вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"04" лютого 2019 р. Справа№ 910/8952/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Чорногуза М.Г.
ОСОБА_1
при секретарі Пугачовій А.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 адвокат за ордером від 01.02.2019;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу
Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 (повне рішення складено 15.11.2018)
у справі №910/8952/18 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 737 587,20 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 листопада 2018 року позов задоволено.
З Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, МТСБУ) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" (далі - позивач, ПАТ СК "Оранта-Лугань") стягнуто суму гарантійного внеску в розмірі 737 584 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між сторонами був укладений договір про співпрацю №55 від 28.12.2012, який по суті є договором про спільну діяльність, і відповідно до якого позивач зобов'язаний виконувати рішення Загальних зборів МТСБУ, а протокольним рішенням №49/2016 від 31.03.2016 було вирішено створити резерв під знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк" і вказаним рішення дольова участь позивача була визнана у сумі 737587,20 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що він з 23.04.2015 втратив статус асоційованого члена МТСБУ, тому відповідач після спливу трирічного терміна повинен повернути позивачу залишок невикористаного гарантійного внеску, а будь-які рішення Загальних зборів МТСБУ, прийняті після втрати позивачем статусу члена МТСБУ, не створюють для позивача правових наслідків. Також вважає хибними доводи відповідача про те, що укладений між ними договір про співпрацю є договором про спільну діяльність.
Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.
Оскільки явка сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Лугань", як страховиком, та Моторним (транспортним) страховим бюро України, як Бюро, було укладено ОСОБА_3 про співпрацю №055 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами (далі - договір).
У пункті 1.1 договору сторони домовились, що предметом цього договору є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.
Відповідно до положень п.2.1 договору страховик, серед іншого, зобов'язався сплатити вступний членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ (пп. 2.1.1 договору); своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності Бюро (пп.2.1.2 договору); сформувати в централізованому страховому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах базовий гарантійний внесок у сумі еквівалентній 500 000 євро (пп.2.1.12 договору); поповнювати базовий та вносити додаткові гарантійні внески у фонді захисту потерпілих у випадках та на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положенням про цей фонд, іншими внутрішніми документами чи рішеннями органів управління Бюро, прийнятими у межах їх повноважень (пп.2.1.15 договору).
Бюро, в свою чергу, відповідно до пп.2.2.7, 2.2.8 договору зобов'язалось розміщувати кошти, які сплачуються страховиком до фонду захисту потерпілих, у відповідності до вимог законодавства та положення про цей фонд; повернути на умовах, що встановлені законом, положенням про фонд захисту потерпілих, гарантійний внесок, сформований страховиком у цьому фонді.
Згідно з п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору членські внески (в тому числі, додаткові) страховик здійснює щомісяця до 25 числа поточного місяця, якщо інший строк не / передбачений загальними зборами членів та/або президією бюро. Відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до фонду захисту потерпілих та до фонду попереджувальних заходів бюро страховик здійснює щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Кошти, необхідні для формування базового гарантійного внеску, сплачуються страховиком протягом тридцяти днів з підписання договору, якщо інший строк не встановлений законом. Строки здійснення інших платежів до фонду захисту потерпілих, визначаються положенням про цей фонд.
У пункті 5.1 договору сторони погодили, що у разі припинення членства страховика в бюро та наявності не врегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція бюро має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.
Для здійснення повернення гарантійного внеску шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за укладеними страховиком внутрішніми договорами страхування, бюро від імені страховика та за рахунок його гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих має повноваження приймати та спрацьовувати повідомлення про страхові випадки, заяви на виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, сплачувати страхове відшкодування (п. 5.2 договору).
За пунктом 12.1 договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Листом №6/3-05/11913 від 23.04.2015 відповідач повідомив позивача про втрату ПАТ "Страхова компанія "Оранта-Лугань" статусу асоційованого члена МТСБУ.
13 квітня 2018 року позивач направив відповідачу лист за вих. №06-09/28, з вимогою щодо перерахування належного йому гарантійного внеску, внесеного до Фонду захисту потерпілих МТСБУ на поточний рахунок в ПАТ "КБ "Приватбанк".
За результатами розгляду вказаного листа, 19 квітня 2018 року відповідачем було перераховано позивачу гарантійний внесок в сумі 1731082,07 грн.
21 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №04-01/31, у якому вказав, що сума 1 731 082,07 грн. є лише частиною належного до повернення гарантійного внеску, у зв'язку із чим просив перерахувати залишкову частину гарантійний внеску або повідомити про причини неперерахування.
Відповідач у відповіді за вих. №5-41/17827 від 05.06.2018 року повідомив позивачу, що ПАТ "СК "Оранта-Лугань" сплатило до МТСБУ гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих (ФЗП) у загальній сумі 2 692 663, 98 грн., ПАТ "СК "Оранта-Лугань" було повернуто частину сплаченого гарантійного внеску у сумі 1 731 082, 07 грн. Відповідно до норм п. 51.9 ст. 51 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ сплатило 223 994,71 грн. на відшкодування шкоди відповідно до пп. "ґ" п.4.1 ст.41 Закону з фактично сплаченого ПАТ "СК "Оранта-Лугань" гарантійного внеску до ФЗП.
Крім того, відповідно до рішення Загальних зборів членів МТСБУ від 31.03.2016 (протокол № 49/2016), які відповідно до норм Закону та п. 8.1.1, ст.8 Статуту МТСБУ є вищим органом Бюро з усіх питань, що стосуються діяльності Бюро, і є обов'язковим для всіх членів Бюро без винятку, було списано 737 587,20 грн. на створення резерву знецінення фінансових інвестицій. Отже, станом на 05.06.2018 сума гарантійного внеску позивача складає 0,00 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 737 587,20 грн. залишку неповернутого гарантійного внеску.
Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що протокольним рішенням Загальних зборів МТСБУ №49/2016 від 31.03.2016 було вирішено створити резерв під знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк", вказане рішення поширюється на позивача і грошові кошти в сумі 737 587,20 грн. були спрямовані до зазначеного резерву.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що 737 587,20 грн. відповідачем були безпідставно віднесені на створення резерву знецінення фінансових інвестицій, а тому вони підлягають поверненню позивачу як залишок несплаченого гарантійного внеску.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з абз.3 п. 51.1 ст. 51 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховик вважається таким, що прийнятий у члени МТСБУ та набув статусу асоційованого члена після прийняття МТСБУ рішення про задоволення відповідної заяви страховика, укладення між МТСБУ та страховиком договору про співпрацю щодо внутрішніх договорів страхування, а також сплати цим страховиком вступного внеску до фонду фінансування діяльності МТСБУ, розмір якого встановлюється МТСБУ, та базового гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, розмір якого визначається положенням про цей фонд та не може бути меншим за суму, еквівалентну 500 тисячам євро.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.07.2010 набув статусу асоційованого члена МТСБУ, відповідно до вимог Закону уклав з відповідачем ОСОБА_3 про співпрацю №055 від 28.12.2012 та сформував базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих у сумі 2 692 663,98 грн.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 про співпрацю є договором про спільну діяльність і на нього поширюються положення глави 77 ЦК України, відхиляються судом, оскільки договори про спільну діяльність регулюють інші правовідносини, ніж ті, що склались між сторонами.
Фактично між сторонами укладена угода про партнерство, правова природа якого відмінна від правової природи договору про спільну діяльність та регулюється іншими нормами законодавства.
Відповідно до п. п. 51.2, 52.1. ст. 51 Закону членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: а) подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ.
Згідно з повідомленням про втрату статусу асоційованого члена МТСБУ, 23.04.2015 ПАТ "Оранта-Лугань" припинило членство в МТСБУ на підставі пунктів 4.5. та 4.6. Положення про членство в Моторному (транспортному) страховому бюро України.
Пунктом 51.9 статті 51 Закону передбачено, що гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ з урахуванням інвестиційного доходу, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ".
Таким чином, кінцевою датою повернення гарантійних внесків позивача з фонду захисту потерпілих є 23.04.2018.
Обов'язок МТСБУ повернути гарантійний внесок страховику у випадку втрати членства також встановлений Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, погодженим Протоколом Координаційної ради МТСБУ від 17.11.2014 № 47/2014.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, із загальної суми гарантійного внеску позивача (2 692 663,98 грн.) відповідачем було повернуто лише частину у сумі 1731082,07 грн.
Щодо залишку суми гарантійного внеску, то 223 994,71 грн. позивачем сплачено на відшкодування шкоди відповідно до пп. "ґ" п.4.1 ст.41 Закону та пп.5.1, 5.2 договору, а решту - 737 587,20 грн. спрямовано на створення резерву знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк".
Так, відповідно до протоколу № 49/2016 загальних зборів членів МТСБУ від 31.03.2016 за результатами розгляду питання №6 (про заборгованість ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" перед МТСБУ") ухвалено п. 6.2, за яким визначено порядок формування джерел, за яких МТСБУ створить резерв під знецінення фінансових інвестицій у вказаному банку, а також п.6.3, яким погоджено запропоновані Дирекцією МТСБУ принципи розподілу між страховиками участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк" - дольової участі страховиків у ФЗП, за яких дольову участь ПАТ "СК "Оранта-Лугань" (який не є членом МТСБУ) визначено у сумі 737587,20 грн.
Враховуючи, що позивач виключений з асоційованих членів МТСБУ з 23.04.2015, діяльність щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснює, а тому з урахуванням положень Закону не є страховиком, апеляційний господарський суд вважає юридично обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що покладення на позивача 31.03.2016 обов'язку з участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій у публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк" - дольової участі страховиків у ФЗП, є безпідставним. Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.05.2018 у справі №910/9375/17 та від 26.04.2018 у справі №910/7951/17.
Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується наявність правових підстав стягнення з відповідача на користь позивача залишку неповернутого гарантійного внеску в сумі 737 587,20 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Таким чином, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.
2. Справу №910/8952/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05.02.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді М.Г. Чорногуз
ОСОБА_1