вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"06" лютого 2019 р. Справа№ 910/9308/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
ОСОБА_1
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.10.2018
суддя Сівакова В.В.
за позовом дочірнього підприємства “Енергоремонт” приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт”, м. Київ
до публічного акціонерного товариства “Київенерго”, м. Київ
про стягнення 21 938,88 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Дочірнє підприємство “Енергоремонт” приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт” (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду міста до публічного акціонерного товариства “Київенерго” (надалі-відповідач) про стягнення 21 938,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.06.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір на закупівлю послуг № 135/ТЕЦ6-11-16, відповідно до умов якого остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та надання виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів з моменту підписання відповідних актів, з врахуванням суми фактично отриманого авансу.
Однак, відповідачем було порушено строки оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 21 938,88 грн., з яких: 16 506,89 грн. інфляційні втрати та 5 431,99 грн. - 3% річних.
Публічне акціонерне товариство “Київенерго” проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 12.10.2016, 28.10.2016, 16.11.2016, 24.11.2016, 29.11.2016, 30.11.2016, 20.12.2016, 12.01.2017, 02.03.2017 та 15.03.2017 відповідачем здійснено відповідно до договору оплату вартості наданих послуг. Згідно з умовами договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та надання виконавцем рахунка-фактури. Проте додані до позовної заяви документи не містять рахунків-фактур із яких би вбачалась кінцева дата проведення остаточного розрахунку.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, а саме акту виконаних робіт та рахунку-фактури на заявлені у розрахунку 70 143,56 грн. (акт за жовтень 2016 року), 120 172,91 грн. (акт за грудень 2016 року), 91 214,46 грн. (акт за грудень 2016 року) та 16 729,58 грн. (акт за грудень 2016 року). Тобто, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на зазначені суми неправомірно, оскільки не підтверджуються жодними документами.
Також, у розрахунку, доданому до позову взагалі невірно нараховані 3% річних та інфляційні втрати на суми 111 169,22 грн., 28 392,68 грн., 15 019,01 грн., 126 609,41 грн. 43389,94 грн., 62 559,56 грн. за актами (вересень 2016 року), оскільки вказана незрозуміла кінцеву дату сплати коштів за договором, а отже і період прострочення визначено не вірно.
За доводами відповідача, даний факт свідчить про те, позивачем не вірно здійснено розрахунок до позовної заяви та те, що позивач свідомо намагається збільшити розмір позовних вимог. Позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу, якого на день подачу до суду позову вже понад рік не існує, тому позивач втратив право звертатись до відповідача з такими вимогами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9308/18 позов задоволено частково. За рішенням суду стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь дочірнього підприємства “Енергоремонт” приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт” 16 506,89 грн. - інфляційних втрат, 5 067,70 грн. - 3% річних, 1 732,74 грн. - витрат по сплаті судового збору. У іншій частині в позову відмовлено повністю.
Обґрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд, з посиланням на ст.ст. 11, 253, 254, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 628, 610, 612, 625 629, 631, 632, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 217 Господарського кодексу України, ст.ст. 67, 73 Кодексу про працю України та ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України встановив факт порушення відповідачем строки оплати за виконані роботи за договором на закупівлю послуг № 135/ТЕЦ6-11-16 від 24.06.2018, і, відповідно, наявністю підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних. Однак позов задовольнив частково через невірний розрахунок позивачем 3% річних.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство “Київенерго” (надалі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київнерго» мотивовані порушенням норм матеріального права, а саме - ст. 625 Цивільного кодексу України та норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів у справі.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано п. 4.1. відповідно до якого розрахунки проводяться замовником шляхом:
- щомісячної попередньої оплати у розмірі 30% від вартості матеріальних ресурсів, яка здійснюється на підставі рахунка-фактури на оплату, наданого виконавцем, та після попереднього погодження їх вартості із замовником. Загальна сума попередньої оплати на придбання ТМЦ не повинна перевищувати 30% від їх вартості, визначеної у додатку 2, що становить 274 271,70 грн., крім того ПДВ 20% - 54 854,34 грн., що разом з ПДВ становить 329 126,04 грн. Виконавець надає звіт про використання авансових коштів протягом 30 календарних днів після його отримання;
- остаточного розрахунку, який здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та надання виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг з відтермінуванням платежу 30 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів, з врахуванням суми фактично отриманого авансу (попередньої оплати).
Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідно до умов договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та надання виконавцем рахунка-фактури.
Однак, як вказує скаржник, матеріали справи не містять рахунків-фактури із яких би вбачалася кінцева дата проведення остаточного розрахунку.
За твердженнями скаржника, виходячи зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України наявність боргу є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а право нарахування є похідними від наявності цього боргу. Оскільки заборгованість за договором на закупівлю послуг № 135/ТЕЦ6-11-16 від 24.06.2018 була сплачена останнім у 2016 році, і на момент подання позов до суду боргу за договором не існувало, а тому, відповідно, відсутні підстави нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 910/9308/18 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Київенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9308/18 - залишено без руху.
Відповдно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
У п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн. Х 100 = 176 200,00 грн.).
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 21 938,88 грн., то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 задоволено клопотання публічного акціонерного товариства “Київенерго” та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9308/18. Відкрити апеляційне провадження у справі № 910/9308/18. Розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “Київенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9308/18 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13.12.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.
Дочірнє підприємство “Енергоремонт” приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт” у відзив на позовну заяву наголошує на тому, що фактична сплата боргу відповідачем не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 24.06.2016 між публічним акціонерним товариством “Київенерго” (надалі-замовник) та дочірнім підприємством “Енергоремонт” Приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт” (надалі-виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг № 135/ТЕУВ-11-16 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався у 2016 році надати послуги замовникові, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно п. 1.2 договору найменуванням послуг є: “ 33.12.1 Ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності (Капітальний ремонт обладнання енергоблоку № 2, ТФУ в складі енергоблоку № 2 (далі - обладнання) ТЕЦ-6)” (далі - послуги).
Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 13 443.335,36 грн. разом з ПДВ.
У п. 5.17.6 договору визначено, що після підписання сторонами актів приймання-передавання обладнання з ремонту оформлюються акти наданих послуг, згідно з якими здійснюються розрахунки, зазначені в п. 4.1 цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться замовником шляхом:
- щомісячної попередньої оплати у розмірі 30% від вартості матеріальних ресурсів, яка здійснюється на підставі рахунка-фактури на оплату, наданого виконавцем, та після попереднього погодження їх вартості із замовником. Загальна сума попередньої оплати на придбання ТМЦ не повинна перевищувати 30% від їх вартості, визначеної у додатку 2, що становить 274.271,70 грн., крім того ПДВ 20% - 54.854,34 грн., що разом з ПДВ становить 329.126,04 грн. Виконавець надає звіт про використання авансових коштів протягом 30 календарних днів після його отримання;
- остаточного розрахунку, який здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та надання виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг з відтермінуванням платежу 30 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів, з врахуванням суми фактично отриманого авансу (попередньої оплати).
Цей набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань ( п. 10.1. договору).
Позивачем надано підписані та скріплені печатками обох сторін акти надання послуг, а саме: № 3 від 29.08.2016 на суму 325 594,94 грн., № 4 від 29.08.2016 на суму 46 582,48 грн., № 5 від 29.08.2016 на суму 4 600,00 грн., № 7 від 28.09.2016 на суму 889 576,55 грн., № 8 від 28.09.2016 на суму 406 373,33 грн., № 9 від 28.09.2016 на суму 111 169,22 грн., № 10 від 28.09.2016 на суму 28 392,68 грн.; № 10-1 від 28.09.2016 на суму 15 019,01 грн., № 11 від 28.09.2016 на суму 126.609,41 грн., № 12-1 від 28.09.2016 на суму 43 389,94 грн., № 12 від 28.09.2016 на суму 62.559,56 грн., № 13 від 28.10.2016 на суму 119 328,32 грн., № 14 від 28.10.2016 на суму 8 686,75 грн., № 15 від 28.10.2016 на суму 2 135,41 грн., № 16 від 28.10.2016 на суму 376 265,15 грн., № 17 від 28.10.2016 на суму 1 524 132,11 грн., № 18 від 28.10.2016 на суму 70.143,56 грн., № 19 від 28.10.2016 на суму 284.479,39 грн., № 20 від 28.10.2016 на суму 90.767,38 грн., № 21 від 28.10.2016 на суму 148.729,50 грн., № 22 від 28.10.2016 на суму 57 491,57 грн., № 23 від 28.10.2016 на суму 20.398,04 грн., № 24 від 28.10.2016 на суму 51 436,50 грн., № 25 від 28.10.2016 на суму 51 307,80 грн., № 26 від 02.12.2016 на суму 34 439,82 грн., № 28 від 02.12.2016 на суму 1 066.284,90 грн., № 29 від 02.12.2016 на суму 94 045,73 грн., № 30 від 02.12.2016 на суму 162 160,92 грн., № 31 від 02.12.2016 на суму 24.458,46 грн., № 32 від 02.12.2016 на суму 698,35 грн., № 33 від 23.12.2016 на суму 120 172,91 грн. № 34 від 23.12.2016 на суму 91 214,46 грн.
Як вказує позивач та не заперечувалось відповідачем, що суму заборгованості за договором на закупівлю послуг № 135/ТЕЦ6-11-16 від 24.06.2018 публічним акціонерним товариством «Київенерго» було сплачено у 2016 році.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 16 506,89 грн. інфляційних втрат та 5 431,99 грн. - 3% річних.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтю ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини ( п. 2 ст. 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору ( ст. 626 ЦК України).
Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 901 ЦК України).
В ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору ( ст. 631 ЦК України)
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГПК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що позивачем надано підписані та скріплені печатками обох сторін акти надання послуг, а саме: № 3 від 29.08.2016 на суму 325 594,94 грн., № 4 від 29.08.2016 на суму 46 582,48 грн., № 5 від 29.08.2016 на суму 4 600,00 грн., № 7 від 28.09.2016 на суму 889 576,55 грн., № 8 від 28.09.2016 на суму 406 373,33 грн., № 9 від 28.09.2016 на суму 111 169,22 грн., № 10 від 28.09.2016 на суму 28 392,68 грн.; № 10-1 від 28.09.2016 на суму 15 019,01 грн., № 11 від 28.09.2016 на суму 126.609,41 грн., № 12-1 від 28.09.2016 на суму 43 389,94 грн., № 12 від 28.09.2016 на суму 62.559,56 грн., № 13 від 28.10.2016 на суму 119 328,32 грн., № 14 від 28.10.2016 на суму 8 686,75 грн., № 15 від 28.10.2016 на суму 2 135,41 грн., № 16 від 28.10.2016 на суму 376 265,15 грн., № 17 від 28.10.2016 на суму 1 524 132,11 грн., № 18 від 28.10.2016 на суму 70.143,56 грн., № 19 від 28.10.2016 на суму 284.479,39 грн., № 20 від 28.10.2016 на суму 90.767,38 грн., № 21 від 28.10.2016 на суму 148.729,50 грн., № 22 від 28.10.2016 на суму 57 491,57 грн., № 23 від 28.10.2016 на суму 20.398,04 грн., № 24 від 28.10.2016 на суму 51 436,50 грн., № 25 від 28.10.2016 на суму 51 307,80 грн., № 26 від 02.12.2016 на суму 34 439,82 грн., № 28 від 02.12.2016 на суму 1 066.284,90 грн., № 29 від 02.12.2016 на суму 94 045,73 грн., № 30 від 02.12.2016 на суму 162 160,92 грн., № 31 від 02.12.2016 на суму 24.458,46 грн., № 32 від 02.12.2016 на суму 698,35 грн., № 33 від 23.12.2016 на суму 120 172,91 грн. № 34 від 23.12.2016 на суму 91 214,46 грн.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних у відповідності з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому такі доводи відповідача в цій частини є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача 16.506,89 грн. інфляційних втрат.
Також колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (3% річних), вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним та який був здійснений з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України та ст.ст. 67, 73 Кодексу про працю України, відповідно підлягає стягненню з відповідача 5 067,70 грн. 3 % річних.
Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог дочірнього підприємства “Енергоремонт” приватного акціонерного товариства “Київенергоремонт”.
В ст.ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
За результатами перегляду даної справи суд дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 76-79, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9308/18 залишити без змін.
3. Справу № 910/9308/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Ю.Б.Михальська
ОСОБА_1