06.02.2019 Справа № 908/209/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу:
Заявник: Комунальне підприємство «Чистота» Мелітопольської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 2349545 (юридична адреса: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 115; фактична адреса: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.О.Невського, буд. 119)
Боржник: Фізична особа - підприємець Балян Юрій Миколайович, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)
Без повідомлення заявника та боржника
Комунальне підприємство «Чистота» Мелітопольської міської ради Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № 29 від 23.01.2019 (вх. № 230/08-07/19 від 29.01.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Баляна Юрія Миколайовича суми грошової заборгованості.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 29.01.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/209/19 та визначено до розгляду судді Колодій Н.А.
Враховуючи перебування судді-доповідача Колодій Н.А. на лікарняному з 30.01.2019, на підставі розпорядження керівника апарату суду № П-48/19 від 30.01.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи та згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 30.01.2019 заяву визначено на розгляд судді Боєвій О.С.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Із змісту вищезазначеної заяви про видачу судового наказу слідує, що КП Чистота» Мелітопольської міської ради заявлено вимоги про стягнення з боржника грошової заборгованості, що виникла за двома окремим договорами, а саме: стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг № 14 від 02.01.2018 в розмірі 2296,47 грн. та стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг № 15 від 02.01.2018 в розмірі 2231,55 грн. В прохальній частині заяви викладено вимоги про видачу двох окремих судових наказів про стягнення заборгованості за кожним з вказаних договорів. Заявник вказує, що оскільки в заяві до боржника заявлено дві вимоги за двома договорами, за подання даної заяви ним сплачено судовий збір у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
В статті 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додається копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Зміст зазначених процесуальних норм слід розуміти буквально, а саме: так, що за наслідками розгляду відповідної заяви, поданої в порядку розділу ІІ ГПК України, судом може бути видано один судовий наказ про стягнення грошової заборгованості за одним договором. Розділом ІІ ГПК України, яким встановлено порядок здійснення судочинства в порядку наказного провадження, не передбачено можливості об'єднання в одній заяві про видачу судового наказу вимог до того ж самого боржника, що виникли більш ніж за одним договором, тобто вимог, що виникли з різних підстав та не пов'язані поданими доказами.
Отже, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, що виникає за певним конкретним договором на підставі доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В межах одного наказного провадження можуть бути заявлені вимоги тільки за одним договором.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Суд дійшов до висновку, що заявником штучно в одній заяві об'єднано вимоги про видачу двох судових наказів за вимогами про стягнення грошової заборгованості за двома окремими договорами, тобто заборгованості, що виникла з різних правових підстав.
Крім того, суд зазначає про наявність інших обставин, що також є підставою для відмови у видачі судових наказів.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність якого заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 147, ст.232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема: документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту п. 3.4 договорів про надання послуг, на підставі яких, як вказує заявник, у нього виникло право грошової вимоги, слідує, що Замовник зобов'язується оплатити надані послуги протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту надання послуг (виконання робіт). В тексті заяви вказано, що Акти про надання послуг підписані сторонами без будь-яких заперечень.
При цьому, до заяви додано копії актів про надання послуг за вказаними договорами, а саме: № 42 від 27.07.2018, № 41 від 28.08.2018 на суму 1190,16 грн. кожний та №42 від 28.08.2018, № 46 від 25.09.2018, № 44 від 26.10.2018, № 42 від 27.11.2018, № 70 від 21.12.2018 на суму 446,31 грн. кожний, які в графі «Замовник» містять підписи декількох різних невідомих осіб (без зазначення їх прізвищ та посад), не вказано також дати підписання актів. Отже, із вказаних актів не вбачається, що вони підписані з боку Замовника уповноваженими особами, і у останнього виник обов'язок щодо їх оплати, а у кредитора (Виконавця) право вимагати його виконання. Слід також зазначити про те, що відсутні докази направлення або вручення вказаних актів про ндання послуг боржнику, акт від 04.01.2019 про відмову співробітниками ФОП Баляна Ю.М. від підпису про отримання претензії, складений працівниками КП «Чистота» Мелітопольської міської ради в односторонньому порядку, тому не є належним та допустимим доказом.
Також в заяві вказано, що за договором № 14 згідно з Актами № 42 від 27.07.2018, №41 від 28.08.2018 на суму 1190,16 грн. кожний, боржником було сплачено 83,85 грн., внаслідок чого сума простроченої заборгованості становить 2296,47 грн., проте доказів зазначеної часткової оплати в заяві не зазначено та до неї не додано. Додані до заяви Акти звірки розрахунків з боку ПП Баляна Ю.М. не підписані, отже не свідчать про безспірність грошових вимог.
Таким чином, до заяви не додано документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, у зв'язку із чим із поданої заяви не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника на підставі поданих документів, наявності та безспірності грошової заборгованості за вищевказаними договорами у заявленому розмірі, що є обов'язковим для задоволення судом заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи у сукупності усе викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Крім того, заявник може звернутися до суду з такими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням при цьому вимог ст. 173 ГПК України.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Комунальному підприємству «Чистота» Мелітопольської міської ради Запорізької області у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Баляна Юрія Миколайовича заборгованості за договором про надання послуг № 14 від 02.01.2018 в розмірі 2296,47 грн.
Відмовити Комунальному підприємству «Чистота» Мелітопольської міської ради Запорізької області у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Баляна Юрія Миколайовича заборгованості за договором про надання послуг № 15 від 02.01.2018 в розмірі 2231,55 грн.
Копію даної ухвали направити заявнику та боржнику.
Додаток на адресу заявника: оригінал платіжного доручення № 34 від 18.01.2019 про сплату судового збору у розмірі 384,20 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 23 аркушах).
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст.257 цього Кодексу.
Ухвала підписана 06.02.2019.
Суддя О.С. Боєва