проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2019 р. Справа № 905/1666/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна», м. Київ вх. № 28 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2018 р. у справі № 905/1666/18 (суддя - Левшина Г.В., повний текст складено та підписано 20.11.2018 р.)
за позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна», м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 3895526,14 грн.
Дочірнє підприємство з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна» (далі - ДП з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна», позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (далі - ПАТ «ЄМЗ», відповідач) заборгованості за договором поставки № 1І801124/12-004264 від 11.12.2012 р. в сумі 3 409 180,81 грн., пені в сумі 340 918,08 грн., 3 % річних в сумі 145 427,25 грн.
В обґрунтування позову ДП з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна» посилається на порушення відповідачем зобов'язань за специфікацією № 47 до договору щодо оплати поставленого позивачем товару.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем не доведено первинними документами бухгалтерського обліку факту здійснення поставки товару, вартість якого заявлена ним до стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач стверджує, що після фактичного прийняття поставки відповідач не повернув позивачу оригіналів накладної № НОМЕР_1 від 17.02.2017 р. та довіреності на представника, дані якого наведено у копії накладної, і перестав виходити на зв'язок. Оскільки напередодні запланованої поставки та після неї велося електронне листування між представниками сторін, в ході якого здійснювався обмін копіями товаросупровідних документів, тому позивачем до матеріалів справи надано копію накладної № НОМЕР_1 від 17.02.2017 р., підписану окрім фахівців постачальника ще і представником покупця та отриману позивачем від відповідача електронною поштою після поставки товару і передачі товаросупровідних документів в оригіналах покупцю.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» є складським підприємством, що на договірних засадах здійснює зберігання майна ДП «Сіменс Україна» і зазначене у якості вантажовідправника в товарно-транспортній накладній № 95000119282002 від 20.02.2017 р. ОСОБА_1 вантажовідправник (склад) за вказівкою постачальника здійснив завантаження (передачу перевізнику) товару. На думку скаржника, висновок місцевого господарського суду про те, що склад не є стороною спірних правовідносин позбавлений правового обґрунтування у зв'язку з тим, що вантажовідправник та постачальник не мають бути однією і тією ж особою.
За доводами апеляційної скарги, долучена до матеріалів справи заявка на відвантаження товару № НОМЕР_2 ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» від 16.02.2017 р. містить перелік майна, фактично відпущеного зберігачем 20.02.2017 р. перевізнику для доставки відповідачу за місцем призначення. Ідентифікація кожної позиції товару може бути здійснена за артикулом, який співпадає з артикулом товару, зазначеним у специфікації № 47 (0LDDS16-142) від 27.10.2016 р. до договору поставки № 1І801124/12-004264 від 11.12.2012 р. або за назвою товару, також цей документ містить посилання на ТТН № 95000119282002 від 20.02.2017 р.
Посилаючись на узгоджене сторонами правило поставки DDP (назване місце призначення Інкотермс 2010), позивач стверджує, що обов'язки постачальника за зазначеною поставкою вважаються виконаними у момент прибуття транспортного засобу і готовності товару до розвантаження силами покупця, який не мав права відмовитися від поставки. При цьому, позивач у якості доказу того, що ОСОБА_2 не є сторонньою для відповідача особою, надав суду першої інстанції довіреності на цього співробітника відповідача, виписані за раніше здійсненими поставками за договором.
24.01.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа ПАТ «ЄМЗ» № 47/12-2018 від 07.12.2018 р., що, на думку скаржника прямо підтверджує факт поставки спірного товару, яке судом апеляційної інстанції задоволено.
Відповідач у встановлений ухвалою суду від 08.01.2019 р. строк письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2012р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, підписаний договір поставки №1І801124/12-004264, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність (поставити) відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1.2 договору, ціна, номенклатура, асортимент, комплектність, одиниця виміру, кількість, умови та строки постачання зазначаються сторонами у специфікаціях, кожна з яких є невід'ємною частиною договору.
Загальна вартість поставки за цим договором з ПДВ на момент його укладання орієнтовно складає 40000000,00 грн. Кінцева фактична сума договору визначається як сума всіх специфікацій, укладених до договору (п.2.3 договору з урахуванням додаткової угоди №3 від 11.12.2014р.).
Порядок (умови постачання, вид транспорту) та строки постачання товару визначаються сторонами у специфікаціях. Постачальник має право відвантажити товар достроково, у тому числі й до отримання будь-якого з платежів та/або документів. Умови постачання розуміються згідно з “Інкотермс” в редакції 2010р. Датою постачання товару вважається дата, виконана представником покупця (названого ним вантажоотримувача) у накладній в момент отримання товару та посвідчена його підписом. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки (п.п.5.1-5.4 договору).
Умовами п. 5.5. договору сторонами погоджено, що разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних товаросупровідних документів:
- накладної в двох екземплярах;
- рахунка-фактури в одному екземплярі;
- інших документів, передбачених специфікаціями.
Відповідно до п. 5.8. договору, поставка товару здійснюється постачальником після отримання від покупця копії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Покупець зобов'язаний надати такі довіреності протягом 1-го робочого дня з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Згідно з розділом 7 договору, розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України. Оплата вартості товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Строки оплати та умови оплати товару узгоджуються сторонами у специфікаціях. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Умовами п. 9.4. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, проте, не більше 10% від несвоєчасно сплаченої суми.
Даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині зобов'язань з гарантії та грошовим розрахункам, включаючи оплату штрафних санкцій - до їх виконання сторонами належним чином (п.11.1 договору з урахуванням додаткових угод №2 від 30.12.2013р., №3 від 11.12.2014р., №4 від 04.07.2016р.).
27.10.2016 р. сторонами підписано специфікацію №47 до договору, згідно з розділом 1 якої сторонами узгоджено найменування, кількість та загальна вартість товару, який підлягає постачанню відповідачу (устаткування на суму 3 409 180,81 грн. з ПДВ). При цьому, сторонами також було узгоджено й термін поставки - 10 тижнів з моменту підписання цієї специфікації.
Відповідно до розділу 2 специфікації, загальна ціна специфікації до договору і загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, на момент її укладання становить 3 409 180,81 грн. з ПДВ. Зазначена ціна приймається на умовах поставки автомобільним транспортом DDP Україна, Донецька область, м.Краматорськ, сел.Ясногірка, вул.Усурийська, 2, згідно з “Інкотермс-2010”.
Суми, які підлягають сплаті відповідачем за товар в гривнях, підлягають оплаті, виходячи із загальної вартості товару в євро, вказаній в п.3 цієї специфікації, за офіційним курсом НБУ на дату фактичної оплати банківським переказом на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п.4.2 специфікації).
Договір, додаткові угоди до договору № 1 від 28.05.2013 р., № 2 від 30.12.2013 р., № 3 від 11.12.2014 р., № 4 від 04.07.2016 р., специфікація № 47 від 2710.2016 р., протокол розбіжностей від 25.11.2016 р. до специфікації № 47 від 27.10.2016 р. підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками їх підприємств.
В обґрунтування позовних вимог, ДП з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна» стверджує, що згідно з накладною № SI3960380793709 від 17.02.2017 р. ним направлено на адресу відповідача товар на суму 3 409 180,81 грн. з умовами поставки DDP «Інкотермс-2010», який не оплачений відповідачем, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
На підтвердження факту здійснення поставки товару відповідачеві на заявлену до стягнення суму, позивачем до матеріалів справи надано листування з відповідачем електронною поштою, копію накладної SI3960380793709 від 17.02.2017 р., копію заявки на перевезення вантажу територією України № 11928 від 20.02.2017 р., копію заявки на відвантаження товару № НОМЕР_2 від 16.02.2017 р., копію товарно-транспортної накладної № 95000119282002 від 20.02.2017 р., копію рахунка № НОМЕР_3 від 17.02.2017 р., копію сертифіката б/н від 17.02.2017 р., копію податкової накладної № 228 від 17.02.2017 р., та інше.
Також, в матеріалах справи міститься претензія № Out18-0562.DFPD від 18.07.2018 р., адресована відповідачеві, з вимогою негайно передати постачальнику оригінал накладної № НОМЕР_1 від 17.02.2017 р. та сплатити на користь останнього вартість поставленого товару у сумі 3 409 180,81 грн. Факт надсилання даної претензії позивачем ПАТ «ЄМЗ» підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407133886233 з відміткою про вручення від 30.07.2018 р.
Крім того, ДП з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна» до матеріалів справи надано акт звірки взаєморозрахунків відповідно до ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі № 905/1666/18 від 06.09.2018 р. станом на 01.09.2018 р., який позивачем підписано в односторонньому порядку.
На стадії апеляційного провадження позивачем суду апеляційної інстанції надано лист ПАТ «ЄМЗ» № 47/12-2018 від 07.12.2018 р., відповідно до якого 15.03.2017 р. був втрачений фактичний контроль над виробничими потужностями низки підприємств ОСОБА_3, в тому числі які знаходяться на території м. Єнакієве, внаслідок їх захоплення невстановленими особами. На транзитному складі, який розташований у м. Краматорськ, залишилося обладнання, направлене підприємством позивача на адресу ПАТ «ЄМЗ» за рахунком НОМЕР_3 від 17.02.2017 р., в межах договору 1І801124/12-004264 від 11.12.2012 р. та специфікації № 47 (0LDDS16-142) від 27.10.2016 р., у зв'язку з чим відповідач просить позивача розглянути можливість повернення зазначеної продукції на адресу підприємства позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вбачається, що наявна в матеріалах справи копія накладної SI3960380793709 від 17.02.2017 р. містить підписи провідного фахівця відділу логістики ОСОБА_1, фахівця з логістики відділу логістики ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (довіреність № 1702 від 17.02.2017 р.), підписи яких не засвідчені печаткою підприємства позивача. Відомостей про отримання товару відповідальною особою відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, підпису такої особи та відбитки печатки ПАТ «ЄМЗ» дана накладна не містить, тому не може вважатися первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки належним чином не оформлена, зокрема, не містить всіх необхідних реквізитів.
Згідно із заявкою на перевезення вантажу територією України № 11928 від 20.02.2017 р. (а.с. 27), яка підписана позивачем, як замовником, та ТОВ “ДСВ Логістика”, як експедитором, 20.02.3017р. за адресою завантаження склад Заммлер, вул.Моісеєва,72, с.Мартусовка, Бориспільскій район, Київська область, до автомобілю НОМЕР_4 завантажено електрообладнання вагою 613 кг. Адресою розвантаження у даній накладній визначено м.Краматорськ, сел.Ясногірка, Усурійська, 2, отримувач ПАТ “ЄМЗ”, контактна особа - ОСОБА_6
Відповідно до товарно-транспортної накладної №950001192282002 від 20.02.2017р., вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезення відповідних вантажів, відпуск вантажу дозволив завідуючий складом ТОВ “Заммлерсклад”, водій ОСОБА_7, вантажоодержувач ПАТ “ЄМЗ” м.Краматорськ, сел.Ясногірка, Усурійська, 2. При цьому, як зазначено в ТТН, прийняв вантаж відповідальна особа вантажоодержувача - ОСОБА_2, за відсутності печатки вантажоодержувача.
Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи документи свідчать про надання ТОВ “ДСВ Логістика” позивачу послуг з завантаження вантажу вагою 613 кг. Будь-яких ідентифікуючих відомостей щодо найменування, асортименту, кількості даного вантажу матеріали справи не містять.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що заявка на відвантаження товару ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» № НОМЕР_2 від 16.02.2017 р. містить перелік майна фактично відпущеного зберігачем 20.02.2017 р. перевізнику для доставки відповідачу за місцем призначення, не приймається до уваги, оскільки така заявка, по-перше, не є первинним документом бухгалтерського обліку, а по-друге, сам позивач у своєму клопотанні б/н від 08.11.2018 р. наголошує на тому, що ця заявка є лише внутрішньо-обліковим документом зберігача, відтак не може підтверджувати передання зберігачем товару перевізникові (експедитору) у кількості, якості та асортименті, визначеному специфікацією № 47 від 27.10.2016 р.
При цьому, доказів на підтвердження існування певних правовідносин (наприклад, відповідних договорів) з ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» та з ТОВ “ДСВ Логістика” у ДП з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна» позивачем до матеріалів справи не надано.
В матеріалах справи також відсутні документи, які посвідчують особу, чий підпис міститься на товарно-транспортній накладній від імені вантажоодержувача, наявності у даної особи (ОСОБА_2) повноважень представляти відповідача, зокрема, щодо прийняття товару. Посилання скаржника на довіреності ПАТ «ЄМЗ» № 315 від 28.04.2014 р., № 218 від 11.04.2014 р., видані на ім'я ОСОБА_8 на отримання певних товарно-матеріальних цінностей, як на підтвердження того, що зазначена особа не є сторонньою для підприємства відповідача відхиляються за недоведеністю та безпідставністю, оскільки дані довіреності дійсні до 30.04.2014 р. та до 21.04.2014 р., відповідно, не свідчать про перебування у лютому 2017 року ОСОБА_8 з ПАТ «ЄМЗ» у трудових чи цивільно-правових відносинах, а також не свідчать про наявність відповідних повноважень на отримання товару за спірною накладною у даної особи.
Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що надані позивачем в обгрунтування позову документи не містять відомостей щодо підстав здійснення господарської операції, зокрема, посилань на договір №1І801124/12-004264 від 11.12.2012р., специфікацію №47 від 27.10.2016р. та не доводять факту здійснення спірної поставки є обґрунтованим та правомірним, у зв'язку з чим судом першої інстанції на законних підставах відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3 409 180,81 грн.
Більше того, в п. 2 резолютивної (прохальної) частини позовної заяви міститься посилання на договір щодо виконання проектних робіт № 1І801671/16000802 від 10.10.2016 р., який не є підставою позову у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати поставленного товару, позивач розрахував 3% річних за загальний період з 20.03.2017 р. по 20.08.2018 р., розмір яких склав 145 427,25 грн. та пеню на підставі п. 9.4. договору за період з 21.08.2017 р. по 20.08.2018 р. в сумі 340 918,08 грн.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % в сумі 145 427,25 грн. та пені в сумі 340 918,08 у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, з огляду на похідний характер цих вимог від основного зобов'язання боржника.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим вона не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2018 р. у справі № 905/1666/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 06.02.2019 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.Є. Медуниця