 185,47 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Як встановлено судом, з урахуванням приписів чинного законодавства, відповідач повинен був повернути грошові кошти в строк до 19.04.2018, а з 20.04.2018 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Однак, позивач здійснює нарахування з 17.04.2018, що не узгоджується з встановленими фактичними обставинами справи та приписами законодавства.
За перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 996,11 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (03150, м. Київ, вулиця Ділова, будинок 14-Б; ідентифікаційний код: 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова слобода» (09137, Київська обл., Білоцерківський район, село Олійникова Слобода, вулиця Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код: 03755360) попередню оплату в розмірі 250 370 (двісті п'ятдесят тисяч триста сімдесят) грн. 95 коп., пеню в розмірі 5 597 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 33 коп., 3 % річних в розмірі 1 996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 30 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.02.2019.
Суддя О.А. Грєхова